Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Чорнобильська комедія 📚 - Українською

Читати книгу - "Чорнобильська комедія"

225
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Чорнобильська комедія" автора Сергій Вікторович Мирний. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 90
Перейти на сторінку:

СЕРГІЙ: Та ні, тільки якийсь час — поки організм його не виведе, чи воно само не розпадеться… Але навіщо ще й це опромінення, якщо його можна просто уникнути?

Броник їде серед зеленого лісу, потім — лісу рудого… Проїздить поворот «біля Факела»… Як майже всі новачки в цьому незвичному місці, Сергій бореться зі свою невпевненістю, демонструючи собі й іншим свою — поки тільки теоретичну — «обізнаність з питанням».

СЕРГІЙ: Діти — ті вразливіші за дорослих: вони швидко ростуть, у них клітини діляться частіше, ніж в дорослих… А плід, тим більше зародок — ще вразливіші: у них поділ клітин ще інтенсивніший… І до того ж, одна помилка при поділі може призвести до куди тяжчих наслідків… Чим ближче до моменту зачаття — тим небезпечніше. Добре, шо все живе зроблене «з запасом», само себе може захистити.

ПЕТРО: Інакше, мабуть, ніякого життя не було б…

Мертвий рудий ліс закінчився. У зеленому сосняку на розвилці трас броник вливається у потік транспорту, що їде від АЕС геть — у напрямку містечка Чорнобиль, на виїзд із зони.

Через лобові віконця броника екіпаж мовчки спостерігає, як назустріч щільний потік транспорту потужно котиться до АЕС.

Коля курить, і димок тягнеться у відкритий люк нагорі. Всі вже без респіраторів.

ПЕТРО: Слава Богу, ми дорослі… (Сергію) А в тебе діти є?

СЕРГІЙ: Нє-а.

ПЕТРО: У мене двійко. Син в сьомому класі. А дочці п’ять рочків… Букви майже всі вже зна… Я їй листи пишу (посміхається) «печатними» буквами. Хай читати вчиться. По листам тата з Чорнобиля…

КОЛЯ (не повертаючи голови від траси): У мене теж двоє спиногризів: рік і три… Малі, а фрукти вже ті… У таточка вдались…

За віконцем — тротуари містечка Чорнобиль, засипані грушами, яблуками, абрикосами — суцільним килимом тепер нікому не потрібних плодів землі…

ПЕТРО: І відкіля це взялось на нашу голову…

Центральна вулиця Чорнобиля волога, вимита, трава на газонах вичесана струменями з машин-поливалок. Юрба нагадує кадри з фантастичного фільму: білі костюми і чіпці «науки», захисні роби військових, різнокольорові спецівки Мінгео, Міненерго, Мінмонтажспецбуду… Одні лише чоловіки. Майже всі — без респіраторів.

Раптом — нормально вдягнений чоловік! — просте засмагле обличчя, картата сорочка, цивільні штани, піджачок! — неймовірний прибулець з якогось іншого світу… Розгублено озирається він у цій буденно-фантастичній чорнобильській юрбі…

КОЛЯ: Інопланетянин!

ПЕТРО (співчутливо): Місцевий… колишній…

Проходять — у неоковирних будівельних спецівках — дві жінки.

СЕРГІЙ: Да… Красиві жінки нам у Чорнобилі не загрожують…

ПЕТРО: Кажуть, що й після…

КОЛЯ: Ну, це ми ще побачимо… Як така, що ні на шо й дивиться — то я тоді й до Чорнобиля бував кілька раз тяжко опромінений…

СЕРГІЙ (задумливо торкає волосся на голові, вуса): А де тут можна ліквідувати ці пилезбірники? В Чорнобилі красуватись явно ні перед ким…


Виразні карі очі, каштанові брови врозліт. Сильні тугі руки. Впевнена струнка постава… Одне слово — красуня.

У білому спецкостюмчику — брючки та курточка виглядають на ній надзвичайно елегантно — стоїть дівчина навпроти великого дзеркала в перукарні містечка Чорнобиль. Обличчя майже не видно: біла шапочка на голові, біла марлева пов’язка.

В перукарському кріслі — Сергій, запнутий білим простирадлом під підборіддя.

Дівчина впевнено підносить машинку до його голови… І проводить акуратний рівний широкий «меридіан» — від лоба аж до потилиці… Стриже «під нуль»: проходами машинки, що дзижчить, знімає смугу зліва — смугу справа… Зліва — справа… — Волосся залишається лише з боків, і Сергій стає схожим на лисого літнього дядька.

Стриже дівчина вміло… Між білою шапочкою та пов’язкою — тільки очі і брови…

Сергій невідривно дивиться… Відводить очі, коли вона поглядає на нього в дзеркало, оцінюючи свою роботу.

У всіх рухах дівчини і дотиках її рук — стільки жіночої теплоти й материнської жалості… Ось іще один хлопець прибув сюди — на радіацію, на ліквідацію… Руки впевнено, чітко повертають голову… Дзижчить машинка, падає густе русяве волосся на підлогу… Сковзають теплі руки… Бездонні озера очей під бровами врозліт… Дівчина, зупинившись, дивиться в дзеркало, прискіпливо розглядає результат. Нуль уваги на примагнічений до неї погляд Сергія.

ДІВЧИНА: Тепер — вуса. Будь ласка…

Трохи відхиливши назад голову Сергія, ліквідує вуса.

Безволосе обличчя Сергія виглядає зовсім юним, майже дитячим — незасмаглий білий округлий череп…

Сергій підіймається. Цілий

1 ... 16 17 18 ... 90
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чорнобильська комедія», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Чорнобильська комедія"