Читати книгу - "Смерть у кредит"

Я добре розсмішив його… Ми знову заговорили Про Куртіаля… Йому хотілося знати, що було наприкінці… Він поставив мені кілька запитань…

— Чим усе це закінчилося? Га?..

Я більше не міг витримати цих розмов!.. У мене починало паморочитися в голові… Майже як у старої… Я вже не міг стримуватися й заскімлив!.. Чорт забирай!.. Я занадто ослаб!.. Ще й змерз до кісток… Хоча і був досить загартований!.. Напевно, через сильну втому…

— Але що з тобою? Мій бідний хлопчику?.. Ти засмучений! Не треба було тебе хвилювати!.. Я кажу про твою роботу, просто щоб про щось говорити… Я не надаю цьому жодного значення. І ти не маєш цим перейматися! Не зважай на ці балачки!.. Ти ж мене знаєш! Чи ти не віриш своєму дядькові?.. Я говорив це зовсім не для того, щоб тебе засмутити!.. Ну послухай, дурнику, ти мене зрозумів?.. Зараз же припини плакати! Ти вже великий!.. Ну що, моє пташеня, ти ще не скінчив?.. Чоловік не повинен лити сльози!.. Ти можеш залишатися у мене стільки, скільки захочеш!.. А там! Подивимося! Спочатку тобі треба оговтатись. Я хочу бачити тебе ситим та здоровим! Ти повинен як слід їсти! Не варто кидатися на перше-ліпше місце! Ти згоден зі мною?.. У такому стані ти не зможеш постояти за себе!.. Слабкі та хворі нікому не потрібні! Треба набратися сил! І тоді тобі ніхто не страшний! Берися до справи поступово!.. — Ґарсон! — Чого бажаєте, пане? — Сухариків, будь ласка…

Він щосили намагався мене втішити, але я ніяк не міг заспокоїтися. Я умивався слізьми.

— Я хочу піти геть, дядьку!.. Я хочу виїхати! Поїхати далеко…

— Як поїхати?.. Куди?.. В Китай?.. Ще далі? Куди це?..

— Не знаю, дядьку!.. Не знаю!..

З очей крапотіло все сильніше… Я підвівся… У мене перехопило подих!.. Щойно я встав, як відразу втратив рівновагу… Йому довелося мене підтримати… Коли ми повернулися додому, він був геть розгублений!.. І не знав, що ще сказати!..

— Гаразд, мій товстунчику!.. Гаразд, мій хлопчику! Забудь про все!.. Будемо вважати, що я нічого не говорив!.. Ти ні в чому не винен, мій хлопчику! Гаразд! Ти тут ні при чому… Ти ж знав Куртіаля!.. Це була незвичайна людина!.. Чудовий вчений!.. У цьому я аніскільки не сумніваюся!.. Я сам завжди тобі це казав… Я думаю, у нього було добре серце!.. Але він був авантюристом!.. І завзятим, це факт! Звичайно, він був обдарований і таке інше!.. він пережив безліч несправедливостей!.. Так! Звичайно!.. Але скільки разів він опинявся на краю прірви!.. О! він не міг жити спокійно!.. Без катастроф йому було нудно!.. По-перше, ці люди, що грають на кінних перегонах! Хіба ні?.. Вони самі шукають на свою голову пригод!.. Їх уже ніхто не в змозі змінити… Їх можна лише пожаліти. Вони приречені… Ну що ж! Чудово!.. Ризик — справа шляхетна!.. Мені важко говорити про це! О! Повір, усе це мене страшенно засмучує!.. Я завжди захоплювався ним… І навіть відчував до нього щиру прихильність!.. Це був рідкісний розум!.. О! Я чудово це розумію! І ціную!.. Я сам дурень, але це я добре розумію… Але те, що він помер, а ти залишився без даху над головою та засобів до існування, у цьому немає твоєї вини!.. Адже ти докладав зусиль, просто зі шкури пнувся!.. О! Ну ні! Це вже занадто! О! Господи! Ні!.. Ти не зможеш заробляти собі на життя в тому стані, як зараз! У твоєму віці не можна так перенапружуватися, просто тобі добряче не пощастило!.. Але так не буде завжди!.. Це ж ще не кінець, друже!.. Ти ще побачиш багато іншого! Залиш сльози панночкам!.. Хай вони собі схлипують!.. Вони отримують від цього велике задоволення!.. Але ж ти дорослий хлопець!.. Правда, ти дорослий, Фердінане?.. Ти не станеш заливатися слізьми?.. Хи! Хи! Хи!.. — він злегка поплескав мене… Йому хотілося мене розвеселити!..

— О! Бідний нещасний плаксію!.. І в такому стані він приїхав із села?.. Розбитий!.. Розчавлений!.. Зломлений!.. Гаразд, моє пташеня!.. Витри свої сльози!.. Я не буду більше ніколи говорити про те, що ти маєш кудись іти!.. Ти залишишся зі мною!.. Тобі більше не потрібно буде нікуди влаштовуватися!.. Вирішено! Домовилися!.. Тепер ти спокійний?.. Ніколи більше тобі не доведеться шукати собі місце! Ти задоволений тепер?.. Слухай, я візьму тебе у свій гараж! Може, це не найкращий варіант — бути підмайстром у власного дядька… Але зрештою, начхати!.. Здоров'я важливіше! А на інше наплюй!.. решта додасться! Здоров'я! Це головне!.. Послухай, друже, я сам буду виховувати тебе! Але спершу я хочу, щоб ти одужав!.. О! Так! Тебе гнітить необхідність шукати собі місце… Я це помітив ще у твоїх батьків… Тобі не легко, в тебе не той характер… Ти ніколи більше не будеш цим займатися… Це тебе лякає!.. Ти завжди будеш зі мною… Ти не будеш більше оббивати пороги… напитувати собі місце… О! ні! Га? Як тут краще скажеш?.. Просто тобі не подобається ходити відрекомендуватися незнайомим людям?.. Гаразд! Це тебе лякає?.. Домовилися!

— Ні, дядьку! Це не зовсім так!.. Я б хотів поїхати звідси…

— Поїхати! Поїхати! Але куди?.. То ти від цього страждаєш, мій хлопчику?.. Я вже зовсім тебе не розумію!.. Ти хочеш повернутися в ту діру?.. І вирощувати там моркву?..

— О!.. Ні! Дядьку… Я не цього хочу!.. Я хотів би до війська…

— Так ось про що ти думаєш!.. О! Ну добре! Гаразд! До війська? Куди?.. Навіщо?.. Ти ще встигнеш, моє пташеня!.. Всьому свій час! Хто тебе квапить?.. Ти відчуваєш поклик до військової служби?.. Проте це доволі дивно!..

Він дивився на мене зі співчуттям! Йому здавалося, що я сам не знаю, чого хочу… Він уважно розглядав мене…

— Це просто тимчасове потьмарення, мій зайчику… Так буває, це як бажання попісяти!.. А потім це минає!.. Ти ж не хочеш бути схожим на Куртіаля?.. Перетворитися на дивака?.. О! А як же твої батьки?.. Про них ти подумав?.. Що вони тоді заспівають? О! Уявляю, яку серенаду! А я змушений буду це вислуховувати!.. Вони звинуватять мене у всьому! О! Стривай!.. Мовляв, це я вселив тобі ці дивні ідеї! І ти з глузду з'їхав, як твій татусь!..

Він був дуже пригнічений. Мені захотілося йому