Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Шантарам 📚 - Українською

Читати книгу - "Шантарам"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Шантарам" автора Грегорі Девід Робертс. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 284
Перейти на сторінку:
милий англійський евфемізм. А твій гід не розповідав тобі про Сіну?

— Та ні, не пригадую такого.

— Думаю, з його боку це не випадкова забудькуватість. Партія Шив Сіна — це майбутнє лице Бомбея. А їхні методи і їхня politique[36], можливо, майбутнє всього людства.

— А що у них за політика?

— Її можна назвати етнічною, регіональною і мовною. Всі люди, що говорять не нашою мовою,— наші вороги,— відповів він, скривившись у гидливій гримасі і загинаючи пальці на лівій руці. Руки були дуже білі, м’які, а нігті брудні.— Це політика залякування. Ненавиджу політику, а понад усе політиків. Їхня релігія — людська захланність. Взаємини людини з її ж таки захланністю — це суто особиста справа, ти згоден? На боці Шив Сіни поліція, тому що це партія Махараштри, а більшість рядових поліціянтів родом з цього штату. У їхніх руках майже всі нетрища, а також профспілки і частково преса. У них є практично все — крім грошей. Правда, їх підтримують цукрові королі й деякі гендлярі, але справжні гроші — ті, що дає промисловість і чорний ринок,— йдуть парсам та індусам з інших міст, а також мусульманам, найненависнішим з-поміж усіх. Через ці гроші й іде боротьба, guerre économique[37], а раса, мова, релігія — це тільки балаканина. І щодня вони більшою чи меншою мірою міняють обличчя міста. Навіть назву змінили — кличуть його не Бомбей, а Мумбаї. Правда, поки що вони користуються старими міськими картами, але скоро викинуть і їх. Заради досягнення своєї мети вони підуть на все, об’єднаються з ким завгодно. Можливості у них є. Дуже багаті перспективи. Кілька місяців тому сайники — зрозуміло, не ті, що займають чільні пости,— уклали договір з Рафіком і його афганцями, а також з поліцією. Отримавши гроші й обіцянку деяких привілеїв, поліція зачинила всі опіумні курильні в місті, окрім декількох. Десятки чудових салонів доброчесних громадян, що відвідувалися поколіннями, за тиждень припинили своє існування. Назавжди! Мене в принципі не цікавить ні політичний свинарник, ні тим більше бойня великого бізнесу. Єдине, що перевершує політичний бізнес в жорстокості і цинізмі,— це політика великого бізнесу. Але тут вони спільно накинулися на традиційну торгівлю опіумом, і це виводить мене з себе. Що таке Бомбей без його чанду — опіуму й опіумних кубел, дозвольте запитати? Куди ми котимося? Це просто ганьба.

Я спостерігав за людьми, про яких говорив Дідьє. Стіл їхній був заставлений стравами з рису, курчат і овочів. Не піднімаючи очей від тарілок і не розмовляючи, вони зосереджено рухали щелепами.

— Мені подобається твоя фраза про політичний бізнес і про політику великого бізнесу,— усміхнувсь я.— Просто афоризм.

— На жаль, друже мій, не можу претендувати на авторство. Я почув цю фразу від Карли і відтоді повторюю її. На мені багато гріхів — майже всі, які є на світі,— але чужих дотепів я не привласнював.

— Це так шляхетно з твого боку,— всміхнувсь я.

— Ну, якісь межі все ж таки треба знати,— розсудливо мовив Дідьє.— Зрештою, цивілізація складається з того, що ми забороняємо, а не з того, що ми допускаємо.

Він помовчав, барабанячи пальцями по холодному мармуру, потім глянув на мене.

— А це вже моє,— озвався він, мабуть, зачеплений тим, що я не оцінив його вислову. Коли з мого боку, як і раніше, не почулося ніякої реакції, він уточнив: — Цю фразу щодо цивілізації я сам склав.

— З біса дотепна,— поспішив запевнити його я.

— Ну, не перебільшуй,— скромно похнюпився він. Наші погляди зустрілися, і ми розреготалися.

— Прошу вибачення за цікавість, але що за резон у всьому цьому для Рафіка? — запитав я.— В закритті опіумних кубел, я маю на увазі. Чому він погодився в цьому брати участь?

— Погодився? — спохмурнів Дідьє.— Та це була його власна вигадка. На гараді, низькоякісному героїні, можна заробити більше грошенят, ніж на опіумі. Тепер всім, хто звик до чанду, довелося перейти на гарад. А ним володіє Рафік. Не всім, звісно. Одній людині неможливо проконтролювати всі потоки наркотиків, що йдуть з Афганістану через Пакистан. Проте йому належить значна частина низькоякісного героїну. Це дуже великі гроші, друже мій, дуже великі гроші.

— А чому політики це підтримують?

— Бачиш, з Афганістану привозять не тільки гашиш з героїном, а і зброю, військову техніку, вибухівку. Все це використовується, зокрема, сикхами в Панджабі й мусульманськими сепаратистами в Кашмірі. У руках бідняків-мусульман, що виступають проти Шив Сіни, ця зброя — велика сила. А якщо ти тримаєш під контролем наркотики, то можеш вплинути і на торгівлю зброєю. Тому партія Сіна відчайдушно бореться за контроль над зброєю, що надходить у їхній рідний штат Махараштру. Це дасть їм гроші і владу. Подивися на столик, що поруч з Рафіком і його зарізяками. Бачиш трьох негрів — двох чоловіків і жінку?

— Так. Я ще раніше звернув на неї увагу. Вона дуже гарна.

Гоже обличчя тієї жінки — з випнутими вилицями, зграбним носом і соковитими вустами — було ніби виточене з вулканічної породи. Зачіска її складалася з безлічі довгих тонких кісок, в які були вплетені намистинки. Обмінюючись жартами з друзями, вона сміялася, показуючи великі білі зуби.

— Гарна? Ну, не знаю. На мій погляд, хто в Африці гарний, то це чоловіки, а жінки просто дуже привабливі. А ось в Європі навпаки. Карла дуже гарна, я ніколи не зустрічав європейця такої краси. Але звернули з теми. Що я хотів сказати: ці негри — клієнти Рафіка, Нігерія. Рафік організував у Лагосі концесію — або, правильніше, дочірню компанію, яка є складовою частиною операції з сайниками. У партії Сіна є своя людина на бомбейській митниці. Отже чималі суми переходять з рук до рук. У аферу Рафіка залучено декілька країн: Афганістан, Індія, Нігерія, Пакистан — і різні сили: поліція, митники, політики...

— Бачу, цей Рафік — крутий хлопець! — мовив я досить недбалим тоном,— можливо, недбаліше, ніж хотів.

— Він афганець, а його країна воює. І тому він, як мовиться, готовий на все. Працює він на могутню мафію Валідлалла, а його найближчий друг — Чуга, один найнебезпечніших бандитів у Бомбеї. Але тут, в цій частині міста, реальна влада належить великому владиці Абделю Хадер Ханові. Він поет, філософ і повелитель кримінального світу. Його називають Хадербгай, тобто, Хадер-Старший-Брат. На цьому світі є й інші барони, у яких

1 ... 16 17 18 ... 284
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Шантарам», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Шантарам"