Книги Українською Мовою » 💙 Пригодницькі книги » Джмеленя та дерево Ву 📚 - Українською

Читати книгу - "Джмеленя та дерево Ву"

206
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Джмеленя та дерево Ву" автора Галина Микитчак. Жанр книги: 💙 Пригодницькі книги / 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 17 18
Перейти на сторінку:
останнє інтерв’ю на малоросійській мові. Тепер Південний Берег Криму стане Воронцовським графством!

Від такої натхненної промови Димитрій сам собі зааплодував. Журналістка й оператор перезирнулись. Продовжити інтерв’ю не вдалося: бляшаний лист, відірвавшись від паркану, врізався у стіну будинку й застряг у ній.

— Новий небачений шторм насувається на Алупку. Але чи негода зможе перешкодити честолюбним планам Димитрія Воронцова?

Дерево пішло на зниження, за кілька секунд обірвавши бляху, як папір, з паркану Димитрія Першого і м’яко опустилося на його розкішний будинок. Занурившись корінням у двадцятиметровий прісний басейн поряд із будинком, за мить витягло всю воду з нього.

— Час донизу! — наказала Алкея.

Володарі By допомогли гостям спуститися по стовбуру на дах вілли. Дмитрик виявився правий: тут була зараз мертва зона смерчу й можна було спокійно рухатися.

По даху і по численних балконах і терасах бігали перелякані, хоч і здоровезні охоронці з карабінами. Їх одного по одному вихоплювало з темряви й вітром закидало у море. На автомобільній стоянці вілли у поривах вітру підстрибували кілька джипів і патрульна поліцейська машина.

— Залишайтеся біля стовбуру! Я швидко! — сказала Алкея й кинулась у будинок.

За хвилину велетка повернулася з шафою-сейфом. У тумані біля своїх нових знайомих вона кілька разів ударила сейфом об бетонну долівку. Долівка тріснула, сейф надщербився, і з нього вивалився сувій старого полотна, кілька папок з документами й купки коштовностей.

— By має летіти далі. Ми не можемо довго бути біля будинків, інакше їх рознесе на друзки! Зустрінемось пізніше! — Алкея кількома стрибками піднялася на стовбур, і хмара-буревій попростувала в море.

З будинку, ледве відчинивши масивні вхідні двері, вийшли журналістка, оператор і Димитрій Перший Воронцов.

— Шторм був такий сильний, що навіть вирвав зі стіни сейф графа Воронцова! І що зберігає наш новий мер у своїй скарбниці? Bay, картини!

Дівчина витягнула з сейфу сувій і повільно розгорнула їх.

Біля неї завис привид Щеколдіна, якого, звісно, ніхто не бачив, і зашепотів на чарівне засмагле вушко.

— Двадцять два полотна епохи англійського романтизму, які зникли з Воронцовського палацу у 1944 році!

— Двадцять два полотна епохи англійського романтизму, які зникли з Воронцовського палацу у 1944 році! — повторила Саша Крута й сама здивувалась своїм словам. — Виходіт, Дімітрій Воронцов украл їх із музея…

Вона нахилилась до сейфу і витягнула старезну папку з документами.

— Діма Наглий, алупкінський злодюжка, підписує цей договір з НКВД, що буде нищити майно, ресторани й курорти, спалить Воронцовський палац, за що йому буде вибачено всі минулі й майбутні злочини.

Привид Щеколдіна завис біля псевдографа. І, зібравши усю злість і гнів, з якими жив десятки років, зашепотів на вухо Діми-Димитрія:

— Так тоді ти обкрадав палац! Тебе я вигнав з музею! Тоді ти вирізав з рам дорогоцінні картини й вкрав документи Воронцових! Ах ти ж… мала!

Наче зачарований, власник вілли заговорив у камеру:

— Я, Діма Наглий, украв з Воронцовського палацу англійські картини, потім підробив графські документи й намагався захопити весь Воронцовський палац… Стоп! Та ні! Я Димитрій Воронцов, я граф, я забашляв за графський титул… та перестаньте мене слухати! І слухайте, що я кажу! Я стану власником Криму, я…

Полісмени без жодних перемовин відпустили директора музею й закрутили руки Дімі Наглому.

— Сьогодні в нас унікальний репортаж, — сумно усміхнулася в камеру Саша. — Ми показали піднесення й падіння псевдографа Воронцова. Колишній малолітній злодюжка, Дмитро на прізвисько Наглий, намагався через підкуп і шантаж заволодіти не тільки прекрасним палацом аристократичної родини Воронцових, а й нашими рідними домівками — Алупкою, Ялтою і всім кримським півостровом. Та ми його зупинили. Усі побачили, хто ховається під графською личиною. Тепер замість прекрасних просторів Криму Діма отримає тісну тюремну камеру! З вами була я, Саша Крута.



Епілог, або Кінцівочка

На морський відпочинок залишилось три дні. Нарешті можна спокійно сходити на пляж, позасмагати, покупатись, поїсти плову у затишних кафе, з яких так часто лунали пісні Скрябіна, часом навіть здавалося, ніби ти знову опинився у Львові.

В останній день відпочинку в прекрасній Алупці вирішили взяти на прокат катамаран. Бабця Леся не улізлась на цей плавзасіб, тому їла морозиво з Селімом біля пляжу. Відпливши на двісті метрів у відкрите море, батьки забажали попірнати. Іванка, Гєник, Степан і Галя стрибнули у морські хвилі.

— Привіт! Я казала, що ще побачимось! — з води, позаду катамарана, випірнула Алкея.

— Привіт! — зраділи Джмеленя й Хитрик, тепер зовсім не жалкуючи, що батьки не дозволили їм купатись у відкритому морі. — Як справи?

— Чудово! — засміялася Алкея. — Вчора віднесли Щеколдіна на небо й передали ангелам. Нарешті, той чоловік знайде спокій. А вам я принесла гостинці! — Вона поклала на сидіння два непромокальні пакети зі шматками серцевинки волоського горіха. — До речі, кажуть у Львові дуже смачна кава! Ми тут з Мірою і Клоком плануємо восени пролетіти над Карпатами, підготуйте для мене кавовий кілограмчик. Буду пити каву, дивитись на захід сонця в Чорному морі й читати книжки. А тепер бувайте, бо ваші батьки повертаються. — І зникла у морських глибинах.

Перед від’їздом Селім подарував дітям по коробці власної пахлави й прошепотів:

— Приїжджайте наступного року. У нас тут є ще птаха Чу!



Примітки
1

Місцевий камінь, який мільйони років тому

1 ... 17 18
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Джмеленя та дерево Ву», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Джмеленя та дерево Ву"