Читати книгу - "Ім'я Рози, Умберто Еко"

Роджер з Герфорда (Roger of Hereford, XII ст.) — англійський канонік і вчений. Крім згаданої тут праці «Про властивості металів», написав низку праць з астрономії, а також твір, присвячений порівнянню латинського та єврейського календарів.

Сардій — сердолік.

Святенники (іт. pinzocheri) — ще одна народна назва напівмирських ченців-францисканців, які проповідували убогість і закликали до оновлення церкви. Часто зливалися з рухами беґардів і беґінок.

Сеґалеллі, Ґерардо (Gherardo Segalelli, 1300) — італійський єретик. Вступивши у францисканський чин, заснував чернечу спільноту апостоликів. Надихаючись вченням Йоахима да Фйоре, проповідував пришестя царства Святого Духа і різко критикував церковну єрархію. Був вигнаний з ордену, ув'язнений, а згодом спалений як єретик.

Силій Італік (Catius Silius Italicus бл. 26-101) — римський епічний поет і державний діяч, автор епічної поеми про другу Пунічну війну.

Силос (ісп. Santo Domingo de Silos) — старовинний бенедиктинський монастир в Кастилії поблизу Бурґоса; заснований ще до X століття, є місцем прощі і одним з найстаріших монастирів у Європі.

Сильвестр І, св. (t 335) — Папа Римський (314–335). На його папство припав вихід християнської церкви з катакомб і її прийняття як офіційної релігії Римської імперії; за легендою, саме він хрестив Константина.

Симонія (лат. simonia) — або святокупство, купівля-продаж церковних посад або духовного сану в Католицькій та інших церквах, поширена у середньовічній Західній Європі. Від імені ворожбита Симона, який просив апостолів продати йому дар творити чудеса (див. Ді 8,9).

Симфозій (Symphosius, IV–V ст.) — давньоримський поет, автор коло ста загадок (Aenigmata Symphosi), написаних гекзаметрами. У них відображено античний світогляд автора, який ніде не проявляє свого знайомства з християнським вченням.

Синезій з Кирени (Synesios, 379–412) — філософ-неоплатонік, оратор і поет, єпископ Птолема'щський (Півн. Африка).

Скрипторій (лат. scriptorium) — майстерня в західноєвропейських монастирях, в якій переписували книги.

Спіритуали — радикальне крило ордену францисканців.

Стацій (Publius Papinius Statius, бл. 40–96) — римський поет і політик, відомий насамперед своєю епічною поемою «Фіваїда» (похід Сімох проти Фів). В «Божественній комедії» Стацій стає після Вергілія провідником Данте по Чистилищі — адже, за середньовічною легендою, Стацій навернувся в християнство.

Стефан Бурбонець (Etienne de Bourbon, 1190–1261) — французький проповідник, домініканець. Був інквізитором на півдні Франції. Його твір про сім дарів Святого Духа (De septem donis Spiritus Sancti), збірка взірців проповідей для проповідників, містить чимало цінної інформації про тодішні єресі.

Сугерій (Suger, Suitgerius, 1081–1151) — настоятель собору Сен-Дені, радник Людовіка VI, ревний оборонець сильної монархії. Був людиною широких інтересів, автор цілого ряду праць з різних дисциплін. Великий шанувальник мистецтва, керував також реконструкцією собору Сен-Дені.

Суккуб (лат. succuba) — злий дух, який приймає образ жінки і спокушає сплячих чоловіків.

Сульпіцій Север (Sulpicius Severus, бл. 363–420) — християнський письменник родом з Аквітанії. Був учнем св. Мартіна Турського і написав його детальний життєпис, який довгий час був взірцем, що його наслідувало чимало апографів.

Сумники (іт. bizochi) — одна з єретичних сект, згаданих в буллі «Sancta Romana» (1317) папи Йоана XXII, який не відрізняв їх від братчиків та беґінів.

Схолія (гр. scholia) — примітка, пояснення до тексту.

Тацит (Publius Cornelius Tacitus, 55-120) — визначний римський історик і політик, 97 консул, пізніше проконсул провінції Азія. Його твори, серед яких «Аннали», «Історія», позначені психологічною проникливістю й блискучими характеристиками героїв.

Тимпан (архітект.) — внутрішнє поле фронтону — верхньої частини будинку або портика у вигляді трикутної площини, обмеженої по боках двома схилами даху, а біля основи — карнизом.

Тома Аквінський, св. (Thoma Aquinas, 1225–1274) — визначний італійський філософ і богослов, домініканець, учитель церкви. Систематизатор схоластики на основі християнського арістотелізму. Сформулював п'ять доказів існування Бога. Основними його творами є «Сума богослов'я» (Summa theologiae) і «Сума проти язичників» (Summa contra gentiles). Був запрошений на Ліонський собор, але помер по дорозі, в монастирі Фоссанова. Його вчення лежить в основі філософських систем томізму і неотомізму.

Тома Кемпієць (Thomas a Kempis, 1379–1471) — справжнє ім'я Томас Гемеркен, німецький містик і релігійний письменник, августинець; йому приписують авторство найпопулярнішого в католицизмі після Біблії твору «Наслідування Христа» (Imitatio Christi).

Трагант (гр. tragacantha) — засохлий сік деяких кущів з роду астрагалів. Використовують у фармації, паперовій, текстильній, шкіряній промисловості.

Трансепт (архітект.) — поперечна нава або кілька нав, що перетинають під прямим кутом головні поздовжні нави будівлі.

Убертин Казалець (Ubertino da Casale, 1259–1328) — чільний представник італійських спіритуалів, францисканець, містик, критикував Церкву за нагромадження багатств. Його твір «Дерево хресного життя» протиставляє життя Христа і життя церкви-грішниці. У романі досить детально описано його погляди і життя.

Угучон з Фаджоли (Uguccione della Faggiuola, 1250–1319) — синьйор Ареццо, Пізи і Лукки. Відіграв важливу роль у боротьбі між Папою та імператором, був лідером Ліги ґібеллінів у Романьї. Відзначався жорстокими і тиранічними методами.

Уміліяти — релігійний рух, близький до вальденсів, що виник у Ломбардії в середині XII ст. Проповідували аскетичне життя в убогості, намагалися якнайточніше виконувати євангельські приписи. Частина уміліятів на початку XIII ст. утворила орден в межах католицької церкви, а решта пристала до Ломбардських убогих.

Фізіолог (лат. Fisiologus) — збірник відомостей про тварин і камені, вперше укладений в II або III столітті, набув великої популярності в середньовічній Європі. Він складається з окремих розділів, де подано опис різних тварин, птахів, комах, мінералів та їхніх властивостей. Крім того, дається їх символічне тлумачення. Фізіолог містить також опис таких міфічних тварин, як фенікс, сирени, кентаври, єдинорог, горгона та ін. Популярним «Фізіолог» був і в Київській Русі, у його церковнослов'янському варіанті.

Філіп IV Красивий (Philippe le Bel, 1268–1314) — французький король. Його довга боротьба з папством закінчилася перенесенням папського осідку до Авіньйона (так званий авіньйонський, або вавилонський полон, 1309–1378). Він також зміцнив королівську владу, підкоривши собі сусідні землі і укріпивши феодальні звичаї. Відомий також тим, що розгромив орден тамплієрів.

Філіп V Довгий (Philippe Le Long, 1291–1322) — король Франції з роду Капетингів, син Філіпа IV Красивого. Його правління позначено упорядкуванням у багатьох сферах державного правління, намагався також покінчити з багатьма зловживаннями, які мали місце за правління його батька.

Флагелланти (лат. flagellantes, «які бичують себе») — представники релігійного руху, які проповідували спокутування гріхів через самобичування. Особливого розвитку набули з XIII ст. Процесії флагеллантів стали тоді звичним видовищем в цілій Європі. Засуджений церквою на Констанцькому соборі (1417).

Флор (Lucius Annaeus Fionas, II ст.) — римський ритор і історик африканського походження.

Франциск з Ассізі, св. (спр. ім'я Giovanni Bernardone, 1181–1226) — визначний італійський релігійний діяч, проповідник,