Читати книгу - "Спадкоємці Віанди, Олена Гриб"

– Дякую, Алене, – промовила Жасмин, звертаючись у нікуди. – Ти не безнадійний.

На під’їзді до Аві-Ейл надійшов виклик від невідомого абонента. Вона відповіла, не вагаючись. Незважаючи на відсутність Перса та пристойну суму на рахунку, детективне агентство не припиняло працювати.

Але телефонував не потенційний клієнт, а баронеса Аріт Ундійська. Від її високого голосу, що виголошував якісь багатослівні подяки, дзвеніло у вухах і хотілося якнайшвидше повернутися до тиші, проте Жасмин дослухала до кінця і ввічливо поцікавилася, з якого переляку пані Ундійській захотілося поспілкуватися саме з ненависною асіанкою?

– Хіба це не ви так на нього вплинули? – обурилась Аріт. – Ален завжди зневажав моїх дівчаток. Я не вчора народилася і знаю: він заради них і пальцем не ворухнув би!

– А я й поготів. Рада за вас, не змарнуйте своє щастя.

– Поруч із правильною жінкою будь-який чоловік стає кращим! – Улесливий голос баронеси натякав, що це неабиякий комплімент.

– Або ламає їй шию, щоб не патякала зайвого, – відрізала Жасмин, що не поділяла такої риторики і ненавиділа, коли перекладають відповідальність. – Загляньте в кримінальну хроніку, позбудьтеся ілюзій. Або запитайте інспектора Ільса про перевиховання поганих хлопців, він свою думку навіть проілюструвати може.

– Я кажу про Алена, а не про якогось головоріза! – заволала пані Ундійська, ображена до глибини душі.

– А з вашого тону і не скажеш. У будь-якому разі ви помиляєтесь у всьому. Перше: у Алена є серце, хоча помітити це важко. Друге: я не маю з ним спільних справ. Третє: жодна жінка не вплине на Рокса. Якщо хтось і замовив слово за Сью та інших, то це або Касіал, або Бретт. Доброї ночі.

Вулиці Аві-Ейл, як завжди, були темні, брудні та непривітні. Жасмин загнала автомобіль у гараж і затрималась, перш ніж іти до входу в будинок.

«Я не збираюся претендувати на спадщину стародавніх віандійців і точно не хочу допомагати «РоксГруп» із доступом до інопланетних технологій, але Ділен Рокс – це особисте, – згадалися слова Флори. – Він хотів зруйнувати моє життя заради примхи. Я думала відмовитися від усього і навіки забути про Віанду, але це буде неправильно. Не хочу, щоб Рокс здобув перемогу. Він перехитрив сам себе. Я погоджуся з умовами його брехливого заповіту і стану господаркою своєї долі».

Добре їй. Вона точно знає, чого прагне. А цілі Жасмин варіювалися від глобальних (зробити світ кращим) до швидкоплинних (знайти піцерію, що працює вночі).

«Завтра буде простіше. Ніч – час сумних думок, жалю, втрачених можливостей… Коли зійде сонце, від цього не залишиться і сліду», – вона заблокувала гараж і попрямувала до дверей, мимохідь здивувавшись: на протилежному боці вулиці стояв довгий трейлер із позначкою «Біовантаж» на борту. Він зовсім не вписувався в місцевий пейзаж.

Неподалік щось глухо заіржало, потім пролунав цокіт копит і з темряви вийшов величезний, явно генетично модифікований сірий кінь із незграбною фігурою у сідлі.

– Принца замовляли? – запитав вершник, відчайдушно чіпляючись за все, що трапиться під руку.

– Поні, Роксе! – ахнула Жасмин. – Я хотіла поні! Маленьку привітну конячку з лагідними очима і пишною гривою. І… Ти не знаєш, як зупинитися, правда ж?

Із тіні тихо виступив невисокий мовчазний чоловік у робочому одязі. Притримав коня, допоміг Алену зістрибнути на землю і зник без жодного слова.

– Що це?

– Мрія, асіанко. Твоя мрія. Мені вона сподобалась, і я вирішив її запозичити. У Торі-Ейл чудові умови для декількох скакунів.

– Це першерон, Роксе. Не поні. Не скакун. Це ваговоз, який роздавить тебе одним порухом.

– Кажу ж: у мене вдома вистачить місця для багатьох коней.

Жасмин підійшла до тварини, провела рукою по гладенькій шерсті, почухала за вухом, розтріпала густу гриву. Вона ніколи не бачила наживо великих ссавців і відчувала незрозумілий трепет перед могутнім красенем, що ворушив ніздрями і перебирав ногами зі здоровенними копитами.

– Ти мала рацію, Жас Лі Мін, – вів далі Ален. – Я зовсім один. Мені треба той, хто не дозволить стати Роксом. Що скажеш?

– Та без проблем.

– Що? – Він явно не очікував, що Жасмин погодиться так легко. – Але чому?

– Ти кращий за всіх.

Ален невпевнено озирнувся, ніби чекаючи побачити за собою приховану камеру і натовп репортерів, готових кинутися до нього з криком: «Вас розіграли!».

– Це якась пастка? – запитав насторожено.

– Слово честі, ні! – Жасмин випромінювала зразкову щирість. – Ти краще за всіх танцюєш танець маленьких лайсів. І в тебе з’явилась іграшка, перед якою я не можу встояти. – Вона як заворожена дивилася на коня і уявляла довгі прогулянки під місяцем у дусі пригодницьких фільмів. – Все-таки гроші – зло, – промовила філософськи, – і моя ціна – поні… А ще Асіо, бо ти єдиний, хто сприйняв мою мрію серйозно. Дякую, Алене. Щиро дякую.

Рокс махнув рукою, і трейлер неквапом підкотився ближче. На вкритий виїмками асфальт опустився пандус. Тихо підійшов чоловік у робі й повів ваговоза всередину.

– Як щодо відчутнішої подяки, асіанко? – Ален разом із Жасмин спостерігав, як зникають вдалині габаритні вогні. – Тільки обійдемося без агресії, добре? Мені просто цікаво, що ти про це думаєш.