Книги Українською Мовою » 💙 Сучасна проза » Пан Тадеуш, Адам Міцкевич 📚 - Українською

Читати книгу - "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"

18 475
0
01.08.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Пан Тадеуш" автора Адам Міцкевич. Жанр книги: 💙 Сучасна проза / 💛 Поезія. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 98
Перейти на сторінку:
у світлиці, Як от над озером увечері туман, Розлита в золото саксонських порцелян На таці дорогій ароматична кава. Про польську каву йде по всіх усюдах слава: За давнім звичаєм багатий кожен дім Тримає дівчину, що дивиться за тим, Щоб каву варено найкращого гатунку, Щоб способів таких додать до того трунку, Коли він, як смола, і чорний, і густий, А чистий, мов янтар, і, ніби мед, ясний. Вона ж то й добира найліпшої сметанки, І, розливаючи напій у філіжанки, Сметанку дібрану, в рум’яних кожушках, Окремо кожному розносить по гостях. Вже пані деякі пили раніше каву, І, поки там ловці накинулись на страву — На гуси, на качки, потравку із курчат (Все те приправлене на старопольський лад), Ще й на улюблені в землі Литовській зрази, — Вони наказують подати повні вази Із пивом вареним, де сир, як білий сніг, Грудками плаває…[44] В кімнатах нетісних Дві згуртувалися незмушені громади: Старіші почали свої статечні ради Про жито, про овес, про зяб, про ранній пар, А дехто і про те, які укази цар Недавно підписав. Сопліца й Підкоморій Все про політику та про вітчизни горе. З Підкомориною Войщанка при столі Ворожить: долю всім віщують королі. А в другій хаті — там, звичайно, йде про лови, Та тільки нижчий тон звичайної розмови! Асесор з Реєнтом, окраса всіх ловців, Мовчать і хмуряться, подібні до сичів. Мовчанню їхньому своя була причина: Пригадувалась їм нелюба та долина, Де заєць вискочив — селянський той загін. Обидва їх хорти погнались як один, Але Суддя звелів охоту припинити, Щоб збіжжя людського не сміли толочити. Собаки все-таки пурнули у пашні, Коли ж вернулися — не знать, взяли чи ні І хто з них наздогнав (якщо догнав) звірятко… З мисливців кожен мав про це окрему гадку. Пан Войський походжав з хлопушкою в руках… Байдужим поглядом блукав він по гостях, Бо інші справи мав і іншу мав турботу: На мухи розпочав улюблену охоту. Лише побачить де котору на стіні, — Скраде — прицілиться — а там уже й по ній. Із Теліменою Тадеуш розмовляти Спинився у дверях просторої кімнати. Уже розповіла вона про статок свій І зауважила, що він хоч родич їй, Та дальній, — а Суддя зове її сестрою За давнім звичаєм і приязню старою, Бо в Петербурзі ще коли вона жила, То помогла Судді провадити діла, Якісь заплутані,- а він за ті послуги Назвав сестрицею порадника і друга. Нехай зове собі! Адже з дитинних літ Він приятель її, близький її сусід! Тадеуш слухає, втішається і мліє… Пішли вже спогади, розпочалися мрії, Аж нагло Реєнтів їх голос розбудив. Він до Асесора свою, як кажуть, пив: «Ще вчора я казав, що з того полювання Здобутку не чекай. Панове! Річ остання На влови їздити, як хліб іще на пні, І хлопську ярину, з хортами, на коні Топтати. Певне, Граф, сусіда наш бувалий, Для того й не прибув, що знає досконало Мисливські правила: скрізь по чужих краях Того звуть варваром, хто топчеться в просах, Ячмені чи вівсі, полюючи на птицю Чи звіра, не зважа ні на чужі границі, Ні на артикули про термін для стрільців, Хто з зайченятами зайчиху кволу вбив Чи лиса взяв тоді, як саме він линяє. В Московщині — і то цього не дозволяє Ані поліція, ані царів наказ: Цивілізація там більша, ніж у нас!» Тендітно голову схиливши, Телімена Докинула й собі: «І справді, як на мене, Пан має рацію. Це думка і моя! Хто в Петербурзі жив, як от, скажімо, я, Той зна, що в росіян, ясні мої панове, На кожен випадок закон і суд готовий, Від кари правої нікому не втекти. О Петербурже! Як мене хвилюєш ти У любих споминах і в образах чудових! У мене навіть план у бюрку є на сховах — Шукать не хочеться… На дачі в літній час (Це те, що хутірцем звичайно звуть у нас) Тамтешнім звичаєм жила
1 ... 16 17 18 ... 98
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пан Тадеуш, Адам Міцкевич», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Пан Тадеуш, Адам Міцкевич"