Читати книгу - "Інфеністи 5: Без каяття, Арія Вест"

― Чому ти так вважаєш? ― запитала Бенсон, на обличчі якої також з’явилась ледь помітна посмішка. ― Здається, я ні на що подібне не натякала. А, ― раптом зронила дівчина, блискуче зігравши здивування. ― Якщо ти про те, що я на тебе наїхала вдень, прошу, забудь. Я погано зношу жару, від сонця мені хочеться на всіх злитись. Не сприймай це на свій рахунок. Якби позаду мене ішов, наприклад, Хуа Ян, я б без сумніву сказала йому те саме.

Мішель злегка нахилила голову вбік, наче намагаючись таким чином заглянути в душу Ребекки й переконатися в правдивості її тверджень.

― Могла б ти це саме пояснити і своєму хлопцеві теж? ― майже невимушено сказала Мішель гладким тоном. ― Я чула про те, що він ― непереможний владика демонів. Перебування в напружених стосунках із ним, можна сказати, дещо виводить мене з колії.

Дівчина говорила все це приємним вуху тоном, і від цього Бек пожирали ще більші сумніви.

Вона абсолютно точно працює на Білолицього! Він підіслав її, аби вивідати щось… от тільки… що саме?

― Ти помиляєшся, ― промовила Бек якомога більш безпечним тоном, ― якщо думаєш, що те, що думає Мін Чжень, залежить від мене.

― Залежить, ― майже одразу заперечила Мішель, дивлячись чітко в очі Бек. ― Я добре бачу, наскільки ви близькі. Коли між двома людьми зав’язуються такі стосунки, думки їхні стають спільними. Ти поки що можеш цього не помічати, але Багряний провісник у морі каяття готовий поглядом задушити мене тільки через те, що я викликаю у тебе недовіру.

― Ти права, ― так само швидко відповіла Бек. Вона вже не могла стримувати контроль. Мішель говорила про Мін Чженя так, наче знає його і це абсолютно точно вибивало її з колії! ― Ти викликаєш у мене недовіру.

Сказати таке в обличчя імовірному ворогові… безперечно, Бек усвідомила суть сказаного тільки після того, як слова вирвались із її рота.

― Бачиш, я була права, ― промовила Мішель. ― Ви з Багряним провісником одне ціле. Як тільки я почала про нього говорити, твій щит впав, і ти моментально відкрила мені усі свої карти.

В одну мить Бек виявилась загнаною в глухий кут. Іти в наступ чи захищатися ― ось в чому було питання. У дівчини залишалось всього-на-всього кілька секунд на роздуми…

― Ох, бляха! ― почулося раптом за їхніми спинами, і дівчата моментально розвернулись. ― То ви! А я вже думав, натрапив на пустельного монстра!

З-за кущів показався Хуа Ян. Бек моментально відлягло від серця. Тепер, коли він тут, їй більше можна не турбуватись про ситуацію з Мішель. Та, попри це все, підозри її тільки більше посилились…

― Тобі також не спиться? ― чемно поцікавилась Мішель, із обличчя якої наче внаслідок магії зникли усі сліди попередньої розмови з Ребеккою.

― Я прокинувся і побачив, що вас немає. Вирішив перевірити, ― нервово всміхнувся Хуа Ян.

― Тоді чому злякався? ― ніби між іншим запитала Бек.

― В темряві не розрізнив.

― Давайте все-таки спробуємо заснути. Завтра нас чекає довгий шлях, ― промовила Мішель.

― Мішель, ви… ви з Бек помирились? ― запитав Хуа Ян, не маючи наміру повертатися назад, не вияснивши цього.

― Звичайно, ― всміхнулась Мішель. ― Правда, Бек?

«Я ще більше запевнилась у своїх підозрах на рахунок тебе», ― пролунало в голові Ребекки, але дівчина відповіла, всміхаючись тільки губами, і зовсім не очима:

― Безсумнівно.