Читати книгу - "Приказки, Руданський"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Десь там у кляшторі
За часу їдного
Сповідав законник
Ляшка молодого.
Ляшок признається,
Що звів раз дівчину.
Законник питае:
«А kiedy z to, synu?» [35]
Той йому i каже:
«Raz,- каже,- w gaiku
Przy szumie strumika,
Przy pieniu slowika...
Przy swiecie ksiazyca...» [36]
А той, бідний, слухав,
Далі ухватився
Руками за вуха.
«Nie mow,- каже,- nie mow,
Nie mow, ja cig proszе,
Bo ty uzyl, serce,
Diabelskich roskoszy!»
«To mnie, moj ksiеzuniu,
Doktor perswadowal,
Zebym tak siе sobie
Od oczu kurowal!» [37]
А законник бідний
Тілько облизався...
Далі: «Nie wierz, serce,
Nie wierz,- обізвався.-
Bo gdyby to pomoc
Byla od tej kury,
I ja bym juz widzial
Dawno przez te mury!» [38]
PRZYWITANIE [39]
Захтіли брацішки
Біскупа вітати
Та й кажуть їдному
Привіт написати.
Але той, cipoмa,
Хоч бери на муки,
I пюра не вміє
Узяти у руки.
I ходить, сумує,
Не вип’е, не ляже,
Аж їден брацішок
Раз до нього й каже:
«Чого так сумуєш?
Не журися, брате!
Як приїде біскуп -
Meнi давай знати!»
Приїжджає біскуп,
Брацішок до того;
А той, як на збитки,
Не писав нічого.
«Zmiiuj siе, moj bracie!
Bo ciе pan Bog skarze!» [40]
А той тілько чарку.
«Wszystko bеdzie! - каже.-
Ту staniesz do mowy,
Ja siаdе w zaciszku,
Co ja bеdе mowic,
I ty mow, braciszku!» [41]
Стає той до мови,
А той заховався.
Коли чує - шелеп
В костьолі піднявся.
Та й питає того:
«А juz,- каже,- przyszedl?» [42]
А той до біскупа:
«А juz,- каже,- przyszedl?»
Той, бідняка, з серцем,
I жалем, i сміхом:
«Cicho!», [43] - йому каже,
А той собі: «Cicho!»
Той тогді озвався:
«Jaki ze ty duren!» [44]
А той до бiскупа:
«Jaki ze ty duren!»
RZEPA [45]
Їден іде мазур
По ciм боці piчки.
Другий, глухий, мазур -
По тім боцi piчки.
Сей того питає:
«Jak siе masz, moj mily?» [46]
А той йому каже:
«Do rzepy chodzitem!» [47]
Сей знову питає:
«Jak tarn zona, dzieci?» [48]
Той своє провадить:
«Swinia zjadla, przeci!» [49]
Сей йому i каже:
«Pocaluj psa w galy!» [50]
А той йому каже:
«I ja to myslalem!» [51]
25 июня
KULBACZKA [52]
Надибає дівку ксьондз
Під вечірню пору.
Бере її у мішок,
Несе до кляштору.
Але прелат зупинив.
«Со to,- каже,- bracie?» [53]
«А kulbaczka,- каже той,-
Szanowny prelacie!»
«А pojechac mozna, mnie?»
«А czemu z nie mozna?»
«Nies ze do mnie, bracie moj,
Nies, duszo pobozna» [54]
25 июня
ДИВНИЙ БИК
Бачить мужик у жидка
Невеличкого бичка
Під шклом в образочку,
А цікавий був мужик.
«Що то,- каже,- в вас за бик
Висить на кілочку?»
«А то,- каже,- вip не вip,
А на світі є ciм гip
Без зими i літа.
Там трава висока є,
I там бик такий жиє
Від початку світа.
I той бик собі за день
Всю траву таку упень
На гopi спасає.
А вночі - то божа piч -
Вся трава йому за ніч
Знову виростає».
«Де вам, Мошку, такий бик? -
Обзивається мужик -
Трудно вipy дати!
Biн давно би по сей час
Miг не тілько, кажу, вас,
А й світ заваляти!»
ТУРКИ I КОЗАК
Перебрався наш козак
Якось за границю
Та й, на лихо, завернув
В турецьку каплицю.
Протиснувся наперед,
Роздивився всюди.
Хоче вийти - та біда:
Стиснулися люди.
А перед тим неборак
Із’їв якось сала.
I тут його, на біду,
С... розібрала.
Tepпів, бідний, доки міг,
Аж піт з нього лився.
Далі - тарах, неборак,
В штани вгатилився.
Замовчали вci попи
Турки закричали
I над бідним козаком
Палаші підняли.
Але козак - не промах,
Вдарився у груди.
«Ваш великий,- каже,- бог!
Послухайте, люди!
Як турецький сильний бог -
Так правду говорю,
Що вже piк тому, як я
Не йшов до надвору.
I де вже я не ходив,
Де вже не молився,
Але, видно, жоден бог
Не змилосердився.
Ото тілько їден ваш
Перед цілим людом
Живо й раптом показав
Святе своє чудо!»
Заплескали вci попи,
Турки закричали
I заклепані штани
3 козака ізняли
I повішали якраз
Посеред каплиці,
А козака провели
3 грішми до границі.
29 июня
ТУРОК I МУЖИК
Нагнав турок мужика,
Хоче його взяти;
Бща тілько, нема чим
Рук йому зв’язати.
Ото й кличе він його.
«А ходи-но!» - каже.
А той собі на умі:
«Знаю тебе, враже»,
I схилився у траві,
В небо поглядає,
«Боюсь,- каже,- пане мій!
Бо шуляк літає!»
«Та не бійся,- каже той,-
Надери лиш лика,
То ми того шульгара
Зв’яжемо до лиха!»
А той усе на yмi
Свою думку має.
«Боюсь,- каже,- пане мій!
Бо шуляк літає!»
«То я ж,- каже,- піду сам
Та надеру лика!»
Злазить турок iз коня
Та й іде до лиха.
Тогди мужик iз трави
Піднявся поволі,
Скочив живо на коня
Та й шмалить по полі!..
«Шульгар! Шульгар! Стережись!» -
По лісі загуло.
«Матері твоїй шульгар!» -
3 поля відвійнуло.
АХМЕТ III [55] I ЗАПОРОЖЦІ
В літо тисяча шiстсоте, -
В літо теє боже,
Прийшла грамота Ахмета
В наше Запорожжя:
«Я, султан, син Магомета, [56]
Внук бога їдного,
Брат місяця-перекроя
I сонця самого,
Лицар сильний i могучий,
Краль над королями,
Воєвода всього світу
I цар над царями,
Цар столиці Цареграду
I цар Македону,
Гpeків, сербів, молдаванів
I цар Вавілону,
Цар Подолі, i Галича,
I славного Криму,
Цар Єгипту, i Ораби,
I цар Русалиму,
Сторож гробу в Русалимі
I вашого бога.
Християн ycix на світі
Смуток і підмога,-
Кажу вам, yciм козакам,
Мені передатись,
А як нi - добра
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Приказки, Руданський», після закриття браузера.