Читати книгу - "Темна заполонила душу дракона, Софія Кравченко"

– Я почав шукати її день у день, рік в рік, але так нічого і не вийшло. А потім, одного разу я вирішив піти до старійшини, щоб дізнатися, чи моя пара взагалі є на цьому світі, чи на неї ще треба чекати і… він сказав, що я ніколи не знайду свою істину. Бо її немає.

Дракон зробив коротку паузу і між його брів залягла глибока зморшка.

– Тому, я кинув ту дурну затію і продовжив жити як і зазвичай. Подалі від усіх, щоб ніхто і носа не міг всунути в мої справи, чи те, що я так і не зустріну пару. Я кинув все і більше не хотів нічого. Поки одного літнього ранку не натрапив на одну жінку, яка заблукала на моїй території. Її звали Ілайя.

Тиша. Дракон втупився в стелю порожніми очима, згадуючи минуле.

– Я розлютився, що на мою територію зайшла людина і поспішив її прогнати, але через деякий час. Вона знову припхалась до мене зі словами, що начебто загубила щось дуже цінне для неї і не хотіла йти поки не знайде ту річ. День у день, вона приходила шукати якусь річ, поки мені не набридло і я їй не запропонував допомогти, щоб нарешті спекатися її присутності. Але потім… проводячи з нею якийсь час, я зрозумів що закохався.

Останнє він промовив заледве чутним голосом.

– Навіть почав залицятися до неї, в надії що мені вдасться отримати її згоду – він скривився – і я її отримав. Я любив Ілайю, а от вона мене… ні. Вона увесь час маніпулювала мною, гралася і обманювала. Щоразу розпитуючи, що я вмію, наскільки сильний, яке мене звати насправді? І вона домоглася свого! Бо я ідіот сказав їй, не задумуючись про наслідки! Хоча і знав, що не можна казати ім’я коли вона ще й досі відмовляла мені, щоб я поставив їй свою мітку! Хоча купу разів ловив її на брехні і спалахах гніву і роздратувань в мою сторону, які вона відразу приховувала від мене!

Я спостерігала, як в процесі розповіді Ноксор гнівався на самого себе, на своє минуле і на те, що довірився людині. Він шумно видихнув.

– Одного вечора, Ілайї вдалося витягти мене в людське місто під проводом прогулятися на святі. Але я з самого початку їй казав, що то погана ідея, але все ж пішов. Пізно ввечері, ми прогулювалися нічними вулицями поки я не відчув різку хворобливу важкість у всьому тілі і запропонував їй повернутися назад, а вона відмовилася. Тоді ми зупинилися в одному занедбаному заїждженому дворі, винайняли кімнату, щоб переночувати. Я тоді ледве доковиляв до ліжка, Ілайя пішла, сказавши мені що піде попередить господаря, щоб нас не турбували.

Дракон знову зупинився шумно дихаючи, зціпив злісно зуби і він підвівся сівши продовжив вже грубішим голосом.

– Ця зараза тоді мене чимось отруїла, що я міг заледве рухатися! Вона привела з собою двох чоловіків які скрутили мене! Я намагався зрозуміти що саме відбувається, а Ілайя мені відповіла, що все це робила для того, щоб зловити мене як гарний улов для продажу! Так я і потрапив на той чортів аукціон! А щоб його вирви зжерли! – просичав злісно крізь зуби.

Я повільно підвелася і сіла біля дракона, трохи завагавшись обняла Нокса за шию притулившись щокою до його скроні. Він завмер в моїх обіймах і не рухався, здавалося навіть дихати перестав. І потім з сумом запитав.

– Навіщо ти це робиш? – в його голосі вже не було ніжності і того тепла яке він так рідко дозволяє бачити.

– Тому що тобі це потрібне – відповіла тихим голосом і залишила легкий поцілунок в нього на скроні. Він обхопив мене довкола талії і пересадив до себе на руки зарившись носом мені у волосся, зробив жадібний вдих, притисни мене до себе міцніше.

Вперше за життя, мені було так тепло від чиїхось обіймів і просто присутності. Наскільки це було приємно і заспокоювало, що я б так могла сидіти вічно. Мені не хотілося, щоб Нокс відчував себе погано, чи думав що я не люблю його і просто використовую, але одна річ думати про це і зовсім інша вимовити в голос. Адже, я хотіла залишитися з ним. Я обхопила руками обличчя дракона яке трохи кололося від невеликої щетини, яка встигла вирости за ці кілька днів і зазирнула йому прямо у вічі, в саму глибину бурштинового золота яке мені так подобається.

– Ноксе, я хочу, щоб ти знав. Що я тебе дуже й дуже сильно кохаю. Так, я деколи можу не про все розповідати тобі, але це не тому що я тобі не довіряю, чи не хочу з тобою цим ділитися. Ні. Просто… я не завжди впевнена в собі і не завжди маю правильні слова, щоб розповісти про щось. Тому, не думай що я тобі щось не розповідаю лише, тому що не хочу. 

На його обличчі з'явилася знову та тепла усмішка яку він ховає від усіх, а потім взяв мою руку яка ще й досі була в нього на обличчі і ніжно поцілував, кожний пальчик затримуючи найдовше губи на моїй долоні і усе це супроводжувалося голодними жовтими очима які дивилися на мене. Здавалося, така звичайна дія, а в мене все обличчя пала! А дракон ще ширше всміхається оголюючи свої ікла, задоволений моєю реакцією.

– Тепер в мене є навіть рожева Хмаринка, не тільки срібна – і либиться на всі тридцять два!

– Не знаєш, чому мені так кортить тебе чимось стукнути? – а він лиш примружує очі не втрачаючи тієї посмішки і говорить до мене схожим запитанням. 

– Не знаєш, чому мені так кортить тебе поцілувати? 

Від його запитання я шаріюся ще більше! Здавалося, ну і що, що поцілує! Вже ж цілував купу разів! Але це одне коли одразу цілують, і зовсім інше коли запитують перед тим як поцілувати!

Нокс жадібно впивається в мої губи завалюючи мене на ліжко, що в мене аж в очах потемніло від різкої зміни положення. Схоже моє легке запаморочення було помітне, що дракон так різко відсахнувся ніби про щось згадав і по його виразу обличчя було видно, що це “щось” дуже страшне.

– З тобою все гаразд? – схвильовано запитує в паніці бігаючи по мені очима. 

Та що з ним таке? 

– Трохи недобре стало – можливо це відлунює минула майже безсонна ніч? Бо тоді, ми двоє так, серйозно перенервували.

– Що саме з тобою?! Де болить?! – різко скрикнув у паніці і почав швидко мене обмацувати всюди, обдивлятись і все перевіряючи. Вже поліз стягнути з мене сорочку, вхопившись за край я тримала її на законному місці з усіх сил!