Книги Українською Мовою » 💛 Фентезі » Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею 📚 - Українською

Читати книгу - "Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею"

347
0
28.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею" автора Генрі Лайон Олді. Жанр книги: 💛 Фентезі. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 25
Перейти на сторінку:
хороший, яйцем викочувати. Ось квитанція, з вас дванадцять п'ятдесят.

Точнісінько як мито за спадок. Стою, дивлюся на матінку Єпіфанію. І бачу, як лауреат премії Св. Вікентія починає нервувати. Затремтіли яскраво нафарбовані губи. Погано вищипані брови зійшлися на переніссі. Клієнт поводиться не за правилами. Клієнт мовчить. Клієнт…

— Червінець, матінко. За фарс. Бог вам суддя…

Коли я йду, рибки проводжають мене лупатими очима.

Сходи.

Хол.

Злість. Наймерзенніша, безвихідна злість: на себе.

— Що, не допомогла ворожка?

Слова вахтера зі скляної будки наздогнали мене на порозі.

Бувають хвилини, коли в сортир душі падає ціла пачка дріжджів. Неспішно обертаюся. Дуже детально пояснюю діду у ВОХРівському кашкеті, що думаю про ворожок в цілому і про матінку зокрема, куди і до якої саме матінки їм (а надто цій!) слід іти протичовниковим зигзагом, в яке місце засовувати свої поради, і де знаходиться труна поваплена, в якій я бачив їхній шароварний психоаналіз, і…

Не відразу зрозумів, що дід сміється. По-доброму, кректячи й утираючи сльози.

— Мабуть, добряче допекла тебе Фанька. З нею буває. Скільки разів говорив дурі: прийшла людина зі справжньою бідою — не лізь краще…

Зараз, посерйознішавши, дід став страшенно схожий на старезного орла. Сів на вершині Кавказу, настовбурчився, вертить головою, пильно вивчаючи барана внизу. Вузьке обличчя у зморшках, ніс гачком, гострий блиск з-під густезних брів.

— Знову не розгледіла. Ех, молоде-зелене! А тут справа швах, відразу видно…

— Що видно?

Я все ще був злий, хоча встиг неабияк «спустити пару».

— Що треба, те й видно — охоче пояснив «старий орел». — У тебе, красивий, не пика, а афіша. Дивися тільки, цяцьку свою ламати не надумай. Молотком, наприклад. Інакше — все, гаплик. У саме серце перейде.

Чорт! Що за натяки?!

— Ану, ану, шановний! Я вас слухаю!

Ми з дідом допитливо вивчаємо один одного. Як борці перед сутичкою.

— Може, й послухаєш, — вахтер витягує з кишені картату хустку. Починає захоплено сякатися, першим відводить погляд. Втім, це радше прийом: оно, знову зиркнув у мій бік. — А я, може, і скажу. Тільки сухе слово горло дере. Метикуєш?

І губи облизав.

Ясна річ, куди ти хилиш, вертухай. Метикую. А з іншого боку — чом би й ні? Скажеш діло — добре. Не скажеш — хоч нап'юся.

Куди не кинь, прибуток.

— Я так розумію, «біленька» розмові дуже навіть сприяє? — цікавлюся в тон вахтеру. Мало що, раптом він перевагу «Портвейну» віддає? Проте з'ясовується, що вгадувати уміє не тільки «орел-в-кашкеті». Ми хоч і не ясновидці, ліцензії Мінохоронздоров'я не маємо, але теж дещо можемо.

— Сприяє, сприяє, — поспішає завірити дід. Сіпається кадик на худій, жилавій шиї: ніби ковтаючи. Раз, другий… Е-е-е, дідусю, та ти, виявляється, алкоголік. — Фанька скоро піде, їй в сауну на пів сьомої. У інших зачинено. А у мене комірка є, казенна. Все чин-чинарем.

— Ну, чекай. Скоро повернуся.

Ось і докотився ти, Валерію Яковичу. До дверної ручки. Зі сторожем-алканавтом готовий горілку жерти і одкровеннями закушувати. Прийшов Іван-Дурень до Баби-Яги, а вона йому й каже: є у мене на вахті Кощій Беззмінний…

— Дві пляшки «Холодного Яру». Так, півлітрові… Ні, не ці. Не квадратні. Виробництва «Косарі», круглі. Що ще? У вас ніби все. Адже хліб в іншому відділі?

Магазин виявився буквально за два кроки. Надавав повний асортимент для стражденних душ. А також шлунків. Окрім горілки, я узяв півкіло грудинки, буханець «Бородінського», банку маринованих огірків і пачку «Bond'а». Досить. Не банкет влаштовувати зібралися.

Вахтер чекав мене, марно прагнучи приховати шило в дупі. Аж підстрибував на посту.

— Пішла ваша Фанька?

— Пішла, пішла. Зараз, будку замкну… Заходь, Валерію Яковичу! Ось сюди…

Мене здивувало дивне звернення: на «ти» і водночас — по-батькові. Тільки потім зметикував, що не представлявся вахтеру. Дуже дивно. Втім, ні, якраз нічого дивного. У Єпифанії, мабуть, запитав, коли повз нього спускалася.

Дурниці…

15

Двері в комірчину, оббиті витертим дерматином, були поряд з будкою. Житло діда нічим не здивувало: ліжко з металевими бильцями, куций матрацик, ковдра в клітинку. Дзеркало в шафі тріснуло, поряд — стілець-інвалід, кульгавий столик з горою тарілок і двома склянками-«гранчаками». Вікно забране витими гратами, на підвіконні — попільничка з недопалками.

Запах застояного тютюну — міцного, дешевого — бив у ніздрі.

— Влаштовуйся, Валерію Яковичу. Я грудиночку наріжу… хлібчик…

Вахтер прудко накрив стіл. Звичним жестом, не без гусарської хвацькості, відкоркував першу пляшку. Хлюпнув у обидва гранчаки. Руки у діда при цьому ледь помітно тремтіли.

— Ну, за знайомство. Сартінаки Євграф Глібич. Щоб наша доля нас не цуралась!

— Грек, чи що, будете? А, Євграфе Глібичу? — цікавлюся я, підіймаючи гранчак.

Добре пішло, однак! Саме те, чого не вистачало. А дід і справді орел — відразу підтягся, помолодшав, по другій наливає! Посміхається:

— Куди нам, холостим! Від прадіда прізвище дісталося. От він справжнім греком був. А я… — вахтер якось невизначено ворушить пальцями і тягнеться до гранчака. Який темп узяв, однак! — За тебе, Валерію Яковичу. Йди, біда, темним лісом, дрібним бісом!

Ех, Глібич! Твої б слова — та Богу у вуха!

— Ну, тепер і тари-бари розвести можна, — вдоволено крякає дід, розкривши пачку сигарет. Підсовує ближче попільничку. — Покаж цяцьку, Валерію Яковичу. Не бійся, давай.

Звідкись я точно знаю, що кулька лежить у внутрішній кишені піджака. Правій. Костюми я ненавиджу люто, натерпівся від них, але до гадюки Єпифанії вирядився павичем: краватка, шпилька з камінчиком, нові черевики… Лізу за пазуху. В кишені немає нічого, крім запасних гудзиків в целофановому пакетику. Перевіряю кишеню за кишенею. Невже немає?

Дід з

1 ... 16 17 18 ... 25
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею» жанру - 💛 Фентезі:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Ваш вихід, або Блазнів ховають за огорожею"