Читати книгу - "Вовче прокляття, Марія Власова"

— Побачимося там, — усе ж погодився Ренат і пішов.

За ним пішли й батьки кучерявого, мати дуже переживала, що в сина проблеми через неї. Бідолашна жінка, схоже її чоловікові начхати на те, як до неї ставиться дід. Марго проводила їх із якоюсь цинічною посмішкою, а потім заплескала в долоні, повернувшись до нас.

— На чому поїдемо, на машині? Або полетимо літаком? — запропонувала вона з нездоровим ентузіазмом.

— Краще машиною, переліт вимотав, — буркнув кучерявий, сівши в крісло і закривши обличчя руками.

— Зараз, мені потрібно зателефонувати, — кажу їм і відходжу до стійки реєстрації.

— Можеш узяти мій мобільний! — пропонує Марго, але я відмахуюся.

— Можна зателефонувати? — запитую, підморгуючи симпатичній дівчині, на що звір у грудях негайно сказився.

Так незвично знову відчувати його всередині, уже відвик від нього і його почуттів. Але, на жаль, за свою свободу доводиться платити цим. Як би мені не хотілося його вбити, він, найімовірніше, помре тільки в одному разі — якщо помру я. Набрав наш домашній номер і майже відразу почув жіноче "алло".

— Тітонько, це я. Вибач, що так надовго зник, але тепер я повернувся, скоро приїду і все розповім тобі, — усміхаюся з полегшенням.

Варто було давно поговорити з тіткою, але я переживав, що Марго про неї дізнається. Напрочуд часто згадував її, як у дитинстві ми влаштовували війни за територію, як гралися на вихідних на водних пістолетах, або як сперечалися з якогось дурного приводу.

— Саша? — почув здивоване і майже одразу зрозумів, що це не тітка Ніна, а її найкраща подруга Таня.

— Тітка Таня? — кажу трохи розгублено.

— Я, — вона різко зітхнула, — не можу. Саша, розумієш, її немає.

— У сенсі? Знову чи що, в бутику якомусь застрягла? Тоді зателефонуйте на мобільний, скажіть, що я повернувся. Добре?

— Хлопчику мій, Ніна померла, тиждень тому, — різко видихнула вона.

— Що?

— Машина, на якій вона їхала у робочих справах, з'їхала з мосту в урвище. Ні вона, ні її водій не вижили. Бізнес перейшов її новому чоловікові, вони всього лише два тижні, як розписалися. Він уже продає бізнес і цей будинок, ми з чоловіком намагаємося йому перешкодити, але навряд чи довго протримаємося.

Жінка плакала, поки до мене доходило, що померла остання людина, яка є членом моєї сім'ї, та ще й, судячи з усього, з вини якогось виродка. Зціпив зуби, відчуваючи злість, але стримався.

— Тьотя Таня, йдіть поки що з дому, за кілька днів я повернуся і розберуся з цим "чоловіком", — пообіцяв їй і собі.

— Саша, він бандит! Тобі краще не з'являтися тут. Сховайся, вони думають, ти пропав, тебе ніхто не буде шукати, — кричить жінка, але я не звертаю на її слова уваги та кладу слухавку.

— Усе гаразд? — підіймається брат, помітивши мій новий настрій.

— Нормально, — обіймаю його по-братерськи, придушуючи в собі злість і біль від втрати.

— Точно? — невпевнено запитує він, поки я йду попереду за Марго.

У мене залишився тільки кучерявий і більше нікого.