Читати книгу - "За межею обов’язку, Alina Pero"

Минуло кілька днів, і Леся відчувала, що атмосфера навколо неї змінилася. Макс більше не дивився на неї з явною підозрою, але водночас не поспішав довіряти. Він спостерігав. Випробовував.
Вона теж не розслаблялася.
Одного вечора він раптово покликав її до свого кабінету.
— Сідай.
Вона обережно сіла на стілець навпроти його столу.
— Мені потрібна твоя допомога, — сказав він, спираючись ліктями на стіл.
Леся здивовано підняла брови.
— Що саме?
Макс узяв із столу планшет і повернув до неї. На екрані була фотографія чоловіка середнього віку в дорогому костюмі.
— Це Андрій Горський. Бізнесмен. Офіційно — власник кількох ресторанів. Неофіційно — шахрай, який відмиває гроші. Останнім часом він занадто цікавиться моїм клубом.
— Ти думаєш, що він має якісь плани щодо тебе?
— Я впевнений у цьому. І хочу, щоб ти дізналася, які саме.
Леся ледь помітно напружилася.
— Як саме?
Макс нахилився ближче.
— Він запрошує мене на зустріч, але я не хочу світитися. Ти підеш замість мене.
Вона відчула, як всередині все холоне. Це був небезпечний хід.
— Ти хочеш, щоб я видала себе за твою… кого?
— Не знаю, як він подумає. Головне — зробити вигляд, що ти маєш якесь відношення до мого бізнесу. Подивися, що він запропонує, і дізнайся, що він задумав.
Леся мовчала кілька секунд. Вона розуміла, що відмовитися не може.
— Добре, — відповіла вона нарешті.
Макс уважно подивився на неї.
— Не підведи мене, Лесю.
Вона мовчки кивнула, хоча всередині не була впевнена, кого саме вона не повинна підвести — його чи себе.