Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

Петер Телебор’ян заперечливо замахав рукою.

— Якщо дозволите, я наведу деякі особисті факти. Коли мені було шістнадцять років, я напилася до безпам’яті. За роки навчання в гімназії я ще кілька разів напивалася. Я пробувала наркотики. Курила марихуану і років двадцять тому якось навіть спробувала кокаїн. У сексуальному відношенні я разом з одним однокласником дебютувала в п’ятнадцять років, а в двадцятилітньому віці я мала стосунки з хлопцем, який прив’язував мені руки до спинки ліжка. Коли мені було двадцять два, я протягом трьох місяців мала зв’язок з чоловіком, якому було сорок сім років. Інакше кажучи, я божевільна?

— Фру Джанніні… ви іронізуєте із цього приводу, але ваш сексуальний досвід не має стосунку до цього процесу.

— Чому ж? Коли я читаю вашу так звану психіатричну експертизу Лісбет Саландер, я раз по раз знаходжу факти, які, будучи вирваними з контексту, цілком збігаються з фактами моєї біографії. Чому ж я нормальна і здорова людина, а Лісбет Саландер — небезпечна для суспільства садистка?

— Вирішальне значення мають зовсім не ці деталі. Ви не намагалися двічі вбити свого батька…

— Докторе Телебор’ян, реальність така, що вас абсолютно не стосується, з ким Лісбет Саландер займається сексом. Вас не стосується, якої статі партнерів вона собі вибирає і в яких формах вони здійснюють сексуальне спілкування. А проте ви видираєте деталі з її життя і використовуєте їх як доказ того, що вона хвора.

— Все життя Лісбет Саландер, починаючи з навчання в початковій школі, давало підстави для численних записів у журналах про її невмотивовані спалахи дикої люті щодо вчителів та однокласників.

— Хвилиночку…

Голос Анніки Джанніні раптом зазвучав, як скребок для зняття намерзлої криги з автомобільного скла.

— Погляньте на мою підзахисну.

Всі подивилися на Лісбет Саландер.

— Моя підзахисна виросла в дуже неблагополучній родині, з батьком, який протягом кількох років послідовно жорстоко бив її матір.

— Це…

— Дайте мені договорити. Мати Лісбет Саландер до смерті боялася Олександра Залаченка. Вона не насмілювалася протестувати, не насмілювалася звертатися до лікаря або в жіночий кризовий центр. Під кінець її так жорстоко побили, що в неї утворилися невиліковні ушкодження головного мозку. Людиною, якій довелося взяти на себе відповідальність, єдиною людиною, яка намагалася взяти на себе відповідальність за сім’ю, ще задовго до досягнення підліткового віку, виявилася Лісбет Саландер. Цю відповідальність їй довелося брати одноособово, позаяк шпигун Залаченко був важливіший за матір Лісбет.

— Я не можу…

— Перед нами ситуація, коли суспільство кинуло матір Лісбет і дітей напризволяще. Вас дивує, що у Лісбет були проблеми в школі? Погляньте на неї. Вона маленька і тендітна й завжди виявлялася найменшою дівчинкою в класі. Вона була замкнутою, не такою, як усі, і не мала друзів. Вам відомо, як діти зазвичай ставляться до однокласників, які відрізняються від решти?

Петер Телебор’ян зітхнув.

— Я можу повернутися до її шкільних журналів і пройтися по випадку за випадком, коли Лісбет виявляла агресію, — сказала Анніка Джанніні. — Їм передували провокації. Я без великих зусиль пізнаю всі ознаки цькування. І знаєте, що я вам скажу?

— Що?

— Я захоплююся Лісбет Саландер. Вона сильніша за мене. Якби я у тринадцятилітньому віці рік пролежала зв’язаною ременями, я б напевно зовсім зламалася. А вона давала здачі єдиною зброєю, що була в її розпорядженні, — ненавистю. Вона відмовляється з вами розмовляти.

Несподівано Анніка Джанніні підвищила голос. Нервозність давно відступила, й Анніка відчувала, що контролює ситуацію.

— Свідчачи сьогодні вранці, ви дещо говорили про її фантазії, стверджували, наприклад, що таким є опис насильства, вчиненого над нею адвокатом Б’юрманом.

— Цілком правильно.

— На чому ґрунтується зроблений вами висновок?

— На досвіді знайомства з її звичайними фантазіями.

— На досвіді знайомства з її фантазіями… Як ви визначаєте, коли вона фантазує? Коли вона говорить, що пролежала зв’язаною триста вісімдесят діб, це, на вашу думку, є фантазією, хоча ваш власний журнал цілком підтверджує її слова.

— Це зовсім інша річ. Немає навіть натяку на технічні докази того, що адвокат Б’юрман учиняв щодо Лісбет Саландер насильницькі дії. Я маю на увазі те, що після проколювання сосків голками і такого грубого насильства її, безперечно, відвезли б «швидкою допомогою» до лікарні… Це само по собі вже підтверджує, що нічого подібного бути не могло.

Анніка Джанніні звернулася до судді Іверсена.

— Я просила на сьогодні встановити проектор для демонстрації диска через комп’ютер…

— Він на місці, — сказав Іверсен.

— Можна запнути фіранки?

Анніка Джанніні відкрила свій ноутбук і приєднала кабелі до проектора. Потім звернулася до своєї підзахисної:

— Лісбет. Ми переглянемо один запис. Ви до цього готові?

— Я з ним уже знайома, — сухо відповіла Лісбет Саландер.

— Ви даєте мені добро на його показ?

Лісбет Саландер кивнула. Вона невідривно дивилася на Петера Телебор’яна.

— Ви можете розповісти, коли зроблено запис?

— Сьомого березня дві тисячі третього року.

— Хто робив запис?

— Я. Я скористалася прихованою камерою, яка є стандартним устаткуванням «Мілтон сек’юриті».

— Хвилинку! — вигукнув прокурор Екстрьом. — Це починає нагадувати циркові трюки.

— Що ви збираєтеся нам показати? — суворим голосом запитав суддя Іверсен.

— Петер Телебор'ян стверджує, що розповідь Лісбет Саландер — фантазія. Я ж хочу продемонструвати документальне підтвердження того, що вона правдива від першого до останнього слова. Попереджаю, що запис містить кілька неприємних сцен.

— Це якийсь монтаж? — запитав Екстрьом.

— Існує чудовий спосіб це перевірити, — відповіла Анніка Джанніні, запускаючи диск.

«Ти що, навіть на годинник не навчилася дивитися?» — роздратовано сказав замість вітання адвокат Б’юрман, і камера увійшла до його квартири.

Через дев’ять хвилин, у той момент, коли в записі адвокат Нільс Б’юрман люто вдавлював затичку в анальний отвір Лісбет Саландер, суддя Іверсен ударив молотком по столу. Анніка Джанніні від самого початку виставила велику гучність, і здавлені крики Лісбет крізь скотч, яким Б’юрман заклеїв їй рота, розносилися по всій залі суду.

— Вимкніть запис, — дуже голосно і рішуче сказав суддя Іверсен.

Анніка Джанніні натиснула на «Стоп». Спалахнуло верхнє освітлення. Суддя Іверсен сидів геть червоний. Прокурор Екстрьом немов скам’янів. Петер Телебор’ян був мертвотно-блідий.

— Адвокат Джанніні, скільки часу, ви сказали, триває цей запис? — запитав суддя Іверсен.

— Дев’яносто хвилин. Сам акт насильства тривав серіями протягом п’яти-шести годин, але в останні години в моєї підзахисної збереглося лише неясне уявлення про час. — Анніка Джанніні звернулася до Телебор’яна. Зате там є сцена, коли Б’юрман вдавлює в сосок моєї підзахисної голку, а доктор Телебор’ян