Читати книгу - "Гойдалка, Володимир Лвович Ешкін"

— Говорить. Є навіть припущення, що людство навмисно створено цією істотою для забезпечення її повернення. Але чому тебе, брате, зацікавила та провидиця?

— Тому що я також вмію порівнювати та аналізувати.

— Непереконливо. Хтось тобі на щось натякнув.

— Ти, як завжди, правий, Черв’яче, — двигун у горлі старого запрацював знов. — Ти, брате, все бачиш. Все-все. Й нічого від тебе не сховаєш.

— Навіщо ховати?

— А навіщо людина хоче мати окрему кімнату? Ці речі вмонтовані в нас від часів незапам’ятних.

— Так хто натякнув? Біргір Ян?

— Так ти й це знаєш. — Відморозок розвів руками. — Навіщо ж тоді я тобі все це розповідаю.

— Я знаю не все, — похитав головою імператор. — Знаю лише, що півроку тому ти отримав шифроване послання від Яна, в якому йшлося про Альфійську Пророчицю та її попередження, засекречене на рівні «А-три». У тому попередженні вона передбачила повернення темного демона Галактики в дні правителя, який матиме подругу з ім’ям давньої наложниці того монарха, на честь якого правителя назвали батьки. Ян натякав на мене із Сайкс і повідомляв тобі, що в архівах альфійських Джи Тау є ще багато цікавих пророцтв… До речі, а чому адресатом для мутних натяків він обрав саме тебе?

— Запитай в Яна.

— Я запитую тебе, брате Страже. Ти ж вивчив все, що стосується Пророчиці, перекопав всі архіви. Тепер настав час доповісти про свої знахідки.

— Я розумію… — голова старого наче відчула тягар авреліанської гравітації і низько-низько схилилася. — А я ще думав: з якої такої радості ті кляті Джи Тау так легко пустили мене в свої архіви. А це ти їм наказав.

— Менше з тим, Відморозку, не варто обтанцьовувати очевидні речі. Не час, та й не місце. Ти ж багато думав про те, чому Ян послав до архівів саме тебе. Правда ж?

— Це — питання довіри.

— І звідки ж така довіра?

— Я не належу цій епосі. Я тут випадковий. А значить, я не вписуюсь у стратегічні схеми демона.

— Ти півтора століття провів у гібернації[18]. Ніхто не знає, що за цей час відбувалось з твоєю рятувальною капсулою. У далекому космосі літають сотні рятувальних капсул, але за чотири століття знайшли тільки три. А успішно вивели з гібернації лише тебе одного. Я читав доповідь анабіологів про твоє воскресіння. Вони були здивовані якісним станом мозкової речовини, що ніяк не в’язалось з довгим часом перебування у кріогенній сплячці. Що скажеш?

— Натякаєш, що зі мною попрацювали? Маю доводити, що я — це я? Але мене вивертали всіма можливими способами й нічого не знайшли. Ніяких слідів проникнення.

— Технологічно вони нас випереджають, — зауважив жіночій голос за спиною старого пілота.

Відморозок неквапно підвівся назустріч жінці у яскраво-червоному платті, яка наче вийшла зі плями світла на одній зі стінних панелей. Він затримав погляд на гострих рисах обличчя, на впертій лінії губ, наштовхнувся на холодне сіро-блакитне гало навколо її зіниць, видихнув, відвів очі. Відтак незграбно вклонився.

— Щасливий бачити Преподобну Сайкс.

— Вона, на жаль, має рацію, — підтвердив Еарлан Третій. — Ворог вміє таке, що нам і не снилось. Ми не можемо виключити варіанту, що ти — частина його сценарію.

— Так це не Ян послав…

— Послав саме Ян. І вибрав він тебе, зрозуміло, не випадково. Генетично ти належиш до тієї частини земної популяції, яку тепер прийнято називати «лінією М», або ж «народом М». А дехто надає перевагу назві «популяція М». Ти — далекий нащадок жрецького роду з Малої Азії. Біргір Ян займався справою Шерми та її земних друзів, він навчився вираховувати «обраних-ем». А ти, брате, не просто «ем», ти ще й півтора століття перебував невідомо де. Ян тим посланням тебе «активував». Я не знаю, яку саме гру він веде, але його сигнал ми вловили.

— Ми пропонуємо тобі пройти перевірку технологіями Ґ’орми, — повідомила піфійка. — За кілька днів на орбіту Аврелії вийде науковий корабель рептилоїдів.

— Так, — кивнув старий, — я чув. Ми більше не воюємо з ящерами, — він повернувся до крісла, підтягнув довгі ноги, наче знов пірнув у тісняву рятувальної капсули. З-під лоба глянув на імператора й майже прошепотів:

— А скільки людей поклали на тій війні. І яких людей.

— Поява демона все змінила.

— Звісно, все списали на демона, — Відморозок на мить закрив очі. — Добре, нехай буде, як ви кажете… Перевіряйте.

— Це офіційна згода? — уточнила Сайкс.

— Так.

— І що ж ти знайшов на Альфі? — повернув до первинної теми Охоронець прав і свобод світів.

— Між іншим, щодо моїх предків, — старий пілот відкрив очі, проте тепер він дивився не на того, кого називав братом, а на Преподобну. — Двох моїх рідних тіток свого часу забрала Піфія. Ви, хоч би що там було, не погордували моїми рідними… Їхні онуки і правнучки займають у вашій ієрархії чільні місця.

— Так, — підтвердила Сайкс. — Їх було відібрано саме завдяки унікальній генетичній матриці. Онука однієї з твоїх сестер нині є членом Ради Двадцяти Трьох. Ти маєш зрозуміти, що ніхто не збирається полювати на «народ М». Більше того, ми думаємо, що Темного більше цікавить не наш народ…

— Наш? — примружився на піфійку старий.

— Я також з «лінії М», як і вся правляча ієрархія моєї планети, — підтвердила Преподобна. — Так-от, за нашими припущеннями, Темного більше цікавить інша, ще загадковіша та чисельно вужча частина землян. З легкої руки нашого доброго приятеля Яна її вже звикли називати «осьовим народом», або ж «лінією С». Нам досі не відомі ті генетичні або ж інші маркери, за допомогою яких можна було б ідентифікувати «осьових». Ми навіть не знаємо, чим саме вони можуть відрізнятись від домінуючої «лінії Т» і меншої «лінії М». Тим більше що об’єктивні відмінності між двома останніми мінімальні.

— Цікаво, які ж?

— Я можу перелічити номери мутацій та зачеплених ними генів, але ж тобі, неспеціалісту, вони нічого не скажуть.

— Маєш рацію, — після хвилинних роздумів кивнув Відморозок. — Але що дають нам ці мутації?

— Значне, порівняно з представниками «народу Т», розширення інтуїтивного горизонту, здатність відчувати тонкі плани буття та кордони між вимірами. Практично всі видатні еспери та провидці належать до «народу М».

— То я також можу… відчувати тонкі плани буття?

— Це треба перевірити.

— А він, — Відморозок показав на Еарлана Третього, — також належить до «емів»?

— Ні, наш імператор з «лінії Т».

— Хоч в чомусь я його перевищив.

— Наші переваги над «народом Т» не надто суттєві, — зауважила Сайкс. — Тим більше що в «лінії Т» є безліч кластерів з різноманітними здібностями, яких не маємо ми.