Читати книгу - "Шепіт у пітьмі , Дроянда"

По координатах, залишених Дар’єю, група вирушила до старого заводу, де, за чутками, зараз переховується філія Ордена Тіні. Вхід був замаскований під іржаву вентиляційну шахту, а всередині — темрява, світло лише від кишенькових ліхтарів. Вони йшли мовчки: Данил, Артем, Соня й сама Дар’я.

— Це пастка? — прошепотіла Соня, зупинившись біля заіржавілого проходу.

— Можливо, — відповів Данил. — Але інакше ми ніколи не знайдемо правду.

Вони увійшли.

Приміщення виявилось набагато більшим, ніж здавалося ззовні. Старі сервери, дроти, лампи, які ще працювали. І… голос.

— Соня... — пролунав хриплий, але знайомий голос. — Не думав побачити тебе тут.

Із тіні вийшов Максим, її колишній одногрупник. Той, що колись зник безвісти, якого всі вважали мертвим.

— Макс?! — вигукнула вона. — Як ти тут? Ти... працюєш на них?..

Він усміхнувся, але в погляді — щось зламалось.

— Вижити — значить обирати. А Орден дав мені вибір, коли інші кинули. Вони сильніші, ніж ти думаєш. І якщо ви прийшли сюди, то вже програли.

Артем стиснув кулаки, Данил встав перед Сонею.

— Ми не підемо, поки не дізнаємось усе, — промовив Данил.

Макс зробив крок ближче, його погляд став холодним.

— Тоді, можливо, побачимося на арені. Бо тут перемагають тільки ті, хто не вагається.