Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

 - Я теж їх ненавиджу.

- І я! - додала Марго, криво посміхаючись, ми не стрималися з Тасею і теж посміхнулися. Треба ж, я не одна у своїй ненависті. - Я вже двадцять років їх терплю і скажу вам чесно, що потрібно купу нервів, щоб витримати їхню поведінку! Та вони, вони... нелюди одним словом!

- То вони оскаженіли тому, що я пахну, як вовчиця? Як мені взагалі не пахнути нею, є якийсь дезодорант, щоб я нею не пахла, чи що? - сумно подивилася в новий вихід і зітхаю.

- Ти пахнеш не просто вовчицею, ти пахнеш вільною вовчицею, - Тася скривилася і трохи вишкірилася як справжній вовк, - як і я.

- І ти? - розгублено подивилася на дівчину, потім мені згадалося, як її у власній зграї вовки били. - То вони нас б'ють тому, що ми вільні, чи що?

- Ні! - хором відповіли Марго і Тася, хоча перша затято захищаючи, а друга з огидою.

- У якому сенсі вільні? Що їм від нас треба? - похмуро подивилася на жінок, вони довго не відповідали.

- У вовків є давнє тваринне бажання - знайти пару, - здригнулася, коли почула голос Дем'янова, обернулася і насторожено втупилася на нього.

Він мовчить, дивиться тільки на Марго, яка зніяковіла від його погляду.

- А до чого тут я? - порушила їхню ідилію, а то на нерви діє все це їхнє кохання.

- Не просту пару, Дарино,  а ідеальну. Я вже розповідав тобі про те, що ми з давніх-давен шукали пару за запахом, наша вовча сутність визначає за ним: хто для нас найбільше підходить. Знайшовши ідеального партнера, наша вовча сутність не дасть нам спокою, доки ми не доб'ємося своєї пари, - він замовк і, дивлячись у мої очі, промовив:

 - Навіть якщо нам неприємна і не подобається ця людина, ми не можемо протистояти цьому почуттю, бо кожна мить без своєї ідеальної половинки здається нам пеклом на землі.

Він договорив і замовк, виразно дивлячись на мене, Марго так само втупилася і навіть стала підморгувати мені, одна Тася з тугою дивилася в нічне небо. Мої думки збилися в купку, а я судомно перебирала слова пана Дем'янова.

Останні рядки були про Кая, так? Як же тоді пан Дем'янів назвав таке "кохання"? Зв'язування? Так от чому він так поводиться? Його вовк вирішив, що я його ідеальна пара! Тому він то вбити готовий, то цілуватися хоче! Запах, цей чортів запах!!!

- Чому, чому я так пахну? Чому саме я?! Діма і Кирило теж якось дивно поводилися. А Юрка чому став помічати мене, хоча раніше не помічав? Він теж як Кай, теж зв'язався зі мною? Як мені перестати так пахнути, як? - мабуть, у мене почалася істерика, бо я з силою трясу Марго, закидаючи її бідну запитаннями. - Може треба помитися в чомусь гидкому? Чи шкіру всю зрізати? Чому мені не хочуть дати спокій?!

Пан Дем'янів вириває з моїх рук Марго, ховає жінку за собою, наче я тут та, кого треба боятися! Сльози затуманюють погляд, обіймаю сама себе, мріючи опинитися з мамою, якнайдалі звідси.

- Добре альфі чорних вовків, вона сама може обирати, з ким їй бути, - пролунав у тиші тонкий голос Тасі, я повернулася в її бік.

Вовченя сидить поруч, але на невеликій відстані, у руці віскі, яке вона повільно попиває, засовуючи в горлечко язик.

- Чому вона може? А ти? А я? Ми не можемо? - витираю очі від сліз.

- Вона альфа, жоден інший вовк не зможе її перемогти, хіба що інший альфа, - Тася відпила з пляшки.

- Перемогти? Мені що битися з кимось потрібно? - скривилася, це ж нечесно, де ці махини, а де я?!

- Ні, ти не розумієш. Твоя вовча натура повинна вибрати сама, або здатися найсильнішому - по-іншому не можна.

- Значить, я можу вибрати собі пару? - запитала, насилу розуміючи, про що взагалі розмова. Та й кого мені вибирати? Нікого я не хочу, особливо коли знаю, що всім я подобаюся лише через запах!

- Ти, не можеш, може тільки вовк! - помотала головою Тася і ще раз ковтнула віскі.

- Але в мене немає вовка, я людина! Звичайна людина. Я не вовчиця!!! - закричала істерично, майже б'ючи себе в груди

- У сенсі? Ти ще не перетворювалася? Але чому тоді так пахнеш? - розгубилася Тася, а потім шумно вдихнула повітря. - Це погано...

- Чому? - запитала, ні на що не сподіваючись.

- Значить, твоя вовчиця дрімає, а це означає, що будь-хто з них може тебе дістати, якщо всіх інших претендентів переможе, - я скривилася, не вірячи в усе це, і трохи істерично запитала:

 - А моя думка нікого не цікавить?!

- Ти не вовчиця, ти не маєш права обрати, - відповіла Тася, я ж, не вірячи, втупилася на пана Дем'янова.

Це ж жарт, так?!

- Ви хочете сказати, що я дістануся тому, хто сильніший? Я як чортова здобич у їхньому чортовому полюванні! Чому саме я?! - знову істерика, штовхнула осколки розбитої тарілки.

- Не хвилюйся Даринко, Кай зуміє тебе захистити, - пискнула Марго й одразу заткнулася під поглядом чоловіка.

- Від кого захистити? Я нічого не розумію! Я хочу додому! - впала на підлогу і важко дихаючи.

- Думаю, інші вже здогадалися, що твій альфа не підпорядкував тебе, і ти вільна. Зараз за тебе б'ються тільки зграя Білого вовка і молодший Рената, але будь-якої миті можуть і інші вовки... навіть альфи, - Тася похмурніла, так само як і я, напевно, теж подумала про Ельнара.