Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

— Гадаю, я повинен оголосити паузу в цьому процесі.

— Пробачте, але я вважаю таке рішення навряд чи вдалим.

— Я вас слухаю.

Повільна промова Пальмґрена давалася йому через силу, але він не затинався.

— Лісбет Саландер невинна. Її неймовірна автобіографія, яку пан Екстрьом так зневажливо відкинув, насправді правдива. Її можна підтвердити документами. Лісбет зазнала обурливих правопорушень. Як суд, ми, звичайно, маємо право дотримуватися формальностей і ще деякий час продовжувати розгляд, поки прийдемо до виправдувального вироку. Альтернатива ж очевидна. Передати все пов’язане з Лісбет Саландер абсолютно новому слідству. Таке слідство вже йде і є частиною того розгардіяшу, в якому доведеться розбиратися генеральному прокуророві.

— Я розумію вашу думку.

— Як суддя, ви зараз можете зробити вибір. Найрозумнішим буде цілком забракувати попереднє слідство прокурора і звеліти йому переробити домашнє завдання.

Суддя Іверсен задумливо поглянув на Екстрьома.

— Справедливим же буде звільнити нашу підзахисну прямо в залі суду. Перед нею повинні до того ж вибачитися, але сатисфакція забере час і буде зав’язана на продовженні розслідування.

— Я зрозумів вашу точку зору, адвокате Пальмґрен. Але перш ніж визнати вашу підзахисну невинною, я повинен повністю прояснити для себе всю ситуацію. На це знадобиться трохи часу…

Він завагався і поглянув на Анніку Джанніні.

— Якщо я оголошу перерву в слуханні справи до понеділка і піду вам назустріч, ухваливши рішення, що у нас більше немає підстав тримати вашу підзахисну в слідчому ізоляторі і ви, отже, матимете право розраховувати на те, що її, в усякому разі, не засудять до тюремного ув’язнення, чи зможете ви мені гарантувати, що вона на першу вимогу з’явиться для продовження судового розгляду?

— Звичайно, — поспішно сказав Хольгер Пальмґрен.

— Ні, — різко заперечила Лісбет Саландер.

Усі погляди звернулися до головної дійової особи драми.

— Що ви хочете цим сказати? — спитав суддя Іверсен.

— Щойно ви мене випустите, я відразу поїду. Я більше не маю наміру приділяти цьому суду ані хвилини свого життя.

Суддя Іверсен поглянув на Лісбет Саландер з подивом.

— Ви відмовитеся прийти?

— Цілком правильно. Якщо ви хочете, щоб я відповіла ще на якісь питання, вам доведеться тримати мене в ізоляторі. У ту мить, коли ви мене випустите, ця історія буде для мене закінчена. І це означає, що я вже більше не виявлюся у будь-який момент у вашому розпорядженні, у розпорядженні Екстрьома або яких-небудь інших поліцейських.

Суддя Іверсен зітхнув. У Хольгера Пальмґрена зробився збентежений вигляд.

— Я згодна зі своєю підзахисного, — мовила Анніка Джанніні. — Адже не Лісбет Саландер скоїла злочин щодо держави і влади, а навпаки. Вона заслуговує на те, щоб вийти з цих дверей вільною людиною і забути про всю цю історію.

Жодних компромісів.

Суддя Іверсен скосив очі на годинник на руці.

— Вже початок четвертої. Це означає, що ви змушуєте мене залишити вашу підзахисну в слідчому ізоляторі.

— Якщо ви так вирішите, нам залишиться лише підкоритися. Як представник Лісбет Саландер я вимагаю, щоб її визнали невинною в усіх злочинах, у яких її звинуватив прокуpop Екстрьом. Я наполягаю на тому, щоб ви звільнили мою підзахисну без будь-яких обмежень і прямо в залі суду. І вимагаю скасування постанови про її недієздатність — їй повинні негайно знову повернути всі громадянські права.

— Питання про недієздатність потребує багато часу. Я повинен отримати висновок психіатричної експертизи після проведення обстеження. Прийняти таке рішення просто зараз я не можу.

— Ні, — заперечила Анніка Джанніні. — Це для нас неприйнятно.

— Як вас розуміти?

— Лісбет Саландер повинна мати такі ж громадянські права, як усі інші шведи. Проти неї було вчинено злочин. Її визнали недієздатною обманним шляхом. Фальсифікацію можна довести. Тим самим рішення про встановлення над нею опікунства втрачає юридичну основу і повинно бути беззастережно скасоване. Немає жодних підстав піддавати мою підзахисну судово-психіатричній експертизі. Якщо проти людини було вчинено злочин, вона не зобов’язана доводити, що вона не божевільна.

Іверсен трохи поміркував над її словами.

— Фру Джанніні, — сказав Іверсен, — я вважаю, що у нас винятковий випадок. Я маю намір зараз оголосити перерву на п’ятнадцять хвилин, щоб ми могли розім’яти ноги і трохи зібратися з думками. Якщо ваша підзахисна невинна, у мене немає ані найменшого бажання відправляти її назад до ізолятора, але це означає, що суд триватиме доти, доки ми в усьому розберемося.

— Чудово, — відгукнулася Анніка Джанніні.

Під час перерви Мікаель Блумквіст поцілував сестру в щоку.

— Як усе пройшло?

— Мікаелю, я дуже добре виступала проти Телебор’яна. Я його геть знищила.

— Я ж говорив, що ти будеш у цьому процесі непереможна. Якщо розібратися, то в цій історії йдеться перш за все не про шпигунів і державні секти, а про звичайний вияв насильства щодо жінок і про чоловіків, які таке допускають. Я бачив дуже маленьку частину, але ти там була прекрасна. Отже, її звільнять?

— Так. Сумніватися в цьому більше не доводиться.

Після перерви суддя Іверсен постукав по столу.

— Чи не могли б ви розповісти все від початку до кінця, щоб я зміг розібратися в тому, що насправді сталося.

— Охоче, — сказала Анніка Джанніні. — Може, слід почати з неймовірної історії про групу співробітників СЕПО, які називають себе «Секцією» і яким довелося в середині сімдесятих років займатися радянським перебіжчиком? Історія повністю опублікована в журналі «Міленіум», що вийшов сьогодні. Як видно, це стане головною новиною всіх вечірніх випусків.

Близько шостої години вечора суддя Іверсен вирішив випустити Лісбет Саландер на волю і скасувати постанову про її недієздатність.

Правда, рішення було прийняте з однією умовою. Суддя Йорген Іверсен зажадав, щоб Лісбет з’явилася на формальний допит, де б розповіла про те, що їй відомо у справі Залаченка. Спочатку Лісбет навідріз відмовилася. Її відмова спричинила невелику пересварку, поки суддя Іверсен не підвищив голос. Він нахилився вперед і пильно поглянув на Лісбет.

— Фрекен Саландер, якщо я скасовую над вами опікунство, це означає, що ви наділяєтеся точнісінько такими самими правами, як усі інші громадяни. Це, проте, означає і те, що у вас з’являються такі самі обов’язки. Тим самим, хочете ви того чи ні, розбиратися з власним економічним становищем, платити податки, бути законослухняною і сприяти поліції в розслідуванні тяжких