Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Азазель 📚 - Українською

Читати книгу - "Азазель"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Азазель" автора Борис Акунін. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 55
Перейти на сторінку:
подивився навколо.

— За конурку рублів десять платите?

— Дванадцять, — із гідністю відповів Ераст Петрович.

— Знайома декорація. Сам так жив во врем'я оно. Гімназистом у славетному місті Харкові. Я, бачте, подібний до вас — у ранньому віці лишився без батьків. Ну, та це для формування особистості навіть корисно. Жалування ж тридцять п'ять рубликів, згідно з табелем? — знову без найменшого переходу поцікавився статський радник.

— І квартальна надбавка за понадурочні.

— Я розпоряджуся, щоб вам із особливого фонду видали п'ятсот рублів преміальних. За старанність і перенесену небезпеку. Отож, до завтра. Приходьте, будемо працювати з версіями.

І двері за дивним відвідувачем зачинилися.

* * *

Управління розшукної поліції і справді було не впізнати. Коридорами заклопотано рисили якісь незнайомі панове з теками під пахвою, й навіть давні товариші по службі ходили вже не перевальцем, а прудко, підібрано. У курильні — о диво — не було ні душі. Ераст Петрович з цікавості зазирнув до колишньої буфетної, й точно — замість самовара і чашок на столі стояв апарат Бодо, а телеграфіст у форменій тужурці подивився на того, хто зайшов, суворо й запитливо.

Слідчий штаб розташувався в кабінеті начальника управління, бо пана полковника з учорашнього дня від справ було відставлено. Ераст Петрович, іще трохи блідий після болючої процедури знімання швів, постукав і заглянув усередину. І кабінет змінився: затишні шкіряні крісла зникли, замість них з'явилися три ряди простих стільців, а біля стіни стояли дві шкільні дошки, суціль покреслені якимись схемами. Схоже, щойно закінчилася нарада — Бриллінг витирав ганчіркою всі в крейді руки, а чиновники та агенти, стурбовано перемовляючись, сунули до виходу.

— Заходьте, Фандорін, заходьте, не тупцюйтеся на порозі, — поквапив сторопілого Ераста Петровича новий господар кабінету. — Залаталися? От і чудово. Ви працюватимете безпосередньо зі мною. Столу не виділяю — сидіти все одно не доведеться. Жаль, пізно прийшли, в нас тут була захоплююча дискусія щодо «Азазеля» з вашого рапорту.

— Так є такий? Мені не почулося? — нашорошив вуха Ераст Петрович. — А то я вже боявся, що примарилось.

— Не примарилось. Азазель — це пропащий ангел. У вас за Закон Божий яка оцінка? Про козлів відпущення пам'ятаєте? Так от, їх, якщо ви забули, було два. Один, щоб спокутувати гріхи, призначався Богу, а другий — Азазелю, щоб не прогнівався. У євреїв у «Книзі Сноха» Азазель навчає людей всякої погані: чоловіків воювати й робити зброю, жінок — фарбувати обличчя й витравлювати плід. Одне слово, бунтівний демон, дух вигнання.

— Але що це може означати?

— Один колезький асесор із ваших московських тут цілу гіпотезу розгорнув. Про таємну юдейську організацію. І про жидівський Синедріон розповів, і про кров християнських немовлят. У нього Біжецька вийшла дочкою Ізраїлевою, а Ахтирцев — агнцем, принесеним на жертовний олтар єврейського бога. Взагалі, нісенітниця. Мені ця юдофобська маячня по Петербургу занадто добре знайома. Якщо сталося лихо, а причини незрозумілі — відразу Синедріон споминають.

— А що припускаєте ви…. шеф? — не без внутрішнього трепету вимовив Фандорін незвичне звертання.

— Прошу поглянути сюди. — Бриллінг підійшов до однієї з дощок. — Оці чотири кола вгорі — чотири версії. В першому колі, як бачите, знак питання. Це найбезнадійніша версія: убивця діяв самостійно, і ви з Ахтирцевим були його випадковими жертвами. Можливо, маніяк, схиблений на демонізмі. Тут ми в тупику, поки не станеться нових подібних злочинів. Я відправив запити по телеграфу в усі губернії, чи не було схожих убивств. Сумніваюсь в успіхові — якби такий маніяк виявив себе раніше, я про це знав би. Друге коло з літерами АБ — це Амалія Біжецька. Вона безумовно є підозрілою. Від її будинку вас із Ахтирцевим легко могли простежити до «Криму». Знову ж втеча. Одначе незрозумілим е мотив убивства.

— Утекла, значить, замішана, — гаряче сказав Фандорін. — І виходить, що білоокий ніякий не одинак.

— Не факт, аж ніяк не факт. Ми знаємо, що Біжецька самозванка й жила за фальшивим паспортом. Напевно, авантюристка. Напевно, жила за рахунок заможних покровителів. Але вбивати, та ще руками такого спритного добродія? Судячи з вашого донесення, це був не який-небудь дилетант, а цілком професійний убивця. Який удар в печінку — ювелірна робота. Я ж був у моргу, Ахтирцева оглядав. Якби не корсет, лежали б там зараз і ви, а поліція вважала б, що пограбування або п'яна бійка. Та повернімось до Біжецької. Вона могла дізнатися про подію від когось із челяді — «Крим» за кілька хвилин ходьби від її будинку. Галасу було багато — поліція, розбуджені зіваки. Хтось із слуг чи, скажімо, двірник упізнав у забитому гостя Біжецької і повідомив їй. Вона, резонно побоюючись поліцейського дізнання й неминучого викриття, негайно зникає. Часу в неї для цього цілком досить — ваш Ксаверій Феофілактович нагрянув з ордером аж наступного дня після полудня. Знаю-знаю, ви були із струсом, не зразу прийшли до тями. Поки диктували донесення, поки начальство потилицю чухало… Взагалі, Біжецьку я оголосив у розшук. У Москві її, скоріше за все, вже нема. Думаю, що і в Росії нема — легко сказати, десять днів минуло. Складаємо список тих, хто бував у неї, та це здебільшого вельми солідні люди, тут делікатність потрібна. Серйозні підозри в мене викликає тільки один.

Іван Францович тицьнув указкою в третє коло, де було написано ГЗ.

— Граф Зуров, Іполит Олександрович. Очевидно, коханець Біжецької. Людина без будь-яких моральних устоїв, картяр, бретер, зайдиголова. Тип Толстого-Американця. Є побічні докази. Пішов у сильному роздратуванні після сварки з убитим — це раз. Мав можливість і підстерегти, і вистежити, і підіслати вбивцю — це два. Двірник посвідчив, що додому Зуров повернувся тільки вдосвіта — це три. Мотив, хоч і кволий, теж є: ревнощі або хвороблива мстивість. Можливо, було щось іще. Головний сумнів: Зуров не з тих людей, хто вбиває чужими руками. А втім, за агентурними відомостями, навколо нього вічно в'ються всякі темні особи, отож версія видається перспективною. Ви, Фандорін, саме нею й займетесь. Зурова опрацьовує ціла група агентів, але ви будете діяти самостійно, у вас добре виходить. Подробиці завдання обговоримо пізніше, а зараз перейдімо до останнього кола. Ним я займаюся сам.

Ераст Петрович наморщив лоба, намагаючись зрозуміти, що можуть означати літери НО.

— Нігілістична організація, — пояснив шеф. — Тут є деякі прикмети змови, та тільки не юдейської, а посерйозніш. Тому, власне, я й присланий. Тобто, звичайно, мене просив і князь Корчаков — як вам відомо, Микола Ахтирцев син його покійної дочки. Однак тут усе може виявитися дуже непростим. Наші російські революціонери

1 ... 16 17 18 ... 55
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Азазель», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Азазель"