Читати книгу - "Житія Святих - Листопад, Данило Туптало"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Коли йшов преподобний постати перед царем, випросив в дорозі в одного боголюбця одну цяту, яка мала на собі образ царський, і її таємно вклав до свого клобука. Побачив його цар і почав кричати: "О нуждо! О бідо! О, чому терплю? І чи цей має чинити наругу моєму царству, чи ж цей має безчестити мене і в ніщо класти владу мою?" Святий же стояв мовчки і дивився долі, а цар із ярістю, ніби вогнем дихаючи, численні докірні слова на нього вимовляв. Відтак рече: "Не відповідаєш мені, мерзотна голово?" Блаженний Стефан почав покірливо говорити до нього таке: "Коли замислив ти забити мене, о царю, то убивай! Коли ж поставив ти мене перед собою через те, щоб щось у мене запитати і щось од мене почути, то належить тобі гнів відкласти і з благістю бесідувати. Присмиривши гнів, запитуй і вислуховуй мене". Тоді мовив цар: "Скажи-но, яким батьківським переданням не повинуємося, що з єретиками нас рівняєш?" Відповідає преподобний, що чесних ікон зображення багатьма богоносними отцями в давні часи передане, злочестиво із церков викидаєте. Мучитель же рече: "Не називай-бо те "чесних ікон зображення", бо це не так, але ідолів зображення, яке ж ідолам із святими причастя?" На це святий той муж відповів: "Поклоняючись образові, не речі почесть або поклоніння воздаємо, але честь образу на першообраз переходить, як каже святий Василій". Говорить мучитель: "Чи належить чуттєвими фарбами зображати те, що передмовлене від отців, що є численне, і темне, і розумом незбагненне, ані жодними словами витлумачитися не може? І чи правильно в речі поклонятися тим, єство яких є нікому невідоме?" Відповідає преподобний: "А хто з людей, що мають розум, говорить, що можливо через фарбу та речі сотворені зобразити єство надприродного Божества, котре всілякий розум перевищує, Його вигляд ні розумом описати не можна, а тим більше фарбами зобразити Його годі. Але ми, коли зображаємо Христа на іконі, не єство Божества пишемо, але накреслюємо Його Боголюдський вид, явлений у нашім подіб'ї і апостольськими руками відчутий, як святий Іван Богослов вістить: "Що бачили власними очима, що розглядали і чого руки наші торкалися". Коли ж мені подаси слова, мовлені Мойсеєм такі: "Не роби собі ідола і всякої подоби з того, що на небі вгорі і що на землі долі", того самого Мойсея явлю тобі, який зробив із золота зображення двох херувимів, про що божественний апостол повідає таке:
"А над ним херувими слави отінювали жертовник", але й самий жертовник, і скинія, і Святая Святих зображали подіб'я небесних, як той-таки апостол знову-таки говорить: "Вони служать образові й тіні небесного". Що ж бо беззаконно чиним, коли Христовий образ людиновидний пишемо на іконі й поклоняємося йому. Так само, як і хресту, від якоїсь речі створеному, кланяючись, чи ж гадаємо, що речовині кланяємося? Так само й посудини, освячені нами, шануються і жодної зазубрини совісті нашій не чинять, оскільки знаємо, що вони освячуються закликанням імені Христового, — чого ж більше? Чи ж відкинеш іще від Церкви і святе, так само й образне, коли під видом хліба та вина таємно утримується Тіло і Кров Христові, ними ж зображається те ж Тіло Христове, котре й на хресті страждало і тепер без страждання є на небі, і їм-бо, Тілу й Крові, і поклоняємося, і цілуємо їх, і їх причащаємося, наслідуючи святиню; між святими і несвятими ніякого розділу [не кладете], Христову ікону не інакше, як Аполлоновим подіб'ям, Пречесної Богородиці — як Артемідиною скульптурою, ідолами назвати не жахнулися і ногами їх топтали і спалювали". На те відповів цар: "Ти, о осліплений розумом і більше всіх недостойний згадки із тих, котрих не згадують! Чи ж, ці образи потоптавши, Христа ми топчемо?" Тоді вправний у Божественних діях Стефан, за звичаєм преславних воїнів, ворога його ж таки зброєю бажаючи уранити і його мовленими словами його самого перемогти, поклав до клобука руку, вийняв цяту, яка мала на собі того злочестивого царя образа, що її, ідучи, в якогось чоловіка випросив і на те приготував, показав її цареві і запитав Христовими словами, говорячи: "Чий це образ і напис?" Цар же здивувався і відповів: "Не чий інший, як царський". Святий же знову запитав: Що було б, коли б
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Житія Святих - Листопад, Данило Туптало», після закриття браузера.