Читати книгу - "Кожною клітинкою тіла, Катерина Орлова"

Рон нахилився і тихо запитав:

- Ти образилася на мене?

- Ні, - так само тихо відповіла я, намагаючись упоратися з вібраціями, що їх надсилав по тілу його голос.

- Тоді чому ти мовчиш?

- Що ти хочеш, щоб я сказала?

- Не знаю, Мел. Але мені хочеться почути твій голос.

Після цих слів він нахилився ще нижче, і торкнувся носом спочатку задньої частини моєї шиї, а потім провів ним далі по плечу. Шкіра вкрилася мурашками, і мої руки затремтіли. Чортів спокусник. Чи не він був тим, хто казав, що дорослі чоловіки псують таких дівчат, як я? Чи не він забороняє Джеммі зустрічатися з Калебом із цієї причини? Чи не він завжди тримає мене на відстані? Навіщо тоді зараз робити те, що він робить? Адже це зводить з розуму!

Рон трохи відсторонився і торкнувся кінчиками пальців моєї потилиці, а потім повільно повів ними вниз по хребту. Я здригнулася, волосся на потилиці встало дибки, відгукуючись на ласку. Мої найінтимніші частини стиснулися в передчутті й надії, що він зайде далі. Щойно його пальці торкнулися попереку, він перемістив руку і злегка стиснув моє стегно. Рон потягнув мене на себе і я вигнула спину, зустрічаючись із ним стегнами. Очевидна твердість торкнулася моєї попки, і я мало не застогнала. Рон залишив одну руку на стегні, а другою торкнувся живота під майкою. Я шумно видихнула.

Я відчувала, як швидко піднімається й опускається його грудна клітка. Я це не надумала! Я не просто нафантазувала собі те, що Рон Моріс хоче мене. Він справді хотів. І, судячи з того, наскільки він був твердим, хотів сильно. Як би не любила свою подругу, але в той момент я мріяла про те, щоб її в будинку не було. Я хотіла дозволити йому все, чого він тільки захоче. Волога кицька підтверджувала мою згоду.

Рон злегка штовхнувся стегнами мені назустріч. Я опустила руки і схопилася за стійку, щоб не впасти. Його губи прокреслювали доріжку від шиї до плеча. Він не цілував, а просто водив губами, обпалюючи шкіру гарячим диханням. Я відпустила одну руку і поклала на його долоню на своєму животі. Я хотіла підштовхнути його рухатися вище, стиснути мої груди, приголубити їх. Уперше я так раділа тому, що на мені чорний купальник. Те, що я намокла, ще навіть не потрапивши в басейн, викликало б кілька запитань у моєї подруги.

- Я... - хрипло прошепотів Рон просто мені у вухо, але його перервав тупіт ніг сходами.

Рон різко відсахнувся від мене, поправив свій стояк і став за стійку так, щоб Джемма нічого не запідозрила. Він схопив свою каву і допив її практично залпом. У кухню влетіла моя подруга. Я не могла дивитися на неї, бо задихалася, почервоніла і, чорт забирай, була в мокрих плавках. Це бентежило.

Джемма кинула на мене швидкий погляд, а потім повернулася до брата.

- Це ти збентежив Мел?

- Що? - з усмішкою промовив Рон.

- Чому вона почервоніла?

- Спекотно? - припустив він.

- Мел, він тебе образив? - запитала подруга.

- Ні, - пропищала я, а потім прочистила горло. - Правда спекотно.

- Так, сьогодні просто пекло на вулиці. Отже, будемо більше хлюпатися в басейні, - сказала вона і пішла до холодильника. Відчинивши двостулковий монстр, Джемма почала копатися в ньому, бубонячи щось під ніс.

Я подивилася на Рона. Він стежив за мною похмурим поглядом. Незрозуміло чому, але таке відчуття, що йому не подобалося те, що щойно сталося на кухні. Я не відводила погляду, намагаючись зрозуміти, що зробила не так. Кілька секунд - і він відвернувся. Поставивши чашку в раковину, Рон вийшов із кухні, крикнувши, що йде діставати гриль.

- Гей, точно все гаразд? - запитала Джемма, викладаючи лимони на стіл.

- Так, точно. - Я видавила із себе посмішку.

Ми з Роном уже деякий час грали в цю гру "Гаряче - холодно". І я, відверто кажучи, добряче втомилася від неї. Тільки згадую про те, що втомилася тільки тоді, коли він не поруч. Але варто було йому з'явитися в полі зору, у мене, як у мультяшних персонажів, в очах з'являлися сердечка, і все починалося по новому. Я не буду себе обманювати і казати, що буду сильна і забуду його. Не буду стверджувати, що насолоджуюся цією ситуацією. Але буду відверта - насамперед перед самою собою - я продовжуватиму плекати надію, що колись він все-таки зірветься і перейде межу. Колись я заведу його настільки, що він втратить самовладання і нарешті зробить те, чого я хочу від нього найбільше. І я була налаштована рішуче. Ба більше, я вже практично була впевнена, що це станеться досить скоро.