Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Смерть на Нілі 📚 - Українською

Читати книгу - "Смерть на Нілі"

375
0
25.04.22
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Смерть на Нілі" автора Агата Крісті. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 66
Перейти на сторінку:
такі ж носи. Я не можу повірити, що насправді люблю дітей. Принаймні якщо вони трохи вимиті та мають хоч якесь виховання.

Жінка сумно розсміялася.

Пуаро галантно намагався розігнати натовп, але безуспішно. Діти відбігли, а потім повернулися та знову оточили їх.

– Якби у Єгипті було хоч трохи спокійніше, мені б тут більше сподобалося, – мовила місіс Аллертон. – Але ніде не можна залишитися на самоті. Хтось постійно доймає вас, випрошуючи гроші, пропонуючи вам віслюків, намисто, поїздку в тутешні села чи полювання на качок.

– Так, це великий мінус, – погодився Пуаро.

Він акуратно розклав на камені хусточку й дещо насторожено сів на неї.

– Ваш син сьогодні не з вами?

– Ні, Тім мав надіслати кілька листів, перед тим як ми поїдемо. Знаєте, ми зібралися в подорож до Другого порога.

– Я теж.

– Я така рада. Хочу зізнатись, що я надзвичайно радію зустрічі з вами. Коли ми були на Майорці, знайома, місіс Ліч, розповіла про вас дивовижні речі. Купаючись, вона загубила каблучку з рубіном і дуже бідкалася, що вас не було поруч, щоб її знайти.

– Ah, parbleu[23], я ж не тюлень, щоб пірнати!

Обоє розсміялися.

Місіс Аллертон продовжувала:

– Зі свого вікна я бачила, як вранці ви виходили з воріт разом із Саймоном Дойлом. Скажіть, що ви думаєте про нього? Він так нас усіх зацікавив.

– О? Справді?

– Так. Знаєте, його одруження з Ліннет Ріджвей стало справжнім сюрпризом. Усі гадали, що вона одружиться з лордом Віндлзгемом, та раптом вона заручається з чоловіком, про якого ніхто ніколи не чув.

– Ви добре її знаєте, мадам?

– Ні, та моя родичка, Джоанна Саутвуд, одна з її найкращих подруг.

– А, так, бачив її ім’я в газетах. – Детектив на мить замовк, а тоді продовжив: – Ця юна леді, мадемуазель Джоанна Саутвуд, частенько потрапляє в новини.

– О, вона прекрасно знає, як себе подати, – гаркнула місіс Аллертон.

– Ви не любите її, мадам?

– Це просто була надто їдка заувага з мого боку, – схоже, місіс Аллертон розкаювалася. – Бачте, я старомодна. Вона не надто мені подобається. Але вони з Тімом – близькі друзі.

– Розумію, – сказав Пуаро.

Його співрозмовниця зиркнула на нього й змінила тему.

– Як мало тут молоді! Та мила дівчина з каштановим волоссям і відразливою матір’ю в тюрбані, схоже, – єдине молоде створіння. Я помітила, що ви часто розмовляєте з нею. Ця дитина зацікавила мене.

– Чим саме, мадам?

– Мені так її шкода. Коли ти молодий і вразливий, життя завдає багато страждань. Я думаю, вона дуже страждає.

– Так, вона нещаслива, бідолашна.

– Ми з Тімом називаємо її «похмура дівчина». Я спробувала поговорити з нею раз чи двічі, але вона постійно тримається осторонь. Однак вона, здається, також відправляється в подорож по Нілу, і, я сподіваюсь, усі ми більш-менш подружимося, еге ж?

– Така ймовірність є, мадам.

– Я дуже товариська, справді, люди мене надзвичайно цікавлять. Різні люди. – Жінка замовкла, а тоді продовжила: – Тім сказав мені, що та чорнявка, де Бельфор, була заручена з Саймоном Дойлом. Мабуть, їм доволі незручно – отак зустрітися.

– Так, незручно, – погодився Пуаро.

Місіс Аллертон зиркнула на детектива.

– Знаєте, вам це може здатися дурним, але вона мене майже лякає. Та дівчина видається такою відчайдушною.

Чоловік повільно кивнув головою.

– Ви близькі до істини. Сильні почуття завжди лякають.

– Вас також цікавлять люди, мсьє Пуаро? Чи ви обмежуєте свій інтерес лише потенційними злочинцями?

– Мадам, поза межами цієї категорії людей небагато.

Місіс Аллертон трохи здивували його слова.

– Ви справді так вважаєте?

– Скажімо, якщо є певний мотив, – пояснив Пуаро.

– У кожного свій?

– Звісно.

Місіс Аллертон вагалася, на її губах з’явилася слабка усмішка.

– Навіть я змогла б?

– Матері, мадам, особливо безжальні, коли їхні діти опиняються в небезпеці.

Вона посерйознішала.

– Гадаю, це правда, так, ви маєте рацію.

Якусь мить жінка мовчала, а потім повела далі, усміхаючись:

– Я намагаюся вигадати мотиви для злочину для кожного гостя готелю. Доволі кумедно. Саймон Дойл, наприклад.

Пуаро засміявся.

– Дуже простий злочин, навпростець до мети. Нічого мудрованого.

– І його буде надзвичайно легко виявити?

– Так, жодної винахідливості.

– А Ліннет?

– Щось на кшталт Королеви з «Аліси в Країні чудес»: «Відтяти їй голову».

– Звичайно. Божественне монарше право! Нагадує притчу про виноградник Навуфея[24]. А та небезпечна дівчина, Жаклін де Бельфор, може скоїти вбивство?

Пуаро на мить завагався й невпевнено сказав:

– Так, думаю, вона змогла б.

– Але ви не впевнені.

– Ні, ця дівчина збиває мене з пантелику.

– Не думаю, що містер Пеннінґтон зміг убити, еге ж? Він такий худий і зниділий, у нього духу не вистачить.

– А як щодо сильного інстинкту самозбереження?

– Так, можливо. А бідолашна місіс Оттерборн зі своїм тюрбаном?

– Пам’ятайте про марнославство.

– Як мотив убивства? – із сумнівом запитала місіс Аллертон.

– Мотиви вбивства іноді дуже банальні, мадам.

– І які ж із них найтиповіші, мсьє Пуаро?

– Найчастіше – гроші. Так би мовити, зиск у найрізноманітніших формах. Потім ідуть помста, любов, страх, щира ненависть, милосердя…

– Мсьє Пуаро!

– О, так, мадам. Мені відомо, як, скажімо, Б ліквідував А лише задля блага В. До цієї категорії часто потрапляють політичні вбивства. Когось вважають небезпечним для суспільства, тож із цієї причини ліквідовують. Такі люди забувають, що життя та смерть у Божих руках.

Пуаро говорив серйозно.

Місіс Аллертон тихо промовила:

– Я рада чути це від вас, та все ж Бог сам обирає людей знаряддями.

– Так думати небезпечно, мадам.

Жінка заговорила веселішим голосом:

– Після цієї бесіди, мсьє Пуаро, слід задуматися, чи хоча б хтось залишиться в живих!

Вона встала.

– Час повертатися. Ми вирушаємо відразу ж після обіду.

Наблизившись до пристані, вони побачили молодого чоловіка в джемпері поло, який саме сідав у човен. Італієць уже був там. Коли човняр-нубієць відпустив вітрило й вони рушили, Пуаро ввічливо звернувся до незнайомця.

– У Єгипті стільки дивовижного, чи не так?

Молодик саме курив якусь смердючу люльку. Він витяг її з рота та коротко й виразно відповів на диво правильною англійською вимовою:

– Мене від нього нудить.

Місіс Аллертон натягнула своє пенсне й подивилася на нього з втішним зацікавленням.

– Справді? Чому це? – запитав Пуаро.

– От візьмімо піраміди. Величезні блоки непотрібних будівель, зведених, щоб задовольнити егоїзм чванливого деспота. Подумайте про експлуатовані маси, які гарували на будівництві та померли там. Мене нудить від самої думки про страждання й тортури, яких вони зазнали.

Місіс Аллертон бадьоро промовила:

– Ви за те, щоб не було ні пірамід, ні Парфенону, ні прекрасних

1 ... 16 17 18 ... 66
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Смерть на Нілі», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Смерть на Нілі"