Читати книгу - "Клятва на межі світу , Елісса Фенікс"

Софія відчувала, як повітря між ними напружене, ніби натягнута струна, готова порватися від найменшого руху. Вона досі трималася на межі між довірою та обережністю, між страхом і бажанням дізнатися більше про цього чоловіка.
— Що ти хочеш від мене, Оріне? — її голос був тихим, але твердим.
Він не відповів одразу. Лише уважно подивився на неї, ніби розмірковував, як саме варто сформулювати відповідь.
— Я хочу правди, Софіє.
Вона завмерла.
— Правди?
Він кивнув і зробив крок ближче.
— Ти не така, як ті, кого я бачив раніше. Ти… інша.
Її серце закалатало.
— Ти завжди так кажеш жінкам?
Його губи смикнулися в ледь помітній усмішці.
— Я не маю звички казати те, що не відповідає дійсності.
Софія зробила глибокий вдих, намагаючись приховати хвилювання.
— А якщо тобі не сподобається правда?
Його погляд став темнішим.
— Я не боюся правди. Я боюся брехні.
Софія відчула, як всередині все стискається. Якщо він запідозрив… якщо він дізнається…
— Що ти маєш на увазі? — вона зусиллям змусила голос звучати байдужим.
Орін знову наблизився.
— У тебе є секрети. І я хочу знати їх.
Вона зробила крок назад, але він простягнув руку й легко взяв її зап’ястя, не даючи втекти. Його дотик був гарячим, але зовсім не жорстким.
— Ти боїшся мене, Софіє?
Вона затримала подих.
— Ні.
— Тоді чому тікаєш?
Софія на мить заплющила очі, відчуваючи, як у ній борються суперечливі почуття.
Вона хотіла довіритися йому. Але що, якщо це пастка? Що, якщо він просто грає з нею, як хижак із жертвою?
Вона розплющила очі й тихо, майже шепотом сказала:
— Бо я не знаю, хто з нас небезпечніший.
Орін застиг.
І тоді його усмішка стала глибшою, майже хижою.
— Гарна відповідь, Софіє.
Його пальці на її зап’ясті на мить стиснулися сильніше, перш ніж він повільно відпустив її.
— Цієї ночі я дозволю тобі тікати. Але пам’ятай: у цій грі ми обидва хижаки.
Вона відступила, але не могла відвести погляду від його очей.
Вони і справді були схожі.
І вона не була певна, хто вийде переможцем.