Читати книгу - "Срібне яблуко, Анна Авілова"

Він нічого не відповів, лише мовчки відвів погляд. Фелікс згадав фразу, яку чув у багатьох земних фільмах: "Вони замінили мені сім'ю" або "Вони стали моєю родиною". Він справді проводив багато часу в сім'ї вітражника, і йому приємно було чути такі слова від Вайолет, але він не міг сказати подібних фраз. Ніхто не міг замінити йому сім'ю, якої він ніколи не знав. Всі сім'ї унікальні, можливо, у них схожі прикрощі та радості, але в кожній з них є свої особливі моменти, свої жарти та спогади. Можливо, в його справжній сім'ї батько щовечора випускав би з рук салюти, а мама співала б якусь, саме їхню власну, сімейну пісню... Його унікальна родина була втрачена в часі, і ніщо не могло її замінити.

Фелікс згадав Джейн. Так довго намагався не думати про неї, але все ж таки згадав. Вайолет нагадала. Йому захотілося, щоб колись Джейн створила з чоловіком свою родину. Так, вона має батьків, і має сім'ю з дитинства. Але він хотів, щоб вона, ні на мить не втратила цю любов і знайшла її й у своєму подальшому житті...

— Фелікс, попрацюєте трохи й заходьте обідати, за годину вже все буде готове, — перебила його думки Вайолет.

— Звичайно зайду, дякую.

Він відчув себе ніяково за те, що не відповів жінці на її добрі слова. Але йому, як і раніше, було важко висловлювати свої почуття.

Фелікс спустився в майстерню і привітав Рона та Жозефа. Вони збирали останній центральний вітраж для храму. Залишилося доробити лише його та кілька скляних куль і можна впевнено сказати, що храм Матері Природи повністю готовий.

Король відчув звичний хрускіт скла під ногами та в його душу прийшов спокій. Все-таки Джейн мала рацію, вітражне мистецтво – його покликання. У стінах майстерні всі сумні думки відступили, і він уже не почував себе одним із тих, хто може упокоїтися на пагорбі. Тут він був найживішим у світі. Промені сонця іскрилися у шибках, що лежали на столі, заливаючи всю майстерню чарівним світлом. Фелікс натхненно взявся за роботу, різав жовте скло, яке сяяло на всі стіни майстерні наче лимонна сукня Джейн на весіллі Рона...

Король підвів очі, вони з Роном залишилися в майстерні самі, Жозеф кудись відлучився. Фелікс відчув себе дивно, залишившись наодинці з Роном. Напевно, вони вперше залишилися лише вдвох. Хлопець уже вільно спілкувався з Феліксом по роботі, але король все одно усвідомив, що треба сказати Рону щось важливе. Насправді він хотів би прокричати над Великими Садами цю фразу, оголосити її в гучномовець над усім Айронвудом. Тому що кожен мешканець цього світу має отримати ці скупі безпорадні слова.

— Мені шкода, що я її не врятував.

Рон розгублено звів очі.

— Мені шкода, що я їх усіх не врятував. Я просто думав, що сильніший за вас і ви також щиро в це вірили, та я не сильніший...

Рон спантеличено перекладав шибки з місця на місце утупившись в робочий стіл. Не зводячи на Фелікса очей, він сказав:

— Я знаю, що вам шкода. Ми всі бачимо, як багато ви робите для Айронвуда, і через це з вами щось відбувається... – хлопець звернув свій погляд на короля. — Нам невідомі хвороби, але, я думаю, ви зараз хворієте...

Фелікс погоджуючись кивнув.

— Трістан каже, щоб я зупинився. Але я не можу. Може, я просто переконаний, що спокутаю свою провину, якщо вирушу слідом за загиблими?

В майстерню повернувся Жозеф і розмова перервалася, але Фелікс був радий почути від Рона слова розуміння.

Вони знову взялися до роботи, весело перемовляючись про новини з далеких сіл. Фелікс вкотре порізав руку при нарізуванні скла, і навіть зрадів цьому. Хотілося, щоб робота здавалася ще складнішою, ніж є насправді. Мабуть, він справді занадто захопився самобичуванням.

Фелікс глянув на мідні смужки у руках Жозефа. Саме король, придумав замінити ними звичні свинцеві прути. У майстерні Рассела він дізнався, що таке нововведення вже існувало у світі Джейн. Ця техніка називається за ім'ям автора – техніка Тіффані. Подумати тільки, ти вигадав щось унікальне, що до тебе ніхто не робив. В Айронвуді жоден мешканець навіть не оцінив цього. Їм було байдуже, як він створював вікна та абажури для ламп. Але людина з таким самим винаходом, у світі Джейн, стала відома на весь світ. Навіть сам Фелікс, удосконалюючи свою майстерність у новому для нього світі, захоплювався цим чоловіком. Вони були такі схожі. Тіффані, як і він, любив природу. У його роботах можна побачити улюблений бузок, дзвіночки, яблуню, бабок з метеликами.

В Айронвуді він взагалі не знав, що люди можуть бути охоплені тими самими ідеями, що й ти. У минулі часи Фелікс також любив приходити в майстерню до Жозефа та Рона. Але тоді вони майже не розмовляли з ним. Між ними та королем завжди нависала соціальна прірва, яка не дозволяла їм натхненно обговорювати чудові переливи скла, яке лежало в їхніх руках.

Їхні розмови між собою були сухими та офіційними. Фелікс завжди вмовляв себе, що робить у цих стінах щось буденне. Адже ніхто не казав йому, що теж бачить у шибках це приголомшливе світло. Вогонь, що палає сотнями фарб. Із зеленими, синіми, червоними язиками полум'я. І от зараз вони вже спілкуються втрьох на буденні теми, але як і раніше, майже не говорять про вітражі.

Після закінчення роботи, Рон і Жозеф складали решту матеріалів, а Фелікс, немов заворожений, дивився на портрет Матері Природи. Жовті та зелені спалахи чарівно виблискували, засвітлюючи все навколо. Дивлячись на ніжні риси створеної ним скляної жінки, він втрачав страх, переставав боятися життя. Страху не існує. Є лише світло.