Читати книгу - "Мій Герой. Зцілення коханням, Юлія Вестор"

Андрій

        Оксана переоформила необхідні документи, і вони з сином залишились ще на два тижні. Андрієві теж розповіла про процедуру подовження, а точніше повторення курсу лікування для військових. Його термін перебування днями теж закінчувався. Добре, що інші хлопці вже так робили і встигли їй розповісти механізм. 

          Вдень  у спортзалі помітила на столі медсестри картку Андрія і розгледіла на ній дату народження. "В нього День народження ось-ось! Йому виповниться тридцять один", — пронеслось в її голові. І одразу згадала, як мало знає про нього.

         Тепер він досить відверто спілкувався з нею у вільний час. Розповів, що родом з невеличкого села, що в родині троє дітей — має брата і сестру. З дитинства привчений тяжко працювати, бо завжди мали город і господарство. А корові їжі потрібно заготовляти чимало. Та й родина велика. А жила бідно в порівнянні з сусідами. На Західній Україні давно прийнято їздити за кордон на заробітки, тож сусіди на ті гроші побудували гарні будинки й собі, й своїм дітям. А його батько нікуди не їздив і все життя всім безкорисливо допомагав будуватися. Хоч коли самим щось треба, то не дуже сусіди й допомагали. Так і прожив в приймах, маючи, як зрозуміла Оксана, натягнуті стосунки з тещею, бо мав якийсь час проблеми з алкоголем. Однак Андрієва мама його все одно любила. А ще вона дуже набожна, релігійна жінка і щотижня відвідує церкву. Оксана ж була геть інша, до церкви не ходила, релігійних свят не святкувала, вірила в науку, доведені факти, а з деякого часу і надприродні сили, але не Бога. Якби він існував, стільки зла не було б.

       Спорт Андрій полюбив зі школи, коли якийсь друг обладнав вдома в одній з кімнат імпровізований спортзал з гантелями та штангою. І кілька хлопців там займалися разом. Зрозуміло, що статус багатодітної бідної родини ніяк не піднімав самооцінку підлітка і не покращував роль в шкільному колективі. Хоч так він прагнув стати більш привабливим, але судячи з усього популярним у дівчат зовсім не був. Зовнішністю своєю був невдоволений. 

        Хоч єдине, що не подобалося Оксані, це волосся на обличчі. Але такі вже військові звички. Немає умов для гоління в окопах. А він хоч і більше двох місяців вже поза фронтом по лікарнях, а ментально весь на війні.

        Та й розповів, що старший брат був закоханий і мав стосунки з однією дівчиною, яка від нього пішла і аж занадто швидко вийшла заміж за іншого. А брат в очах Андрія був успішнішим за нього, бо одразу обрав професію, до якої лежала душа,  — став чудовим електриком, працював на найбільшу місцеву компанію, мав вже тепер гарну зарплатню і соцпакет, всім допомагав, як і батько, якщо треба було. Але хоч і реалізувався професійно, та особисте не склалося.