Читати книгу - "Біблія, Невідомий Автор"

Спочиває між персами в мене!

14 Мій коханий для мене мов кипрове гроно у виноградниках Ен-Геди!

15 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої очі немов голубині!

16 Який ти прекрасний, о мій ти коханий, який ти приємний! а ложе нам зелень!

17 Бруси наших будинків із кедру, стелі в нас кипарисові!

Пiсня над пiснями 2

1 Я саронська троянда, я долинна лілея!

2 Як лілея між тереном, так подруга моя поміж дівами!

3 Як та яблуня між лісовими деревами, так мій коханий поміж юнаками, його тіні жадала й сиділа я в ній, і його плід для мого піднебіння солодкий!

4 Він впровадив мене до винарні, а знак кохання його наді мною!

5 Підкріпіть мене родзинками, освіжіть мене яблуками, бо я хвора з кохання!

6 Ліва рука його під головою моєю, правиця ж його пригортає мене!...

7 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, й щоб не збудили кохання, аж доки воно само не прокинеться!...

8 Голос мого коханого!... Ось він іде, ось він скаче горами, по пагорбах вистрибує...

9 Мій коханий подібний до сарни чи до молодого оленя. Он стоїть він у нас за стіною, зазирає у вікна, заглядає у ґрати...

10 Мій коханий відгукнувся й промовив до мене: Вставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

11 Бо минула пора дощова, дощ ущух і закінчився він.

12 З'явилися квіти на землі, пора соловейка настала, і голос горлиці в нашому краї лунає!

13 Фіґа випустила свої ранні плоди, і розцвілі виноградини пахощі видали. Вставай же, подруго моя, моя красна, й до мене ходи!

14 Голубко моя у щілинах скельних, у бескідному сховку, дай побачити мені твоє личко, дай почути мені голосок твій, бо голос твій милий, а личко твоє вродливе!

15 Ловіть нам лисиці, лисенята маленькі, що ушкоджують нам виноградники, виноградники ж наші у цвіті!

16 Мій коханий він мій, я ж його, він пасе між лілеями!

17 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, повернись, мій коханий, стань подібний до сарни чи до молодого оленя в пахучих горах!

Пiсня над пiснями 3

1 Я ночами на ложі своєму шукала того, кого покохала душа моя... Шукала його, та його не знайшла...

2 Хай устану і хай я пройдуся по місту, хай на вулицях та на майданах того пошукаю, кого покохала душа моя! Шукала його, та його не знайшла...

3 Спіткали мене сторожі, що по місту проходять... Чи не бачили часом того, кого покохала душа моя?

4 Небагато пройшла я від них, та й знайшла я того, кого покохала душа моя. Схопила його, й не відпустила, аж поки його не ввела в оселю неньки своєї, та в кімнату тієї, що в утробі носила мене!...

5 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, газелями чи польовими оленями, щоб ви не сполохали, щоб не збудили кохання, аж доки воно само не прокинеться!...

6 Хто вона, що виходить з пустелі, немов стовпи диму, окурена миррою й ладаном, всілякими пахощами купецькими?

7 Ось ложе його, Соломонове, шістдесят лицарів навколо нього, із лицарів славних Ізраїлевих!

8 Усі вони мають меча, усі вправні в бою, кожен має свого меча при своєму стегні проти страху нічного.

9 Ноші зробив собі цар Соломон із ліванських дерев:

10 жердини їхні зробив він із срібла, а його склепіння із золота, пурпурове сидіння, їхня середина з любов'ю вистелена доньками єрусалимськими!...

11 Підіть і побачте, о дочки сіонські, царя Соломона в вінку, що ним мати його увінчала в день весілля його та в день радості серця його!

Пiсня над пiснями 4

1 Яка ти прекрасна, моя ти подруженько, яка ти хороша! Твої оченятка, немов ті голубки, поглядають із-за серпанку твого! Твої коси немов череда кіз, що хвилями сходять з гір Гілеаду!

2 Твої зубки немов та отара овець стрижених, що з купелі вийшли, що котять близнята, і між ними нема неплідної...

3 Твої губки немов кармазинова нитка, твої вустонька красні, мов частина гранату, скроня твоя за серпанком твоїм!

4 Твоя шия немов та Давидова башта, на зброю збудована. Тисяча щитів повішена в ній, усе щити лицарів!

5 Два перса твої мов ті двоє близнят молодих у газелі, що випасаються між лілеями...

6 Поки день прохолоду навіє, а тіні втечуть, піду я собі на гору мирри й на пагорб ладану...

7 Уся ти прекрасна, моя ти подруженько, і вади нема на тобі!

8 Зі мною з Лівану, моя наречена, зі мною з Лівану ти підеш! Поглянеш з вершини Амани, з вершини Сеніру й Гермону, з лігвища левів, з леопардових гір.

9 Забрала ти серце мені, моя сестро, моя наречена, забрала ти серце мені одним поглядом своїм, разочком одненьким намиста свого!...

10 Яке любе кохання твоє, о сестрице моя, наречена! Скільки краще кохання твоє за вино, а запах масел твоїх за всі пахощі!...

11 Вуста твої крапають мед щільниковий, моя наречена, мед і молоко під твоїм язичком, а одяг твій пахне ліванськими пахощами!

12 Замкнутий садок то сестриця моя, наречена моя замкнутий садок, джерело запечатане...

13 Лоно твоє сад гранатових яблук з плодом досконалим, кипри і нарди,

14 нард і шафран, пахуча тростина й кориця з усіма деревами ладану, мирра й алое з усіма найкращими пахощами,

15 ти джерело садове, криниця живої води, та тієї, що плине з Лівану!...

16 Прокинься, о вітре з півночі, і прилинь, вітре з півдня, повій на садок мій. Хай потечуть його пахощі! Хай коханий мій прийде до саду свого, і хай споживе плід найкращий його!...

Пiсня над пiснями 5

1 Прийшов я до саду свого, о сестро моя, моя наречена! Збираю я мирру з бальзамом, споживаю мед щільниковий, п'ю вино з молоком!... Споживайте, друзі, пийте до схочу, кохані!

2 Я сплю, моє ж серце чує... Ось голос мого коханого!... Стукає... Відчини мені, сестро моя, о моя ти подруженько, голубко моя, моя чиста, бо росою покрилася вся моя голова, мої кучері краплями ночі!...

3 Зняла я одяг свій, як знову його одягну? Помила я ніжки свої, як же їх забрудню?...

4 Мій коханий простяг свою руку крізь отвір, і нутро моє схвилювалося від того!...

5 Встала я відчинити своєму коханому, а з рук моїх капала мирра, і мирра текла на засувки замка з моїх пальців...

6 Відчинила своєму коханому, а коханий мій зник, відійшов!... Душі не ставало в мені, як він промовляв... Я шукала його, та його не знайшла... Я гукала його, та він не відгукнувся до мене...

7 Зустріли мене сторожі, що ходять по місту, набили мене, завдали мені ран... Здерли з мене моє покривало, сторожі міських мурів!

8 Заклинаю я вас, дочки єрусалимські, як мого коханого зустрінете, скажіть йому, що я хвора з кохання!

9 Чим коханий твій кращий від інших коханих, вродливіша з жінок? Чим коханий твій кращий від інших коханих, що так заклинаєш ти нас?

10 Коханий мій білий і рум'яний, найпомітніший він серед десяти тисяч інших...

11 Голова його щире золото, його кучері пальмові гілки, чорні, як ворон...

12 Його очі немов голубки над джерелами водними, у молоці викупані, що над повним струмком посідали!

13 Його личко як грядка бальзаму, немов квітники запашні! Його губи — лілеї, з яких капає мирра!

14 Його пальці золоті, оздоблені хризолітом, а живіт його — витвір мистецький з слонової кістки, покритий сапфірами!

15 Його ноги — мармурові колони, на золотих підставах! Його вигляд величний, немов той ліванський кедр!

16 Вуста його солодкі, і весь він жаданий... Оце мій коханий, оце мій дружок, дочки єрусалимські!

Пiсня над пiснями 6

1 Куди твій коханий пішов, о найвродливіша із жінок? Куди попрямував твій коханий? Бо ми пошукаємо його з тобою.

2 Мій коханий пішов до садочка свого, в квітники запашні, щоб пасти в садках і збирати лілеї.

3 Я належу своєму коханому, а мені мій коханий, що пасе між лілеями!

4 Ти прекрасна, моя ти подруженько, мов та Тірца, ти хороша, як Єрусалим, ти грізна, як війська з прапорами!

5 Відверни ти свої оченята від мене, бо вони непокоять мене! Твої коси немов череда кіз, що хвилями сходять з гір Гілеаду!

6 Твої зуби немов та отара овець, що з купелі вийшли, що котять близнята, і між ними нема неплідної!

7 Мов частина гранату скроня твоя за серпанком твоїм!

8 Шістдесят є цариць, і вісімдесят є наложниць, а дівчатам нема числа,

9 та єдина вона ця голубка моя, моя чиста! У неньки своєї вона одиначка, єдина вона у своєї матері! Як бачили дочки Сіону її, то щасливою кликали, а цариці й наложниці вихваляли її:

10 Хто це така, мов та досвітня зоря, прекрасна, як місяць, як сонце ясна, як полки з прапорами грізна?

11 Зійшла я в горіховий сад, щоб поглянути на пуп'янки при потоці, щоб побачити там, чи зацвів виноград, чи розцвіли гранатові яблуні?

12 І не зчулася я, як мене посадила душа моя на колісницю князя мого народу...

Пiсня над пiснями 7

1 Повернися, повернися, Суламітко! Повернися, повернися, хай ми на тебе надивимося! Чого вам дивитися на Суламітку, немов би на бойовий танець?

2 Хороші які стали ноги твої в черевичках, князівно моя! Заокруглення стегон твоїх мов намисто, майстерно виточене!

3 Твій пупок немов кругла чаша, в якій не забракне вина запашного! Твій живіт сніп пшениці, оточений тими лілеями!

4 Два перса твої немов двоє сарняток близнят!

5 Твоя шия як башта з кістки слонової, твої очі озерця в Хешбоні при брамі того Бат-Рабіму, в тебе ніс немов башта ліванська, що дивиться все в бік Дамаску!

6 Голівка твоя на тобі мов Кармел, а коса на голівці твоїй немов пурпур, полонений цар тими кучерями!

7 Яка ти прекрасна й приємна яка, серед усієї розкоші!

8 Став подібний до пальми твій стан, твої ж перса до грон виноградних!

9 Я подумав: Виберуся на цю пальму, схоплюся за гілки її, і хай стануть перса твої, немов виноградні ті грона, а дихання твоє, як пахощі яблук!...

10 А вуста твої як найкраще вино. Тече воно до мого коханого, робить промовистими і вуста сплячих!

11 Я належу своєму коханому, а його пожадання до мене!

12 Ходи ж, мій коханий, та вийдемо в поле, заночуємо серед лавсоній!

13 Встанемо рано й підемо у виноградники, подивимося, чи зацвів виноград, чи квітки розцвіли, чи гранатові дерева порозцвітали?... Там кохання своє тобі дам!

14 Видадуть аромат мандрагори, і біля наших дверей всілякі найкращі плоди, нові та старі, що я їх заховала для тебе, коханий ти мій!

Пiсня над пiснями 8

1 О, коли б ти мені був за брата, що перса ссав в нені моєї, коли б зустріла тебе я на вулиці, цілувала б тебе, і ніхто мені не докоряв би!

2 Привела б я тебе до оселі неньки своєї.