Книги Українською Мовою » 💙 Еротика » Одна для двох, Каміла Дані 📚 - Українською

Читати книгу - "Одна для двох, Каміла Дані"

1 857
0
17.10.23
В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Одна для двох" автора Каміла Дані. Жанр книги: 💙 Еротика. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 16 17 18 ... 20
Перейти на сторінку:
13

Роблю крок і повертаюся в сторону тьмяного світла, звуки чужих кроків занадто близько і я зриваюся на біг. Лечу в темряву не озираючись. Страшно і холодно. Спотикаюся об щось тверде і падаю. Серце гуркоче в скронях, шумно ганяючи кров по венах. Паніка занадто сильно скувала мене і немає сили навіть підняти голову. Коліна і долоні печуть від болю. Кроки  вже чую більш чітко, але піднятися не можу. Завмираю, в надії, що мене не помітять. Не можу зрозуміти чому за мною гоняться і що хочуть, адже у мене нічого немає.
- Ластівочко, - голос Влада вривається до свідомості. - Чому ти ще одягнена, скільки ми повинні чекати! - кричить, спопеляючи мене поглядом. З темряви виходить Стас і відразу хапає мене за волосся. Його очі блищать обуренням і злістю. В мить він починає сміятися і нахиляється до мого обличчя:
- Ти ж не думала, що ми тебе так просто відпустимо? Ти наша ...
Швидко відкриваю очі й сідаю на дупку. Озираюся і видихаю ротом повітря. Серце ще шалено б'ється, а тіло тремтить, немов лист на воді. Сон, це всього лише сон! 

- Вже десята година?! - вимовляю вголос, дивлячись на настінний годинник. Встаю і плентаюся на кухню. Мені здається, що я прокинулася, ще більш втомлена, ніж лягала.
Закидаю капсулу до кавоварки та чекаю поки апарат, зробить мені підбадьорливий напій. В голові крутиться багато варіантів дій, але я вибираю найбезпечніший. Звичайно, я б хотіла стати спадкоємицею такої корпорації, але боюся стати мішенню родичів. І Влад зі Стасом такого мені не подарують і ще цей сон ...
Беру телефон і набираю номер, на який клялася більше не дзвонити, але, як виявляється у долі свої плани.
-Алло, адвокат Равлик слухає, чим можу допомогти, такій чудовій жінці? - чується з апарату.
- Привіт, Вадиме, у мене до тебе є термінова справа, можемо зустрітися сьогодні?
- Для тебе все що завгодно, моя королево, - співає в трубку адвокат, якого я не переношу на дух, але кращого фахівця не знаю.
- Тоді в кафе «Марго» о чотирнадцятій годині, - не звертаю уваги на його серенади.
- Договорилися! - і скидає трубку. Підходжу до апарату і підхоплюю каву. Сідаю за стіл, крутячи в руці маленьку чашку з напоєм. Дивно, я не так багато тоді заплатила в лікарні, щоб мені залишати спадок. У чому підступ? Невже у багатих такі ігри, щоб розважатися? Ні, не можу зрозуміти хоч убийте, але під ноги кинути себе не дам. Я можу гріти чуже ліжко в якості коханки, але кидати сім'ю під удар я не збираюся.
Дивлюся на дим, що підіймається з чашки й нарешті розумію, що мене трахали, тільки для того, щоб отримати спадок. Образа підіймається все вище і душить, забороняючи повітрю пробиратися до легень.
- Виродки, козли, недоноски! - по щоках котяться сльози образи й ненависті. Рука так і тягнеться до телефона, просить набрати номер Влада і сказати декілька ніжних слів. Але занадто багато «але». Треба бути хитрішою, потрібно показати цим сволотам, що я не просто добродушна, розведена підстилка, а сильна жінка і хороший суперник. Якщо вони грають грязно, так чому я не можу? ...
Гучний дзвінок телефона вириває мене з роздумів і я здригаюся. Дивлюся на екран і ніжно посміхнувшись, підіймаю слухавку.
-Так сонечко. Як справи? - засинаю питаннями доньку.
- Привіт мамуся, пробач, що пізно дзвоню, я тільки нещодавно прокинулася. У нас все добре, а ти як?
- У мене все добре, і я теж тільки прокинулася. Бабуся, що робить? - намагаюся говорити рівним голосом, але голосові зв'язки все одно тремтять.
- Бабуся на городі щось робить, а я йду снідати з друзями. Тут так круто матусю, шкода, що ти з нами не приїхала! - скаржиться моя дитина.
- Я теж відпочиваю не хвилюйся, і дуже сумую за тобою і бабусею.
- Ми теж за тобою сумуємо ... Ну все я біжу, бо мене друзі чекають. Цілую. Бувай. - швидко прощається і скидає виклик. 

Випиваю одним махом, вже давно холодну каву й швидко біжу в душ.
Пів години, і я готова до атаки. Літня сукня-бюст'є червоного кольору, додає легкість тілу, а мені впевненості. Маленька сумочка, ноутбук мені не потрібен, Вадим завжди носить його з собою. Кидаю в сумочку флешку, документи, ключ від машини. Обвожу губи насиченою, червоною помадою й одягаю мої улюблені червоні босоніжки. Розпускаю волосся, втираю трошки солодких духів на зап'ястя і дивлюся на себе в дзеркало, намагаючись витиснути з себе посмішку.
-Ти зможеш! - підбадьорую себе.

Швидко виходжу з квартири й притуляю палець до екрана замка. Після характерного звуку про те, що двері замкнуті, йду в сторону ліфта. Спускаюся та одягаю сонцезахисні окуляри. Натягую на обличчя награну посмішку, хоч на душі кішки шкребуть. Не звертаю увагу на липучі погляди чоловіків і йду з гордо піднятою головою до стоянки. Розблокую з дармовиса двері й сідаю на місце водія.
Сиджу нерухомо хвилин десять, тому що не можу зрозуміти потрібно мені це чи ні. Чи не пошкодую я про те, що хочу зробити. Але згадуючи, як вони мене обдурили все ж дістаю телефон і друкую есемеску вчорашньому непроханому гостю.
Номер детектива я ще вчора записала в телефон. Сама не знаю чому і навіщо, але як відчувала, що може стати в пригоді.
Блискавкою набираю текст і відправляю поки не передумала. Дивлюся на екран, рахую удари свого серця, які віддаються в скронях. Стискаю телефон руками, немов хочу переламати. Страшно, але виходу у мене немає, потрібно захистити свою сім'ю і себе від неприємностей.
Дивлюся на дві сірих галочки й починаю кусати губи. Мене бісить, що він ще не прочитав і водночас радію. Перекладаю погляд в бічне дзеркало і помічаю двох дивних типів. Кидаю телефон на передню панель, і швидко заводжу мотор. Моя маленька відразу ж розпочинає роботу і я вирулюю на трасу, намагаючись сховатися в потоці машин.
В кафе я приїхала на двадцять хвилин раніше, навіть кілька правил дорожнього руху порушила зі страху. Все заглядала в дзеркала, щоб впевнитися, що немає за мною стеження. Замовила каву і чекала на адвоката.
- Привіт Королево, маєш гарний вигляд, - як завжди засипає компліментами Вадим. Його чорне волосся, ідеально зачесане назад, однотонний одяг ідеально випрасуваний, а туфлі блискучі, немов діаманти. Очі кольору моря випромінюють хіть і голод, а ще здивування. Чорна сорочка з розстебнутим верхнім ґудзиком надає сексуальності та харизми.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍
1 ... 16 17 18 ... 20
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Одна для двох, Каміла Дані», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Одна для двох, Каміла Дані"