Читати книгу - "Казино «Руаяль», Ян Ланкастер Флемінг"

Отже, банкомет сидить по центру стола поруч із круп’є, який збирає карти та оголошує величину кожного банку, a chef de partie виступає у ролі арбітра. Я спробую сісти напроти Ле Шифра. Попереду нього стоятиме «сабо»[111] зі шістьома добре перетасованими колодами. Будь-які маніпуляції зі «сабо» неможливі. Круп’є тасує карти, потім один із гравців знімає колоду і на очах усього столу кладе її назад у «сабо». Ми перевірили персонал казино — усі абсолютно чесні. Є потенційний варіант із крапленими картами, але це означає змову, принаймні з круп’є. В будь-якому разі ми стежитимемо і за цим.

Відпивши шампанського, Бонд продовжив.

— Гра відбуватиметься таким чином. Банкомет оголошує відкриття банку з п’ятистами тисячами франків, тобто приблизно з п’ятистами фунтів. Кожне місце пронумероване, нумерація починається праворуч від банко-мета, і гравець поруч з ним чи гравець номер один може або прийняти ставку і виставити свої гроші на стіл, або спасувати, якщо сума для нього зависока чи він просто відмовляється робити хід. Тоді право прийняти ставку або спасувати переходить до другого номера, далі — до третього і так далі. Якщо жоден із гравців ставку не приймає, її пропонують усьому столу, охоплюючи іноді й глядачів, поки не набереться п’ятсот тисяч.

Це невелика ставка, і її приймуть швидко, але коли дійде до мільйона чи двох, буває важко знайти отримувача-понтера або групу понтерів, якщо банкомету щастить. У такі моменти я спробую прийняти ставку і вступити в гру. Проте атакуватиму банк Ле Шифра за будь-якої нагоди доти, доки не зроблю банкрутом його чи не збанкрутую сам. На це піде якийсь час, але врешті-решт хтось із нас здолає один одного — незважаючи на інших гравців, які, звісно, також мають змогу зробити мого супротивника багатшим чи біднішим.

У нього як у банкомета є певна перевага в грі, але, навіть знаючи мою мету, він може лише припустити, який капітал у мене в розпорядженні, й це діятиме йому на нерви. Тож, гадаю, ми будемо в однакових умовах.

Бонд перервався, коли принесли суниці й авокадо.

Деякий час вони мовчали, а потім, коли подавали каву, просто балакали. Обоє курили, відмовившись від коньяку та лікеру. Під кінець вечері Бонд вирішив пояснити механіку гри.

— Правила доволі прості, — сказав. — Ви одразу все зрозумієте, якщо хоч раз грали в «двадцять одне», де мета — набрати суму очок, якнайближчу до двадцяти одного. В бакара я беру собі дві карти і банкомет бере дві. Якщо жоден із нас не виграє одразу, ми беремо ще по карті. Мета гри — маючи на руках дві чи три карти, набрати дев’ять очок або число, максимально наближене до дев’яти. Картинки та десятки варті нуль очок; туз дає одне очко, усі інші карти йдуть за номіналом. У сумі очок враховують лише останню цифру. Отже, дев’ять плюс сім дають шість очок, а не шістнадцять. Виграє той, хто набере суму, найближчу до дев’яти. Якщо нічия — гра починається спочатку.

Веспер слухала уважно, від неї не сховався пристрасний вираз обличчя Бонда, хоча він розповідав про гру.

— Якщо банкомет, — продовжив Бонд, — здав мені дві карти, які в сумі склали вісім чи дев’ять — так звана «натуральна» комбінація, — я розкриваю карти і виграю, за умови, якщо він не набрав стільки або більше. Якщо я не набрав натуральної комбінації, то можу запинитися на семи чи шести; можу попросити карту, якщо у мене п’ять, і однозначно прикуплю третю карту, коли маю менше п’яти. П’ятірка — поворотний пункт у грі. При п’яти очках шанси покращити свою руку чи погіршити її — рівнозначні.

Банкомет має право заглянути у свої карти, тільки якщо я попрошу карту чи постукаю пальцем по столу, що означає: я зупиняюсь. Якщо у нього натуральна комбінація, він розкриває карти та виграє. В іншому випадку він опиняється перед тією ж дилемою, що я. Однак мої дії можуть допомогти йому прийняти рішення брати чи ні третю карту. Якщо я зупинився, логічно припустити, що у мене на руках п’ять, шість або сім; якщо беру карту, він знатиме, що у мене менше шести і я сподіваюсь поліпшити свою руку. А ця карта здається відкритою. Побачивши її номінал та підрахувавши шанси, банкомет розуміє, брати йому прикуп чи зупинитися.

Отже, деяка перевага на його боці. У нього завжди є маленька підказка щодо того, брати чи не брати прикуп. Але в цій грі є проблемна комбінація — брати чи зупинитися на п’яти, і як вчинить в аналогічному випадку ваш супротивник? Деякі гравці завжди беруть, інші — завжди зупиняються. Я прислуховуюся до інтуїції.

— Але врешті-решт, — Бонд загасив сигарету і подав знак, щоби принесли рахунок, — усе вирішує вісімка та дев’ятка на першій здачі, тож треба лише, щоб вони частіше йшли до мене, а не до супротивника.

ВЕЛИКИЙ СТІЛ

Поки Бонд розказував правила гри, передбачаючи майбутню битву, його обличчя знову посвітлішало. Перспектива нарешті схопитись у двобої з Ле Шифром розпалювала, примушуючи кров бігти швидше. Здавалося, він цілком забув про недавню незлагоду та скоробіжне охолодження, і Веспер з полегшенням піддалася настрою супутника.

Бонд розплатився і залишив щедрі чайові сомельє. Веспер підвелася, першою пройшла через залу ресторану та спустилася сходами.

«Бентлі» чекав на них, і Бонд відвіз дівчину до казино, зупинившись прямо перед входом. Поки вони йшли витіювато оздобленим вестибюлем, Бонд майже не розмовляв. Дівчина помітила, що його ніздрі трохи сіпались. У всьому іншому він виглядав повністю спокійним і радо відповідав на привітання персоналу казино. Перед дверима salle privee у них навіть не спитали членських карток. Бонд, який грав по-крупному, вже став поважним клієнтом, а його супутниця ділила з ним цей привілей.

Перш ніж вони заглибились усередину, від одного з рулеткових столів підвівся Фелікс Лейтер і привітав Бонда як старого знайомого. Після того, як його відрекомендували Веспер Лінд і вони обмінялися світськими люб’язностями, Лейтер зауважив:

— Що ж, оскільки сьогодні ввечері на вас чекає бакара,