Читати книгу - "Тарас Шевченко та його доба. Том 1"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
355
Степан Осипович Прехтель (н. 1808 р. – рік смерті невідомий) – дворецький П. Енгельгардта. Жорстоко знущався з дворових людей і з Шевченка. В 1837 р., коли Шевченко навчався у В. Ширяєва і відвідував заохочувальні класи Товариства заохочування художників, Прехтель звелів відшмагати його за вільнодумство. Тільки заступництво І. Сошенка та дружини Прехтеля врятувало Тараса від екзекуції (Шевченківський словник. Т. 2. С. 141).
«…Степан Осипович Прехтель был когда-то штаб-лекарем в Курляндском драгунском, теперь уланском полку». (Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 4. С. 303.)
356
Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 24 – 26.
357
Там само. С. 29 – 30.
358
Василь Григорович Ширяєв (1795 – рік смерті невідомий) – російський художник. Походив із кріпаків, був відпущений на волю й записаний у Петербурзький живописний ремісничий цех у другій половині 1828 р. Вчився в Арзамаській художній школі академіка О. Ступіна та у рисувальному класі Товариства заохочування художників у Петербурзі. Був одним з відомих на той час майстрів декораційного живопису і виконував внутрішні розписи у приватних та громадських спорудах. П. Енгельгардт 1832 р. законтрактував Шевченка на чотири роки до Ширяєва, щоб мати свого дворового маляра. В 1836 р. Шевченко в числі інших учнів Ширяєва брав участь у розписах Великого <…> Александринського й Михайлівського театрів у Петербурзі.
Роки навчання у Ширяєва були для Шевченка тяжкими, хоч вони й сприяли освіті й розвиткові його як художника. 1.VII.1857 р. поет записав у «Щоденнику»: «Я был тогда в ученьи у маляра или так называемого комнатного живописца некоего Ширяева, человека грубого и жестокого», а в автобіографії зазначив: «Ширяев был ретивее всякого дьячка-спартанца» (Шевченківський словник. Т. 2. С. 389).
359
Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 30 – 31.
360
Григорій Карпович Михайлов – одноліток і співучень Т. Г. Шевченка в Академії мистецтв.
361
Корзиночка.
362
Из воспоминаний Т. Г. Шевченка (запись Г. Г. Честаховского). Киевская старина. 1895. Февраль. С. 139 – 141. – Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 32 – 33.
363
Федір Павлович Пономарьов (1822 – 1884) – російський художник-медальєр. Товариш Шевченка часів навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Взимку 1839/1840 року Шевченко жив у його майстерні. Пономарьов – автор спогадів про Шевченка (журнал «Русская старина», 1880, кн. 3). У листі до Б. Залеського від 6.VI.1854 р. Шевченко висловив сподівання, що Пономарьов, який працював на гранувальному заводі в Єкатеринбурзі, допоможе замовити печатку для І. Ускова (Шевченківський словник. Т. 2. С. 132).
364
Петро Іванович Петровський (1813 – 1842) – російський художник, друг Шевченка. Працював копіїстом в Оранієнбурзькому управління палаців. З 1837 р. – учень Петербурзької академії мистецтв. Разом з Шевченком відвідував клас К. Брюллова. Поет часто бував у родині Петровського. В 1841 р. для продовження навчання Петровський поїхав до Рима і там через рік помер. Шевченко згадував про нього в «Щоденнику» та в повісті «Художник». Д. Григорович у 1950 р. у повісті «Безталанне життя» змалював образи Петровського й Шевченка, розповів про сумну долю талановитих людей з народу в царській Росії (Шевченківський словник. Т. 2. С. 104).
365
Пономарьов в епізоді з гусаком дещо переплутав: художник Петровський дістав золоту медаль у 1839 р. за картину «Ангел приносит пастухам весть о Рождестве Христовом», а не за «Агарь в пустыне». Через два роки Петровський поїхав до Італії, де і помер від сухот у 1842 р. (Примітка складачів «Спогадів…»)
366
Біографія Т. Г. Шевченка за спогадами сучасників. С. 34 – 35.
367
Є. П. Кирилюк, Є. С. Шабліовський, В. Є. Шубравський. Т. Г. Шевченко. Біографія. К., 1964. С. 58.
368
Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 69.
369
Ян Станіславович Димовський – управитель кирилівського маєтку П. Енгельгардта. Шевченко був деякий час у Димовського за хлопчика до послуг, аж поки його не взяли до двору пана. У поета залишилися про Димовського добрі згадки, він листувався з ним, але ці листи до нас не дійшли (Шевченківський словник. Т. 1. С. 190).
370
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: в 12 т. Т. 6. С. 15 – 16.
371
Там само. С. 17 – 18.
372
Ф. П. Пономарёв. Тарас Григорьевич Шевченко // «Шевченко в воспоминаниях современников». С. 60.
373
Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 12 т. Т. 4. С. 241.
374
Там само. Т. 4. С. 190.
375
Тарас Шевченко. Документи і матеріали. С. 6.
376
Шевченко в документах і матеріалах. С. 69 – 70.
377
Там само. С. 70.
378
Там само. С. 70 – 71.
379
Шевченко в документах і матеріалах. С. 71.
380
Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 59.
381
В. В. Ковалёв. Воспоминания о Т. Г. Шевченко // Т. Г. Шевченко в воспоминаниях современников. С. 64 – 65.
382
Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 73.
383
Т. Г. Шевченко в документах і матеріалах. С. 74.
384
Там само.
385
Там само. С. 76.
386
Т. Г. Шевченко в
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Тарас Шевченко та його доба. Том 1», після закриття браузера.