Читати книгу - "Сонячна машина"

Ще раз попереджаю, що бiдна наша батькiвщина, як i вся Європа та Америка (а також i Австралiя, що не перемогла-таки хороби), повинна бути готова до тяжких i страшних жертв. Ми припускаємо, що половина населення цих частин землi загине вiд дезинфекцiї. Операцiя буде провадитися рiшуче, залiзно, безмилосердно. Деякi заходи будуть, може, здаватися занадто жорстокими, але хороба така страшна й сильна, що лагiдними засобами її не побороти.

Крiм того, щоб бути цiлком певним щодо своєї армiї, Союз Схiдних Держав органiзує її спецiально й переважно з тих елементiв, якi так чи сяк мали вже стики з Сонячною машиною, цебто- або самi постраждали, захорiвши вiд неї на божевiлля та видужавши, або потерпiли їхнi близькi родичi. Цих людей уже не можна нi розпропагувати, нi спокусити Сонячною машиною, i ненависть їхня до цiєї зарази доходить до суто схiдного фанатизму. Коли взяти на увагу, що до всього ще домiшується релiгiйний момент, що всю кампанiю оповi-щується як своєрiдний хрестовий похiд, то з цього повинно бути зрозумiлим, що форми дезинфекцiйної операцiї мусять буї и жорстокi й немилосерднi.

Знаючи Ваше прекрасне, добре серце, я передбачаю, як Вам буде тяжко й боляче вiд цiєї операцiї Але Ваша незламна велика воля, Ваш ясний розум i Ваше вище розумiння iнгересiв свого народу, я певен, дадуть Вам силу витримати всi тяготи цiєї боротьби.

Через тиждень ми почнемо своє велике, тяжке й святе дiло Я не маю нi на крихту сумнiву, що ми доведемо його до бажаного кiнця й на оновленiй, оздоровленiй рiднiй землi нашiй будемо будувати нашу нову велику майбутнiсть.

Сама думка про це й про велику працю поруч iз Вами сповнює мене такою радiстю й такою силою, що нiякi жертви не лякають мене.

До швидкого й щасливого побачення.

Ваш покiрний, всевiддании слуга Георг»

I знову граф Адольф Елленберг не помiчає на лицi її свiтлостi радiсного пiдняття. Воно — блiде, замкнене й суворе.

Але й сам граф Елленберг сьогоднi не має того тихо сяючого виразу, що був од першого листа. Вiн урочисто й тривожно заклопотаний.

Принцеса Елiза складає листа i, задумливо дивлячись у буйну весiльну зеленiсть саду, пiдсилює своїм високим авторитетом наказ принца Георга.

Граф Елленберг поштиво й слухняно схиляє голову.

Одначе її свiтлостi не зовсiм ясно з листа принца, як стоїть справа з Сонячною машиною на самому Сходi. Про цю справу якось невиразно в листi кажеться. Крiм того, принцесi хотiлось би конкретнiше знати, якi саме заходи мається на увазi при цiй операцiї.

Граф Елленберг один мент вагається. З одного боку, коли принц невиразно написав, то, очевидно, ця невиразнiсть потрiбна; але, з другого боку, коли принцесi не дати правдивої вiдповiдi, то тим можна стягти на себе її неприхильнiсть. Чия ж неприхильнiсть небажанiша?

Граф Адольф не може сховати вiд її свiтлостi дiйсного стану речей. Рiч у тому, що страшна пошесть поширюється й на Сходi, не зважаючи на суворi i, можна сказати, немилосердно лютi заходи Верховної Комiсiї Схiдних Держав. Легенда щастя, яку облудно несе з собою Сонячна машина, має однакову отруйну силу що на Заходi, що на Сходi. Твариннi iнстинкти, очевидно, в усiх нацiй i рас переважають людину. Бажання нiчого не робити й ремигати вище й дужче навiть за страх смертi й лютої кари.

I свiтлiсть трошки нетерпляче морщить брови. Граф Адольф розумiє: ближче до сутi.

Отже, iнтервенцiя. Сходу є не помiч, коли говорити щиро, а рятування себе. I граф Елленберг не може стримати гiркого докору коли б Союз Схiдних Держав був трохи менше за глиблений у свої власнi iнтереси й не чекав цiлковитої руїни Заходу (щоб узяти його потiм у своє повне володiння), а прийшов на помiч ранiше, то це й для його самого було б краще.

Тепер же справа набирає досить серйозного характеру. Тепер од успiху кампанiї залежить справа життя чи смертi самого Сходу. I то треба, щоб успiх цей був швидкий, виразний, щоб моментально устаткувалося на Заходi нормальне життя, щоб iз Сходу посунули сюди товари, щоб безробiтнi маси на Сходi знову знайшли заробiток i щоб убито було в самому коренi страшну епiдемiю.

Але чи це так легко все провести, граф Адольф дозволяє собi над цiєю справою поважно задуматись. Розумiється, нi на який опiр сонцеїсти нездатнi — для опору треба мати хоч яку-небудь органiзацiю, а це ж просто маса iндивiдуально iснуючої худоби, навiть не отари й не гурту. Але ця маса зразу ж розлiзеться з своїми Машинами по полях та лiсах, i як її можна стягти докупи й примусити до роботи, цього граф Адольф ясно собi не уявляє, його свiтлiсть принц Георг про детальний план кампанiї, очевидячки, з обережностi нiчого не пише. Але без сумнiву, план розроблений. Єдине тiльки з настiйнiстю пiдкреслюється: знищити всi засоби оборони, якими могли б скористуватися сонцеїсти, i заздалегiдь усунути iз шляху всi тi одиницi, що могли б стати проводирями мас.

Принцеса Елiза не розумiє: що це значить «усунути iз шляху»?

Ну, значить, знищити, повбивати. Подається навiть деякi прiзвища. Наприклад, хоч як воно сумно, а винахiдника епiдемiї, Рудольфа Штора, доведеться в першу чергу «усунути iз шляху». I цiлий ряд людей, що можуть бути особливо шкiдливi. Треба мати на увазi…

Але її свiтлiсть раптом пiдводиться й невiдомо для чого переходить до другого вiкна. Там вона зупиняється i, стоячи спиною до графа Елленберга, дивиться в сад. I, не озираючись, байдуже й тихо питає!

— Коли ж це має бути, це усування? Як це розумiти «заздалегiдь»?

— В день прибуття армiї, ваша свiтлосте. Перед окупацiєю Берлiна. Принцеса Елiза спокiйно повертається й iде на своє мiсце.

— Армiя може прибути вже через тиждень?

— Так, ваша свiтлосте Через тиждень настануть великi подiї. Прощаючись, граф Адольф не дивується з задумливостi її свiтлостi I жовтява блiдiсть її лиця, якась мертва висхлiсть його не дивують його. Зарожевiє й оживе, як на корону волосся вбере корону Нiмеччини.

* * *

У комунi план розроблено до найдрiбнiших деталей. Лишенько тiльки в тому, що половини тих деталей зовсiм не можна здiйснити. Але не бiда: така маса тих деталей, що доволi й одної половини їх. Головне: агiтацiя, агiтацiя, агiтацiя. Головне: перелити в ту масу голiв, що позiхають, потягаються й мружаться, невичерпну силу вiри, яка клекотить у двох чорно-синiх головах.

Комуна вже вiрить. Комуна вже залита вщерть тою вiрою. Комуна є центр, з якого безустанно, бурхливо, з галасом, iз тупотом нiг, зi грюкотом