Читати книгу - "Повелитель таємниць, Cuttlefish That Loves Diving"

=

Перший вибір, безумовно, є чимось, що потрібно усунути, не замислюючись. Другий і третій вибір мають свої проблеми. Перше робить його не нинішнім. Він стане незнайомим. Останнє полягає в тому, щоб терпіти невмируще прокляття на всю вічність, ніколи не отримати спасіння Якщо він впевнений у собі, дійсно ставиться до всіх минулих втілень як до якоря, то можна розглянути другий вибір. Це дозволяє досягти примирення і компромісу Але це передбачає розкол половини душі навпіл. Неможливо вгадати, що станеться з другою половиною душі, яка не зазнала цих втілень у майбутньому. Можливо, якір не може вирішити проблему

. = =

Ідеї промайнули в голові Кляйна. Він був спантеличений, допитливий, спантеличений і розгублений. Він був такий близький, але такий далекий від розв'язки.

.

Це було життя Азіка. Це було майбутнє, з яким йому потрібно було зіткнутися. Ніхто інший не міг прийняти рішення за нього.

. ,

І все, що хотів сказати Кляйн, було сказано. Він стояв безпорадний і стурбований, чекаючи, коли пан Азік знову заговорить.

. - .

Азік подивився на прекрасну даму в капюшоні, що стояла перед ним, не сказавши ні слова. Блідо-білі очі в його очах мерехтіли.

.

Ілюзорний, але реальний височезний пернатий змій, здавалося, відчував негативний розвиток подій. Раптом він висунув хвіст, дико охопив його, опустивши голову вниз і відкривши роззявлену пащу, відкривши темно-червону плоть та ікла, забруднені жовтими масляними плямами. Він висунув свій чорний зміїний язик і виплюнув темно-зелений слиз, намагаючись зжерти Азіка Еггерса.

, . !

Однак усі її спроби не увінчалися успіхом. Здавалося, що він живе в іншому світі!

=

Серед тривожної тиші Азік підняв праву руку і потер скроні. Спокійно сказав він, сміючись: «Можливо, я звик до свого теперішнього життя». Я вибираю третій варіант.

Щойно він це сказав, дама в капюшоні стиснула кулак, міцно стискаючи золотий аксесуар у формі птаха. Потім вона відвела руку, витягаючи старовинний предмет з щілини на лобі Азіка.

.

Вираз обличчя Азіка знову спотворився, наче він відчував неймовірний біль.

=

Кожна крапля його крові і кожен шматочок плоті просочувалися назовні, змішуючись у прозору душу.

=

Ця душа здавалася цілісною, але вона була наповнена дисонансними і дисгармонійними почуттями. Це було тому, що він був наполовину золотого кольору, однаковий на всьому шляху від брів, очей до тулуба та чотирьох кінцівок. Він мав давню спрощену красу.

, =

У міру того, як золотий аксесуар у формі птаха був витягнутий, напівпрозора душа Азіка почала розпадатися дюйм за дюймом, немов з неї живцем здирали шкіру.

,

Його горло знову видавало нелюдський задиханий звук, від чого голова Кляйна крутилася і боліла. Здавалося, ніби голка встромилася йому в мозок і дико заворушилася.

= - .

За лічені секунди духовне тіло Азіка повністю розкололося на дві частини. Половина його перетворилася на золотий струмок, який влився в аксесуар у формі птаха, а інша половина повернулася в його тіло, зливаючись з його плоттю і кров'ю.

-

Два блідо-білі полум'я в очах Азіка згасли, коли біле пір'я і чорна, як смола, луска на його тілі відступили. Його викривлений вираз обличчя також полегшився, оскільки він більше не виглядав таким диким.

. =

Вираз його обличчя став трохи блідим і напівпрозорим, а чоло пульсувало. Ясно, що він страждав від болю, який виходив з глибини його душевного тіла.

=

Дякую за допомогу. Він вклонився прекрасній дамі в капюшоні. Він розвернувся і поплив по сходах, підійшовши до Кляйна.

=

Тепер можна розплющити очі, – сказав Азік з виснаженою посмішкою.

. ,

Кляйн квапливо розплющив очі і підняв Азіка. Зрозумівши, що немає жодних ознак божевілля чи втрати контролю, він відчув повне полегшення. Він з цікавістю кинув погляд углиб мавзолею.

=

Чорний туман все ще розсіювався, повністю покриваючи все під собою.

? .

Хто це був? Він не міг не запитати.

.

Азік засміявся і простягнув руку, щоб схопити його за плече.

, ‘ .

Навіть якби я сказав вам, ви не змогли б почути це, якщо "Вона" не захоче повідомити вам про це.

=

Коли він говорив, Кляйн підсвідомо схопив двох своїх маріонеток за плечі.

. =

Кольори навколо них насичені і чітко накладалися один на одного. Двоє чоловіків і дві маріонетки швидко пройшли через духовний світ, що відповідає Берсерковому морю, і повернулися до заїжджого двору Кляйна в місті Колайн.

,

Азік відпустив хватку і вщипнув себе за чоло. Лагідно посміхаючись, він сказав: «Мені потрібно буде поспати невідомий час, щоб одужати». Якщо у вас виникнуть запитання, ви можете знайти Сім Вогнів духовного світу. Ви вже повинні знати про відповідний ритуал.

. , ? .

Пане Азік, з вами все гаразд? — стурбовано запитав Кляйн.

=

При цьому він докоряв собі.

?

Як йому може бути добре, втративши половину душі назавжди?

=

Азік засміявся і сказав: "Нічого страшного". Я просто збережу свій попередній стан, що дозволить мені передбачити свою смерть і все влаштувати, розірвавши зв'язки з моїм первісним життям. Тоді я все забуду і знову прокинуся в пошуках свого минулого.

, = =

Як і раніше, принаймні ти там, людина, яка знає багато про моє минуле. Якби я знову забув, то зміг би багато чого згадати, коли отримаю твого листа.

.

Він зробив паузу і нерозбірливо кивнув, посміхаючись.

.

Сон теж не є чимось поганим. Принаймні мені сняться сни. Уві сні я ніколи не виходив з неї, супроводжуючи її, милуючись сонцем, спрямовуючи мого впертого сина на палаш. Я також зроблю гойдалку для тієї маленької дитини, яка любить хрипіти

.

Сказавши це, Азік викинув мідний свисток і сказав з лагідною усмішкою: "Не забудь написати мені".

=

Але поки я прокинуся, я не відповім тобі.

, ; .

Саме тоді, коли Кляйн простягнув руку, щоб отримати старовинний і хитромудрий мідний свисток, Азік зник з кімнати; Його місцезнаходження невідоме.

=

Подивившись деякий час на цю сцену, Кляйн раптом зітхнув.

= = =

Щоб дістатися кудись ще з міста Колаїн по суші, потрібно було йти по спіральному шляху, який вів вгору. Пройшовши різними вулицями, можна було потрапити на вершину міста. Потім треба було спуститися з гори і вийти на рівнину.

.

У цей момент команда «Червоних рукавичок», яку очолював Соест, стояла на площі біля вершини і дивилася вниз на ненормальне море Берсерка.

Дейлі Сімон,