Читати книгу - "Українець, який відмовився бути бідним"

Якби вивчати той період сьогодні лише за тим, що писала преса, то в новій Яциковій справі все видалося б ідилічно-безхмарним, без будь-якого натяку на драматичні перипетії. Отже, спершу слово цій бадьорій версії.

Газета «Вільне слово» за 1957 рік. Стаття «Обраховуйте все і не бійтеся ризику (молодий підприємець про тайну успіху своєї фірми)».

«Хто в Торонто не пам'ятає початки великої сьогодні української будівельної фірми «Аккурат Білдерс Лтд.», що приміщувалася чи насправді душилася в невеликих приміщеннях при вулиці Кінг Вест за залізничним мостом та не могла «зловити кінців», – і хто був недавно на посвяченні двох великих, обладнаних машинами власних будинків цього підприємства на великій площі при 726 – 734 Дандес – іайвей з доїздом залізниці, – той стає перед загадкою: щось сталося в «Аккурат Білдерс Лтд.», що за чотири останні роки фірма не тільки втрималася й розбудувалася, але й стоїть сьогодні твердо на ногах і належить до передових фірм українського та й торонтського будівельного сектора.

Загадка? Ні, не загадка. Як у безлічі випадків у нашому житті, рішили успіх не гроші і не кон'юнктура, а таки і як завжди, – людина тієї позитивної породи, яку так цінуємо і яка завжди вміла трудом рук і голови творити великі речі. Один її зразок ось перед нами – це секретар управи «Аккурат Білдерс Лтд.» п. Петро Яцик, молодий, у повній силі, усміхнений і зацікавлений в українських справах громадянин…

До речі, за нашим співрозмовником своєрідна кар'єра українського бізнесмена. Приїхавши до Канади, він став одним з трьох, що зарискували заснуванням української книгарні в Торонто, хоч усі казали, що на книжці, газеті і культурному крамі тут ніхто не доробився. Це сьогодні «Арка», яку знають у Торонто й поза ним. Чотири роки в «Арці» були першим вишколом, який Петро Яцик брав серйозно. Потім перестав бути спільником і з деяким капіталом, найшовши такого ж фанатика, як він, у Михайлові Шафранюкові, пішов у нову бражу: в меблеву Так постала нова фірма – «Альфа Фарничер», що теж переросла межі українського Торонто. Більш як рік у цій фірмі дав Петрові Яцикові ще більш ділового й бізнесового досвіду

А потім Петро Яцик перейшов до «Аккурат Білдерс Лтд.»…

– У новій фірмі, в якій я став спільником, – оповідає Петро Яцик, – було все добре, але чогось бракувало. Я тижнями перевіряв рахунки, замовлення, витрати, собікошти… Швидко знайшлося те «щось», що гальмувало фірму Директор був надзвичайною людиною, але набирав на себе праці, під якою вгинався і не встигав. Матеріали, куповані в малій кількості, здорожували продукт. Кредити додавали зайвих коштів. Робітники працювали, але витрачали на поодинокі роботи стільки часу що не виплачували матеріалу Кожний робив своє, але й не своє, не те, що міг робити краще й ефективніше.

– І тоді я, – каже він, – поставив справу ясно: нам треба перебудувати всю свою систему… На збори спілки майже п'ять років тому я прийшов з готовим планом. Мої цифри й факти були такі, що їх нікому було заперечувати. Я сказав, що збираюся переставити систему і довести її до ладу або відходжу бо не маю охоти працювати в підприємстві, яке не має перспективи зростання…

…Десь у тому часі «Аккурат Білдерс Лтд.» перейшов на будівництво готових будинків, і про це мені було теж цікаво послухати.

– Ми знову перевірили все і все обрахували. Виходило, що будувати готові будинки при нашій можливості мати будівельні матеріали, обробити їх і поставити нашим власним робітником, – калькулювалося. Треба було тільки ризикнути деяким капіталом на закуп землі. Знову довелося перевірити й обрахувати. Виходило, що при невеликому ризику…

– Значить, ви прихильник ризику в господарському житті? – запитую.

– Я прихильник калькульованого ризику, – каже Петро Яцик. – Моя засада спирається на такій калькуляції: чим я маю заризикувати і чи витримаю я без шкоди, якщо ризик не вдався б, а потім – що я матиму, якщо ризик вдасться. Ми почали з малого: дві хатини. Пішло. Потім п'ять. Потім…

Сьогодні ризику вже немає. «Аккурат Білдерс Лтд.»  будує «серіями». Це в стилі Петра Яцика. Це його «розкалькульований ризик». Але при тій системі, яку введено, «Аккурат Білдерс Лтд.» має марку, кредит, дає прожиток більш як 23 українським родинам, і при цій системі виросли нові будинки, прийшли нові машини і нові плани.

– На черговий рік, може, й подвоїмо людей у праці, – каже Петро Яцик. І знаємо, що до цього прийде. Це обраховано і вміщено в «скалькульований ризик» цього молодого й активного нашого бізнесмена, одного з тих, що їх потрібно нам якнайбільше.

Сьогодні «Аккурат Білдерс Лтд.» працює двома відділами: будівельним і виробничим. Будівельний постійно будує і планує будинки, виробничий продукує найпотрібніше для своїх та чужих будов, згідно з замовленнями. Обороти: 1957 рік -коло 300 000 дол. у 1958 – більше півмільйона доларів…

З тону статті можна подумати, що в тій справі все складалося мов у казці. Була така собі фірма, яка ледь-ледь животіла, а прийшов туди Петро Яцик окинув своїм усевидющим поглядом і відразу ж знайшов рецепт успіху, за яким усе відразу ж пішло на лад…

Прекрасна легенда. Якщо їй повірити, то в бізнесі майже все легко й просто. До того ж у ній глухо й невиразно згадано про ті складні колізії, що виникають у підприємництві найчастіше тоді, коли до справи береться гурт наших земляків. Яцик наполягає на думці: це майже типова в тому розумінні історія. Отже, «прокрутимо» ще раз сюжет «Аккурат Білдерс Лтд.» саме того періоду, про який говорить автор статті. Але цього разу – з Яциковими акцентами.

У фірмі працювало чимало українців. Був там і цілий колектив (вісімнадцять душ!) співвласників. Найголовніша, прикметна ознака тогочасної «Аккурат Білдерс Лтд.» – суцільний хаос та анархія, несконцентрованість колективних зусиль та відсутність бачення стратегії і тактики колективного бізнесу. І то ще не всі безрадісні супутники фірми. Було й нехлюйське ставлення до своїх обов'язків, загалом не властиве