Читати книгу - "Мережевий ефект"

Мені справді зараз не хотілось вгадувати думки підлітка. "У вас є інші пропозиції?"

"Я думаю, ми не можемо залишатися в цих речах вічно", — пробурмотіла вона і теж відкрила костюм.

Я почекав, поки вона вилізла з нього. Вона трохи тряслась, пітніла і кульгала на своїй пораненій нозі. Мені потрібно було отримати доступ до медичного кабінету. Що б тут не відбувалося, було би легше впоратися, якби Амена не постраждала.

Я рушив до коридору, жестом показуючи Амені залишатись позаду мене. Моє сканування все ще не виявило нічого, крім фонових перешкод від систем АРТа. Мої безпілотники бачили порожні коридори, закриті люки. Я направив їх у бік контрольної палуби, зокрема в кімнату для зустрічей екіпажу під мостиком. Тут повинен був бути хтось, бот, людина чи людина-імп. Цього разу я пінгував у систему зв’язку.

Корабель видав автоматичне підтвердження дзвінком. Амена здригнулася від цього звуку. Я тихо сказав їй: "Це я".

"Чому?" Їй вдалося прошепотіти це так, що це звучало дуже вимогливо. Потім вона розчаровано скривилася. “Правильно. Я думаю, вони знають, що ми тут, оскільки вони викрали нас".

Поки мої дрони не виявили жодного члена екіпажу. На зв’язок не було відповіді, і я рушив коридором. Я не був впевнений, що збираюся робити. Може, піднятися на мостик АРТа і вдарити об щит над його ядром управління?

Це був один із коридорів, якими я ходив вгору-вниз, працюючи над своїм кодом, щоб видавати себе за людину, і де АРТ критикував мою роботу. Можливо, це зробило мене менш обережним. Це і той факт, що мої безпілотники щойно пройшли тут кілька секунд тому. Коли я ступив у коридор, у моєму периферійному зорі щось зарухалося.

Ось чому у нас є безпілотники. На жаль, що б це не було, мій дрон-охоронець не зареєстрував чужої присутності. Я не бачив його, поки він не зрушився, а далі було вже пізно.

Я прийняв удар у бік голови і вдарився тілом об перегородку.

Катастрофічне падіння продуктивності.

Вимкнення.

Перезапуск.

Я лежав купою на палубі, зламаний уламок чогось знаходився в щоці. Я знав, що у мене було аварійне відключення. (Я постійно сумую за своїми обладунками, але особливо в такі моменти.)

Мені потрібні органічні частини всередині моєї голови, вони набагато краще поглинають удар, ніж всередині людського черепа. Ви повинні натиснути на SecUnit'а досить сильно, щоб наша надійність і продуктивність впала так швидко і настільки низько, щоб це викликало тимчасове відключення. (Оперативне слово: тимчасове.) Але це насправді не найкраща ідея. Ні, якщо ви хочете, щоб ваші внутрішні органи залишалися у вашому тілі, а не розмазувалися по перегородках викраденого транспорту.

О, це зараз.

Мої безпілотники заснули, і мої системи ще не були в мережі для доступу до них. Мій слух відновився першим, і я вловив звук, що доносився з коридору. Чийсь голос, відповідь Амени, занадто тихі, щоб я міг розібрати слова. Я спробував вхід до мого релейного каналу безпілотників; він підтримував з'єднання і все ще передавав.

Голос Амени був суворим з явно хибною бравадою: "Ви зробили велику помилку. За кілька хвилин прибудуть озброєні кораблі. Вони будуть тут..."

"О, дитино, ми у червоточині. Вас більше ніхто не знайде". Голос (Невідомий1) був легким, хвилеподібним, з відлунням, спричиненим застарілою системою перекладачів перед подачею. — А тепер розкажи про зброю.

Бравада Амени переросла у справжній гнів. "Наш геодезичний корабель не був озброєний. Якби це було так, ви були б розірвані на шматки". (Примітка для людей та людей-імпів: ніхто з підлітків не любить покровительського тону.)

Невідомий голос став голоснішим. — Тобі краще показати ту зброю, про яку нам сказали, або я повиймаю твої ребра по одному і поламаю їх перед твоїм маленьким обличчям.

Я зберіг це для подальшого використання. Невідомий, здавалося, зіткнувся з труднощами при формулюванні цієї загрози, було б ганьбою, якби він ніколи цього не бачив на власні очі.

Інший голос (Невідомий2) сказав: "Я ненавиджу брехню, а всі ці речі брешуть". Голос звучав майже ідентично Невідомому1, за винятком того, що був дещо глибшим за тоном.

Амена сказала: "Я не брешу, я не знаю, про що ви говорите". Трохи злякано. Я думаю, що вона починала розуміти, що спілкується з інтелектом, не відкритим для раціональних аргументів.

Невідомий2 сказав: "Ти брешеш, вони брешуть, всі брешуть. Не думайте, що ми не знаємо про це".

Пригнічена відчаєм, Амена сказала: "Я нічого не можу з цим зробити".

Решта моїх частин перевірялися як функціональні, і надійність моєї роботи зростала. Тимчасове відключення вимило багато стресових токсинів, що виділяються моїми органічними частинами, і я дійсно почувався краще. Сканування показало, що фрагмент у моїй щоці був частиною екрануючого захисту, і читався як прихований матеріал. Мене вдарив безпілотник, можливо, того самого типу, який був у модулі ще до нашої евакуації. Це вразило мене так сильно, що маскування порвалося на частини. Жоден з безпілотників АРТа — принаймні тих, які він мені дозволив побачити — не мав маскувальної обгортки. І, можливо, примусовий перезапуск приніс мені певну користь, тому що я був ідіотом, бо не подумав про це раніше. Якщо були безпілотники, які отримували накази, всередині АРТа мав бути активний канал, бо на жодному з стандартних каналів я не реєстрував ніякої активності. Коли мої ноги та руки повернулися до мене я повільно розслабився і змінив настроювання сканерів, щоб відсканувати весь діапазон на предмет активності.

Моя снарядна зброя лежала на палубі шматками, ніби хтось використав інструмент, щоб розбити її. Моя збережена схема внутрішнього планування АРТа стала в нагоді, коли я малював напрямок до голосу Амени. По цьому криволінійному коридорі, до перехресного коридору, у зону відпочинку екіпажу. Я намагався не шуміти.

До того часу, коли я дістався до першої кривої в коридорі, я знайшов їх корм для управління безпілотниками. Він був зашифрований, як і будь-який військовий канал. Розумно, за винятком того, що їх шифрування було доволі старим, з точки зору бота, якщо не людини. Моє останнє оновлення від мого екс-власника застаріло на 8700+ годин, але воно зламало їх шифрування, як гілочку.

Їх канал був майже порожнім, голосів я не міг розпізнати, лише команди безпілотників. Якщо їх шифрування було старим, коди дронів теж могли бути такими. Я витяг найстарішу версію файлів ключів своїх безпілотників і почав їх перебирати. Мої власні безпілотники все