Книги Українською Мовою » 💛 Інше » Українська література 17 століття 📚 - Українською

Читати книгу - "Українська література 17 століття"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Українська література 17 століття" автора Автор невідомий. Жанр книги: 💛 Інше. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 163 164 165 ... 202
Перейти на сторінку:
...в Письмі Апостольськом...— тобто в Діяннях і Посланнях апостолів.

105 ...у II посланії до галатов...— Йдеться про послання апостола Павла, адресоване до галатів, народу кельтського походження, який на початку нової ери жив у Малій Азії.

106 В а р н а в а — біблійний новозавітний персонаж, іудейський свя-щенослужитель на ім’я Іосія, котрий одним із перших прийняв хрещення. Відзначався вмінням потішати і давати добрі поради, за що християни прозвали його Варнавою — сином пророцтва, або потіхи.

107 Тит — один із сімдесяти апостолів, учень і супутник апостола ІІавла; висвячений Павлом на єпископа крітського; адресат одного з ГІавло-вих послань.

108 ...Павел... з Коринфу до римлян писав лист свой...— Йдеться про послання апостола Павла до римлян (див. гл. 15, ст. 20).

109 Стрітеніє — християнське православне свято в пам’ять описаної в Євангелії від Луки зустрічі старця Симеона з немовлям Ісусом, якого Марія і Йосиф, за звичаєм, принесли в єрусалимський храм. Симеои провістив, що немовля «прислужиться спасінню людей». Відзначається 2(15) лютого. На Русі пов’язувалось з господарчими моментами — знаменувало кінець зими і початок весни (зустріч зими з весною), підготовку до весняних польових робіт.

1І0Пієве [Аппіеве] торжище (Форум Аппіїв) —місто в районі Помптійських боліт на Аппієвій дорозі з Рима до Капуї.

111 Єфеси (ефесяни) —жителі Ефеса, міста на сгсйському березі Малої Азії.

112 Тессалоники (солуняни)—жителі Фессалонік, чи Солуні — міста в Македонії.

113 Филимон — один із сімдесяти апостолів, учень і сподвижник апостола Павла.

114 Тимофей — один із сімдесяти апостолів, учень і сподвижник апостола Павла.

115 Філіпписи (філіпійці, філіп’яни) — жителі міста Філіппи в Македонії, де, за християнськими переказами, апостол Павло заснував філіп-пійську церкву.

1 Кал аса ї (колосяни)—жителі міста Колосси у Фрігії; тут виникла і прославилась християнська община, якій апостол Павло адресував одне із своїх послань. У VIII ст. на місці Колосси збудована фортеця Хони.

117 Арістарх — за християнськими переказами, сподвижник апостола Павла, супроводжував його в мандрах; був єпископом; за часів Нерона прийняв мученицьку смерть у Римі.

118 Марк — євангеліст, сподвижник апостолів Павла і Варнави, перший єпископ Александрійської церкви.

119 Іїсус (Юст) — один із сподвижників апостола Павла, якого той згадує у посланні до колосян, гл. 4, ст. 11.

Онисифор — біблійний новозавітний персонаж; у другому посланні до Тимофія (гл. 1, ст. 16) апостол Павло висловлює йому подяку за те, що той підкріпляв його, коли він був ув’язнений (гл. 4, ст. 19).

121 Є п і ф р а т — мабуть, Спафрас, чи Єпафр, один із сімдесяти апостолів, сподвижник апостола Павла; Павло згадує про нього в посланні до колосян, гл. 1, ст. 7; гл. 4, ст. 12.

122 Д і м а с — біблійний новозавітний персонаж, учень апостола Павла, згаданий ним у посланні до колосян, гл. 4, ст. 10, та в другому посланні до Тимофія, гл. 4, ст. 10.

1 Лука — за бібілійними легендами, один з учнів Ісуса Христа, йослідовник і сподвижник апостола Павла; йому приписується авторство двох книг Нового завіту Біблії — Євангелія від Луки і Діянь апостолів.

124 Н и к о л а й Л і р а (бл. 1270—1349) — чернєць-францісканець, богослов і проповідник, професор Паризького університету, автор першого повного коментаря до усіх книг Старого і Нового завітів.

ш Дімас-папеж — папа римський у 366—384 pp.

126 П о н т — країна в північно-східній частині Малої Азії, на узбережжі Чорного моря; у 64 р. стала римською провінцією.

127 В і т і н і я (Віфівія) — римська провінція у Малій Азії; за візаитійських імператорів головними містами її були Нікомідія і Нікея.

128 Євсевій — тобто Євсевій Памфіл (бл. 270 — бл. 340), один' з найвидатніших істориків раннього середньовіччя, автор «Церковної історії»; вважається основоположником християнської церковної історіографії.

129 А х і я (А х а я) — країна на півночі Пелопоннесу; після римського завоювання у 146 р. до н. е. стала римською провінцією, а її назва поширилась на всю Грецію.

130 ... Іриней, гісторик костьола, учитель церковки й...— Ідеться, мабуть, про Ірінея (?—202), одного з ідеологів («отців») християнської церкви, єпископа ліонського, знавця грецької поезії й філософії, хрестителя поган у Галлії; головний його твір «Проти ересей» присвячено полеміці з гностиками.

131 К л и м е н т (?—бл. 103) — учень апостолів Петра і Павла, з 92 р.— римський єпископ. Імператор Траян заслав Климента в Херсонес Таврійський, де його було замучено.

132 А н а кл е т.— Йдеться про Анакліта І, афінянина родом, римського напу в 79—91 pp.

133 Лін — один із сімдесяти апостолів, котрий жив у ЗО — 60-х роках; єпископ римський.

1 4 ... патріархове всіх чотирьох столиць...— тобто Ієрусалима, Антіохії, Александрії і Константинополя.

135 Братство віленськоє — національно-релігійна організація православного населення міста Вільно; з 1584 р. звалося Троїцьким,

з 1605 р.— Святодухівським; проіснувало до кінця XVIII ст. і було осередком білорусько-українського політичного і культурного співробітництва; вело активну боротьбу проти католицької експансії на білоруські й українські землі; відіграло істотну роль у розвитку білоруської й української культури (шкільної освіти, літератури, книгодрукування).

Me леті й СМОТРИЦЬКИЙ

Мелетій Смотрицький (мирське ім’я — Максим; бл. 1577 — 1633) — син Герасима Смотрицького. Учився в Острозькій школі. Належав до діячів Острозького гуртка. Його вчителем був Кирило Лукаріс, вихованець Падунського університету, майбутній константинопольський патріарх. На початку 90-х років — студент Віденської єзуїтської академії, домаш-ций вчитель у родинах білоруських православних магнатів, князів Огин-ських і Соломирецьких. Разом зі своїм вихованцем Богданом Соломи-рецьким він їде за кордон, вчиться в німецьких протестантських університетах Бреслау, Нюрнберга, Лейпціга, Вітенберга.

Близько 1604 р. Мелетій стає членом православного братства у Вільні. З кінця XVI ст. виступає з полемічними антиуніатськими творами. які до пас не дійшли. 1608 р. датовано його полемічний польськомов-ний трактат «Антиграфи», 1610 р. з’являється «Тринос», який ставить його автора у православних читачів майже на рівні з Іоанном Златоустом. Водночас цей твір спричиняє жорстокі репресії з боку властей, зокрема дворічним ув’язненням поплатився видавець «Триноса» Лонгин Карпович, майбутній архімандрит Святодухівського монастиря Леонтій. Протягом наступного десятиліття Максим учителює у віденській братській школі, 1616 р. керує київською братською. школою. 1617 р. він знов у

1 ... 163 164 165 ... 202
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Українська література 17 століття», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Українська література 17 століття"