Читати книгу - "Безстрашність, Вікторія Хорошилова"

— А ви?

— А вона власниця. Ігнат познайомся це Ізабелла Норіх. Та у кого вистачає сміливості купувати такі прогорілі підприємства. На рахунку її компанії це вже друге. Перше вже успішно працює і приносить прибуток.

Злегка почервоніла від своєрідного компліменту, з боку короля. Наступні кілька годин витратили на документацію з купівлі підприємства, оформлення до біса великого кредиту й оформлення чортової хмари паперів. Олександр виступав гарантом, що ніхто не змиється з планети і всі гроші будуть повернуті. Застава саме підприємство, що купується.

І так після укладення угоди у мене з'явилося підприємство з виробництва військових кораблів і зброї. І до біса великий кредит. Головне в нас були гроші на його реанімацію та налагодження виробництва. А ще на мене були оформлені потрібні патенти, які добре нам зекономлять гроші. І частина матеріалів, які потрібно буде купувати на Меледіумі, нам теж обійдеться не як усім, а дешевше.

— Ти як? — запитав у мене король, коли Ігнат пішов із кабінету.

— Чого не будь би випила.

Стас здивовано підняв одну брову.

— Коньяк?

— Кава, — усміхнулася, — а краще капучино з корицею.

— Валер'янки чи коньячка накапати? — не вгамовувався родич.

— Обійдуся. Але перезавантажити мозок потрібно.

— Ізо, як тобі вдалося його підстригти? — запитав король і натиснувши кнопку викликав служницю — Кава, капучино з корицею, вам що?

— Теж кава, — сказав Герман.

— Мені чай, — із задоволеною посмішкою сказав Стас, — якщо є фруктовий.

Коли служниця пішла, відповіла на запитання.

— Сказала, що його до вас на прийом не пустять. І здається дехто просто трохи подорослішав.

Герман сидів мовчки, на Стаса намагався не дивитися.

— У вас зі Стасом розбіжності? — запитав Олександр.

— Ні, просто він занадто балакучий.

— Я ж мовчу!

— Ти мені за останні 4 дні вже так набрид, ніде не сховаєшся. Ніякої тиші і спокою, ніякого відпочинку.

— Так, — сказала я тихо, — не далеко від нас є готель.

Герман одразу підбадьорився.

— Та гаразд, я більше не буду не у справі базікати. Тільки не з'їжджайте, ви батькові дуже сподобалися.

— Буде видно.

Нам принесли каву, Стасу червоний чай.

— Так, документи у вас на руках. Тепер ти володієш підприємством. Що думаєте робити далі?

Замість мене відповів Герман.

— Зараз поїдемо на підприємство. Необхідно з людьми познайомитися і починати роботу. У нас не так багато часу, щоб із кредитом розпрощатися.

— Взагалі-то хто не помітив, вам його на рік оформили. Відсотки правда звірячі.

— Тим паче, одразу їдемо. Не буде жодних штрафних санкцій, якщо раніше виплатимо?

— Ні, відсотки тільки за той період, що користувалися. Ізо, ти пам'ятаєш куди їхати?

— Так.

— Де твої охоронці?

Я втомлено зітхнула і зателефонувала хлопцям, попросила їх брати таксі і їхати до палацу зараз же.

— Скоро будуть. Ми якраз каву встигнемо випити.

Хлопці дісталися швидко й одразу зателефонували мені. Ми одразу попрощалися з Його Величністю і пішли на вулицю. Варто було вийти з кабінету, як я мало не зіткнулася з Максом, попереднім власником компанії. Хм, а він же сам тоді проводив ту нудну й огидну екскурсію. Він одразу мене впізнав.

— Ізабелло?! Що ви тут робите?

— До прийомного батька зайшла в гості з раннього ранку, — злегка зязвила я.

Він спробував схопити мене за руку, Стас із Германом одразу втрутилися і заступили мене.

— Ви кудись ішли, от і йдіть, — сказав серйозно Герман, — а в нас справи.

Не встигли далеко піти, як почули крик Макса з кабінету короля. Він здається зрозумів, що залишився без підприємства.

— Тобі тепер точно не можна залишатися без охорони, — серйозно сказав Стас — ми щойно розлютили ще одну людину.

— Не звикати. Доброго ранку, хлопці, — сказала охоронцям.

Хлопці в різнобій привіталися. А з ним приїхав ще й мій помічник Герман.

— А як ми в машину помістимося? — запитала в охоронців.

— Так ми на службовій.

— Гаразд давайте я окремо поїду, дехто відпочине від мене.

— Владе, сідай за кермо, — я задоволено посміхнулася і представила чоловіків одне одному.

Тепер у мене два Германи. Вони, на щастя, один одному сподобалися, обидва не багатослівні і з діловим настроєм. Пінкс сів на переднє сидіння, я з помічником на заднє. Олег і Стас поїхали на другій машині.

Щоб проїхати вже на своє підприємство довелося пред'явити документи. Спочатку на його купівлю і потім уже свої. Охорона виявилася на рівні. І дуже здивувалася дізнавшись про зміну власника.