Читати книгу - "Золотий маг. Книга 1. Зерно"

— Дивно, — перебив Ніка Хранитель. — Некромант і магія впливу. Не пригадаю, щоб таке зустрічав.

— Я теж про це запитав у Весела. Він каже, що, можливо, знову застосовувався магічний предмет, наповнений силою та з вкладеним заклинанням впливу. Далі ми вирушили на місцевий цвинтар. Там власне й були підняті мерці. На місці магічного обряду Весел зміг відчути образ або слід Некроманта і передав його Атавхаю. Там під час обряду були принесені людські жертви. Була вбита дитина. Атавхаї зміг визначити напрямок, і ми з офіцерами командера Ластерка помчали по сліду. Через те що професору довелося ще раз використати пошукові заклинання, Некромант нас засік та приготував «приємну» зустріч. З трьома десятками мерців ми впоралися. Не без втрат, але більш-менш. Так цей гад викликав бойового демона. А потім на нас ще напала супутниця Некроманта. Вона виявилася перевертнем-риссю. Наш великий червоний друг дав бойовому демону себе потикати мечами. А в цей час Некромант зібрався покинути нас через портал, але мені вдалося йому трохи перешкодити, а доблесний Атавхаї перерізав йому горлянку, ну і моє плече заодне. Ну так, щоб не нудно було одному лежати в лазареті. У результаті завдання виконали, але двоє загиблих і п’ятеро поранених. Так собі підсумок. Ну а далі нецікаво.

— Це був мій учень. Вілі Аррато, — продовжив розповідь Атавхаї.

— Та це я вже знаю. Я був у палаці вранці. Дорінг мені всі мізки виїв. Не знаю, для чого, але він хоче представити справу так, що це Вільні, до яких належав Вілі Аррато, влаштували замах. Знову копає під Главу магічного Дому.

— Дурниці все це. Він прекрасно знає, що Нуфо відданий королю, — відмахнувся від такої версії Атавхаї. — Мене знаєш, що турбує? Я ж пам’ятаю цього Вілі. Дуже посередній учень був. Правда, з гонором, якимись дурними амбіціями. Але сили було мало, таланту мало, вміння й навичок мало. А тут, дивись, ще й магія впливу. Як? Багато мерців підняв, зомбі зробив, відправив їх у бій. Звідки сили стільки? І що для мене дивно, викликав бойового демона. Я ж точно пам’ятаю, що у нього не було здібностей в Демонології. Як він міг це зробити? І в кінці — відкриття порталу. Ну, я ще можу зрозуміти десь підучився Некромантії, ну нехай за стільки років розвинув у собі сили. Але як так легко далися чужі для нього заклинання? Поясни мені, дурневі, як це можливо?

— Так, цікава і незвичайна загадка. Можу поки тобі одне сказати. Хтось дав йому ці здібності. Як? Я не знаю. Є у мене одна підозра, але вона дуже неймовірна.

— Багукхане. Нам треба забрати труп Некроманта і дослідити його.

— Так, я знаю. Я намагався вранці це зробити. Але Дорінг чомусь вперся й не хоче віддавати тіло. Він навіть вже призначив на завтра прилюдно церемонію спалення. Хоче, щоб люди побачили Некроманта, демона, перевертня, почали боятися й ненавидіти Вільних, ну і славити улюбленого короля-захисника і вірного Дорінга-рятівника. Не подобається мені це все.

— Значить, нам треба тіло терміново добути. Будь-якою ціною, — задумався демон. — Я ось що подумав. А давай налякаємо Дорінга. Він же боягуз ще той. Повертайся в замок і скажи Дорінгу, королю й принцу Тану, що поговорив зі мною. І я, як найсильніший Некромант в державі, підозрюю, що тіло Некроманта захищено страшними заклинаннями, і коли його знищити, то буде якась велика біда. Ну там вибух або мор, або хвороби. Придумай щось страшніше. Але я, як надійний захист і опора короля, огляну труп, зніму всі захисні заклинання, а завтра ввечері він зможе спокійно спалити труп, на радість натовпу і на догоду своїм мерзенним планам.

— Гарна ідея. Думаю, Дорінг перший побіжить віддавати нам труп. Все, я поїхав у замок, а ти поки підготуй все для магічних обрядів. Знаю я один давній. Важкий дуже. Ну, раз треба… Все, я пішов.

Відпочити не вдалося. Целмаліт оглянула їх і навіть провела невеликі сеанси лікування. Нік посміхався, дивлячись на ці процедури, порівнюючи їх з важкими операція на Землі в таких випадках. А тут лежиш собі спокійно, а цілитель створив блакитне світіння в долонях і водить ним туди-сюди поверх рани, примовляючи різні заклинання. Це раніше таке йому могло здатися грою або легкою дитячою забавкою. А зараз Нік вже знав, скільки сил життєвих та магічних йде на лікування магічним способом та як довго і важко відновлюються маги-цілителі після таких сеансів. Залишившись задоволеною процесом загоєння, Целмаліт змусила їх знову випити гірких настоянок й відправилася в іншу палату лікувати поранених офіцерів, яких привезли разом з Ніком і Атавхаї.

Зате дозволили їх провідати відвідувачам. До Атавхаї одразу прибігло його ручне чортеня Скадел, а ось Ніка провідала Квіта. Звичайно, офіційно просто прийшов викладач-куратор, але Ніку було приємно бачити хвилювання в очах Квіти. Довго їм поговорити не дали, але й ця коротка зустріч порадувала його.

Атавхаї викликав до себе Касталатуса та наказав йому підготувати все необхідне для магічних обрядів. Бідний переляканий учень вже дві години сидів під дверима з декількома сумками, забитими всілякими страшними магічними матеріалами для досить небезпечних заклинань Некромантії.

У коридорі почувся шум, крики й знайомий голос Багукхана. Знову він лаявся з Целмаліт.

— Ви що, подуріли всі? Труп в лікарню?! Я не дозволю! — донеслося до Ніка.

— Це дуже потрібно. Це вкрай важливо, — виправдовувався Хранитель.

Відчинилися двері. Спочатку влетіла магістр Целмаліт, закриваючи собою прохід. За нею наступаючи й вдавлюючи її в палату, рухався Хранитель.

— Зрозумій, Целмаліт. Мені треба з Атавхаї провести кілька магічних обрядів. Це дуже важливо і не можна зволікати, — спокійно пояснював Багукхан.

— Мало вам трупа, так ще й обряди. Та ви точно здуріли. Це ж