Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Якоб вирішує любити 📚 - Українською

Читати книгу - "Якоб вирішує любити"

400
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Якоб вирішує любити" автора Каталін Доріан Флореску. Жанр книги: 💙 Сучасна проза. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 122
Перейти на сторінку:

Вона розгублено зронила годинник на коліна і все обмацувала обручку, то знімаючи її, то знов натягаючи. Колись вона просто застрягне на її набряклому пальці. Навіть її пальці будуть проти неї.

Вдома Якоб сів, розстібнув сорочку і скинув краватку. Він раз по раз поглядав на годинник, ніби мав якусь зустріч, насвистував свою пісеньку і ритмічно постукував вказівним пальцем по столі.


— Ви не перевдягаєтеся? — спитала Ельза.

— Ще ні, і Ви не поспішайте.

— Ми ще кудись поїдемо?

— Так, і це навіть Вам сподобається.


Він щедро поплював на чоботи і потер їх рукавом.


— Куди? — спитала Ельза.

— Дзвонити на бурю.


Коли нарешті прийшов час, він оголосив:


— Сідайте до брички. Пора. Вони напевно тепер всі вечеряють.


Дорогою до церкви він спинився біля дому замкового. Не злізаючи з козел, гукнув:


— Штруберте, а вийди-но!


Довелось крикнути кілька разів, щоби подіяло. Штруберт розчахнув двері і вибіг з дому, з розхристаним волоссям, на ходу намагаючись проселити руку в рукав сорочки.


— Де горить?

— Ніде не горить, Штруберте, але буде буря.


Якоб зіскочив з козлів і підійшов до Штруберта. Ельза була так само спантеличена, як і замковий.


— Буря? — перепитав Штуберт, шукаючи в небі ознак грози.

— Саме так, і ти мені потрібен, щоб задзвонити у великий дзвін.

— Але для цього нема ніякої причини.

— Ще й яка, Штруберте, ще й яка. Причину ти зрозумієш, коли зробиш, що я кажу.

— Дзвін задзвонить щойно завтра вранці, до церкви.


Якоб ступив ще крок до нього, і Штруберту довелось податися назад. Він наступив на порожню пляшку з-під вина, втратив рівновагу і впав. Якоб став над ним.


— Штруберте, ти смердиш смагою. Скільки платить тобі село за твою службу? Може, скоро виявиться, що це забагато для когось, хто несвоєчасно сповіщає про буревій і пожежі, га? І що від його послуг навіть можна відмовитися. Чи проживеш ти тоді зі своєї худібки і клаптика землі? Доведеться ой як гарувати. Отож, питаю ще раз, — Якоб простягнув Штрубертові руку і допоміг підвестися на ноги. — Тепер бачиш? Он там, на заході, вже насувається гроза, чорні хмари збираються? Придивись як слід.


Замковий промимрив вельми невпевнено:


— Так, здається, щось бачу. Щось там збирається.

— То як ти можеш казати, що нічого не бачиш? Бий у дзвін, поки не збереться усе село. Я кивну, коли перестати.


Він обтрусив зі Штруберта порох і по-панібратськи обійняв його за плече. Коли Штруберт заскочив на бричку і привітався з Ельзою, Якоб додав:


— Маєш дзвонити, як на Страшний Суд.

— Звідки ж мені знати, як дзвонять на Страшний Суд?

— Я певен, що знаєш.


Серед тиші мирного, затишного суботнього вечора залунав дзвін на грозу. Люди висипали на вулички й шукали скрізь на небі й на землі ознак нової небезпеки. Коли так нічого й не зауважили, — а дзвін бив усе швидше й наполегливіше, — селяни купками і поодинці рушили до церкви. Там на них уже чекав Якоб, стоячи на бричці з широко розставленими ногами.

В одній руці він тримав віжки, другою вперся у бік. Коли всі зібралися і обступили бричку, Якоб дав замковому знак перестати. Однак минуло ще трохи часу, поки збурені люди вгомонилися і стало виразно чутно Якобів голос.


— Браття і сестри, звертаюся так до вас, хоч і не маю особливих братерських почуттів, так само, як і ви до мене. Всі ви знаєте, хто я такий. Ви доволі відводили очі, щоб не знати цього достеменно. Я той, хто прийшов сюди півтора роки тому в найлютішу бурю, яку тут пам'ятають, і знайшов притулок у Непера. Я також той, хто ось уже майже два роки працює в Обертинів, ви й це знаєте. Надто часто ви плювалися, коли бачили нас разом. Але я не злопам'ятний. Просто дивуюся, що ви за

1 ... 16 17 18 ... 122
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Якоб вирішує любити», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Якоб вирішує любити"