Книги Українською Мовою » 💙 Детективи » Повітряний замок, що вибухнув 📚 - Українською

Читати книгу - "Повітряний замок, що вибухнув"

В нашій бібліотеці можна безкоштовно в повній версії читати книгу онлайн українською мовою "Повітряний замок, що вибухнув" автора Стіг Ларсон. Жанр книги: 💙 Детективи. Наш веб сайт ReadUkrainianBooks.com дає можливість читати повні версії улюблених книг на Вашому гаджеті (IPhone, Android) або комп’ютері абсолютно безкоштовно, без реєстрації та СМС. Також маєте можливість завантажити книги на свій гаджет у форматі PDF, EPUB, FB2. Файли електронних книг - це цифрові файли, які призначені для перегляду на спеціальних пристроях, що відомі як читальні пристрої для електронних книг.

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 173 174 175 ... 184
Перейти на сторінку:
думав, ти ще сидиш у в’язниці. Ти втекла?

— Ні. Мене виправдали за всіма пунктами і відпустили. Як багато тобі відомо?

Він трохи повагався.

— Гаразд. Кажу як на духу. Коли я зрозумів, що ти вляпалася в лайно, я найняв перекладацьке бюро, яке прочісувало шведські газети і забезпечувало мене свіжою інформацією. Я був досить добре обізнаний із станом справ.

— Якщо твої відомості взяті з газет, то ти нічого не знав. Але підозрюю, ти проліз у деякі мої таємниці.

Він кивнув.

— Що тепер буде?

Вона поглянула на нього із здивуванням.

— Нічого. Все залишиться як раніше. Наші стосунки ніяк не пов’язані з моїми проблемами в Швеції. Розкажи, як ішли справи, поки я була відсутня. Ти добре поводився?

— Я не п’ю, — сказав він. — Якщо ти це маєш на увазі.

— Ні. Твоє приватне життя мене не стосується. Доти, доки воно не починає шкодити бізнесу. Мене цікавить, стала я багатшою чи біднішою, ніж рік тому?

Він підсунув крісло для відвідувачів і сів. Якоюсь мірою те, що вона окупувала його місце, не мало значення — починати з нею боротьбу за те, хто головніший, він не збирався:

— Ти вручила мені двісті шістдесят мільйонів доларів. Двісті мільйонів ми розмістили у фондах для тебе. З рештою ти дозволила грати мені.

— Так.

— Твої особисті фонди змінилися майже лише на відсотки. Я можу збільшити прибуток, якщо…

— Збільшення прибутку мене не цікавить.

— Гаразд. Ти витратила мізерну суму. Найбільше пішло на придбання квартири і створення добродійного фонду для цього адвоката Пальмґрена. А так ти просто нормально витрачала гроші, не дуже розкошуючи. Відсоткові ставки були сприятливими. У тебе приблизно плюс-мінус нуль.

— Добре.

— Залишок грошей я вклав. Торік ми заробили не дуже багато. Я перебував у не найкращій формі і більшу частину часу присвятив тому, щоб заново вивчити ринок. У нас були витрати. Доходи почали надходити лише цього року. Поки ти сиділа за ґратами, ми розбагатіли приблизно на сім мільйонів. Зрозуміло, доларів.

— З яких двадцять відсотків належать тобі.

— З яких двадцять відсотків належать мені.

— Тобі вистачає?

— Я за півроку заробив більш як півмільйона доларів. Так. Мені вистачає.

— Знаєш… не роззявляй рота на дуже багато. Коли вирішиш, що з тебе вже досить, можеш кинути. Але періодично приділяй і далі по кілька годин моїм справам.

— Десять мільйонів доларів, — сказав він.

— Як це?

— Коли я зберу десять мільйонів доларів, я припиню працювати. Добре, що ти прийшла. Нам треба дещо обговорити.

— Кажи.

Він розвів руками.

— Це така грандіозна сума грошей, що мені, чорт, страшно. Я не знаю, як ними розпоряджатися. Мета моєї діяльності полягає лише в тому, щоб заробити ще більше грошей. А для чого вони будуть використовуватись?

— Я не знаю.

— Я теж. Але гроші можуть стати самоціллю. Це ідіотизм. Тому я і вирішив, що, заробивши десять мільйонів, вийду з гри. Я не хочу більше бути відповідальним.

— Гаразд.

— Перш ніж я все це кину, мені б хотілося, щоб ти вирішила, як управляти статками надалі. Необхідно мати мету, основні напрями і організацію, якій це можна передати.

— Мм.

— Одна людина просто неспроможна вести справи таким чином. Я виділив суму на довготермінові постійні інвестиції — нерухомість, цінні папери і таке інше. У комп’ютері є повний перелік.

— Я його прочитала.

— Другу половину я залишив для гри на біржі, але доводиться слідкувати за такою кількістю грошей, що я не встигаю. Тому я заснував у Джерсі інвестиційну компанію. У тебе наразі в Лондоні є шість співробітників. Двоє спритних молодих інвестиційних менеджерів і офісний персонал.

— «Єллоу боллрум лімітед»? Мене якраз цікавило, що це таке.

— Наша компанія. Тут, у Гібралтарі, я найняв секретаря і молодого багатообіцяючого юриста… вони, до речі, десь за півгодини прийдуть.

— Ага. Моллі Флінт, сорок один рік, і Браян Делані, двадцять шість.

— Хочеш з ними зустрітися?

— Ні. Браян твій коханець?

Він був мов громом прибитий.

— Я не змішую…

— Чудово.

— До речі… мене не цікавлять молоденькі хлопчики… я маю на увазі, недосвідчені.

— Так, тобі більше подобаються хлопці трохи крутішої вдачі, ніж у шмаркачів. Мене це як і раніше не стосується, але, Джеремі…

— Що?

— Будь обережний.

Спочатку Лісбет планувала провести в Гібралтарі лише два-три тижні, щоб знову відчути ґрунт під ногами, але несподівано зрозуміла, що не має уявлення про те, чим би їй зайнятися і куди піти, і в результаті затрималася там на дванадцять тижнів. Вона щодня перевіряла електронну пошту і дисципліновано відповідала на листи Анніки Джанніні в тих небагатьох випадках, коли та їй писала. Де вона перебуває, Лісбет не повідомляла і не спілкувалася ні з ким іншим. Вона й далі відвідувала «Бар Харрі», але заходила туди лише вечорами, аби випити кухоль пива. Більшу частину дня вона проводила в готелі — або на балконі, або в ліжку. Встигла завести ще один тимчасовий зв’язок з тридцятилітнім офіцером британського флоту, але з цього вийшло one night stand,[64] що не залишило особливих спогадів.

Лісбет знемагала від нудьги.

З Джеремі Макмілланом вони зустрічалися лише кілька разів і якось на початку жовтня повечеряли разом. Уже посутеніло, вони пили якесь біле вино з фруктовим запахом і обговорювали, як слід використати мільйони Лісбет. Раптом він здивував її, запитавши, що її пригнічує.

Вона поглянула на нього, подумала, а потім несподівано розповіла про свої стосунки з Міріам By і про те, як ту майже до смерті побив Рональд Нідерман. А винна була вона. За винятком переданого через Анніку Джанніні привіту, Лісбет від Міріам By ні слова не чула, а тепер Міріам поїхала до Франції.

Джеремі Макміллан досить довго сидів мовчки.

— Ти в неї закохана? — раптом запитав він.

Подумавши над відповіддю, Лісбет Саландер похитала головою:

— Ні. Думаю, я не з тих, хто закохується. Вона мій друг. І у нас виходив хороший секс.

— Закоханості не уникнути нікому, — сказав він. — Можливо, в це не хочеться вірити, але дружба, мабуть, є звичайнісінькою формою кохання.

Вона поглянула на нього з подивом.

— Ти розсердишся, якщо я буду відвертий?

— Ні.

— Ради Бога, їдь у Париж, — порадив він.

В аеропорту Шарля де Голля Лісбет приземлилася о пів на третю пополудні, після чого доїхала експресом до Тріумфальної арки і дві години вешталася найближчими кварталами, шукаючи вільний готельний номер. Пройшовши в південний бік, до Сени, вона нарешті отримала номер у маленькому готелі «Віктор Гюґо» на рю Коперник.

Прийнявши душ, вона зателефонувала Міріам By, і вони зустрілися близько дев’ятої вечора в барі поблизу від

1 ... 173 174 175 ... 184
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Повітряний замок, що вибухнув», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Повітряний замок, що вибухнув"