Читати книгу - "Вибрані твори"

В еміграції світом сумним. І той світ, зчудувавшись, закидав Тебе цвітом дешевих похвал, Та в них погляд твій гострий помітив, Чужини давно втоптаний вал... І при першій нагоді в стремлінні Ти пішла, де любов вся жила. І зіллявшись навік в Україні, Ти життя їй в стражданнях дала. Щоб жила вона вічно між нами, Та любов твоя щира, ясна. В Україну вела нас шляхами, Аж настане в ній вічна весна. Олесь Бабій. Пісня про Олену Телігу
І Благословенна будь країна і землиця чорноземна на берегах Дніпра-ріки, Де родиться, росте така, як гай, пшениця, Де в давнині в степах боролись козаки, А де ще і тепер нащадки їхні, внуки в бій з ворогом ідуть із городів, осель, а часом і жінки хапають зброю в руки, зміняють кужелі на кріси й сталь шабель. Запише літописець в історію, в книгу одну з таких жінок, і, певно, не один кобзар, поет прославить у піснях Телігу, натхненницю борців, поетку їх дружин. Вона в дитинстві вже пізнала у вітчизні красу, величність війн, повстань народних чар і бачила війська, що йшли під гомін пісні та сурем аж під Львів, під Крути і Базар. Не стерпівши кайдан московських, кнута, гніту, покинула Теліга рідний край, свій дім, пішла з вигнанцями скитатися по світу, скаpб спогадів несла у серці молодім і ген десь коло рік Велтави, Райну, Вісли, на тротуарах міст в далекій чужині родину, батьківщину згадувала в мислі та мріяла про них, і часом їй у сні, в малій кімнаточці убогої вигнанки, приснились байраки, сади вишневі, луг, де співи солов’я вітають день, світанки, а ввечір спів дівчат лунає по селу.