Читати книгу - "На мені та в мені, Анастасія Бойд"

- Ні, Лулу, цього не буде, - його слова мене знову здивували. Він боявся випадкової вагітності чи думав, що я на щось хвора?

- Ми можемо зробити це безпечно, а якщо ні... Я не вимагатиму від вас аліментів у разі чого. Може, ви боїтеся, що я заражу вас?

- Аліменти, - Ів гірко посміхнувся, і я запідозрила, що проблема була не в мені. - Справа не в цьому. Я не здатний... Вже майже п'ять років.

- Чому? - усвідомлення того, як я помилилася, захлиснуло мене. Ів нічого мені не дасть, нічому не навчить, і він навряд чи хотів мене. Йому не міг бути цікавий такий зв'язок, де добре тільки мені, і навіть якщо йому це сподобалося, то він швидко втомиться. Я відчула себе ґвалтівницею. Який сором.

- Того дня Жанна дзвонила мені, коли ми з Вів'єн були разом. Їй була потрібна допомога, але ми були зайняті один одним. Жанна поверталася додому зі школи, скасували додаткові заняття і вона звільнилася раніше. За нею ув'язався якийсь тип із старших класів, і вона зателефонувала сказати, щоб ми її зустріли. Вона зайшла в кафе, щоб бути в безпеці, чекаючи на нас. Але ні я, ні Вів не відповіли, і Жанна наважилася йти сама. Їй тоді було чотирнадцять... Мерзотник спіймав її біля парку, пограбував, і став домагатися... Його злякали перехожі, а потім виявилося, що хтось це все бачив раніше і вже викликав поліцію. Його заарештували. Я відчував себе бридко і брудно, коли поліцейські привезли Жанну додому. Вони так зневажливо дивилися на мене, ніби знайшли найгіршого батька в Ортелі. Почуття провини перед дочкою й досі гризе, хоч вона й каже, що ніколи не ображалася. З того часу, у мене нічого не виходить. Спочатку я просто починав згадувати про цей випадок, і це збивало настрій, а тепер я навіть не думаю, але нічого не виходить. Мій мозок записав на підкірку, що секс - це зло, і поки я ним зайнятий, з моїми рідними може статися щось страшне, - Ів замовк. Я присунулася до нього і обійняла зі спини. Яка ж я дурна. Як я могла переживати про свою нездійснену дитячу нісенітницю, не думаючи про почуття Мореля? Він не заслужив такого відношення.

- Жанна оговталася після цього випадку?

- Так, напрочуд швидко. А я, як би не лікувався, вже навряд чи оговтаюся. Хоча... Було жахливо стати імпотентом, коли мені не було сорока, а зараз якось простіше. Я майже змирився.

- Ви зовсім нічого не відчуваєте? - опустивши очі, запитала я, щоб переконатися, що весь цей час він все-таки відчував до мене потяг. Він повернувся до мене і погладив по обличчю.

- Скажімо так, початок добрий, але потім щось відбувається, і мені залишається насолоджуватися тактильними відчуттями. Це як масаж – приємно, але без кульмінації. Як я можу нічого не відчувати, коли ти поряд? Я коли тільки тебе бачу, то вже весь тремчу від нетерпіння. Мені приємно відчувати тебе всім тілом, приємно обіймати, торкатися, цілувати... Скрізь, - він усміхнувся, і я зніяковіла.

- Тобто... - почала я, але замовкла через сором'язливість, що повернулася до мене.

- Кажи, маленька, - кивнув Ів. Він був такий добрий до мене, що хотілося плакати, особливо з огляду на ті плани, заради яких я збиралася використовувати Мореля наче річ. Мерзотниця... Він здавався таким беззахисним зі мною. Ніхто ніколи не дивився на мене так захоплено.

- Ви отримуєте задоволення і від такого? - закінчила я думку, розуміючи, що Морель все-таки може бути зацікавлений у нашому зв'язку.

Ів нічого не відповів. Він накинувся на мене, розпластавши на ліжку, і знову продемонстрував наскільки йому було приємно від близькості зі мною. Нехай навіть неповноцінної.

Ці вихідні ми провели разом, майже не залишаючи ліжко, і відволікаючись лише на доставку їжі.