Читати книгу - "Ловець снів"

Там, у таборі, він грав за правилами Генрі, і завдяки цьому, напевне, їм удалося врятувати кілька життів, але цього разу він учинить по-своєму — якщо він іще не заплатив сповна за бісів таріль Рейплоу, то йому просто доведеться жити з цим боргом. Утім, недовго, якщо Курц досягне бажаного.

Генрі або спав, або був непритомний, або з’єднався з помираючим другом у якомусь дивному єднанні свідомостей. Нехай собі. Генрі, прокинувшись, може перешкодити тому, що має статись, особливо якщо Генрі має рацію й інший його друг іще живий і ховається десь усередині розуму, який тепер контролює прибулець. Овен уже не зупиниться ні перед чим… і без телепатії він не почує благань Джонсі про помилування, якщо він усе ще там. «Ґлок» — гарна зброя, але недостатньо надійна.

«МР-5» розірве тіло Ґері Джонса на шматки.

Овен узяв пістолет-кулемет, порозсував по кишенях куртки три додаткові магазини. Курц уже близько — близько, близько, близько. Овен озирнувся на Іст-стрит, майже чекаючи, що ось-ось зі снігової завіси проступить зеленувато-коричневий привид другого «Хамві», але поки що дорога була порожньою. Хвала Ісусові, як сказав би Курц.

Вікна «Хаммера» вже досить сильно засипало снігом, але Овен, дрібочучи вздовж машини, роздивився невиразні силуети двох тіл на задньому сидінні, як і раніше, з’єднаних обіймами.

— Прощавайте, хлопці, — прошепотів він. — Приємних сновидінь.

Якщо пощастить, вони все ще спатимуть, коли Курц і Фредді прийдуть і обірвуть їхні життя, перш ніж зайнятися головною здобиччю.

Раптом Овен зупинився, послизнувся і схопився за довгий капот «Хамві», щоб не впасти в сніг. Даддітс уже, ясна річ, не жилець, але врятувати Генрі Девліна ще можливо.

«Ні! — сполошився внутрішній голос, коли він рушив до задніх дверцят. — Ні, часу не лишилося!»

Але Овен вирішив ризикнути. Поставити на карту весь світ. Може, якщо заплатити ще трохи, то це зарахується в сплату боргу за таріль Рейплоу або, може, за те, що зробив учора (ці голі сірі фігурки, які стоять навколо розбитого корабля, з піднятими руками, немов здаючись), а може, просто заради Генрі, який сказав, що вони стануть героями, і мужньо намагався виконати свою обіцянку.

«Ніякого співчуття до диявола, — подумав він, відчиняючи дверцята. — Ні, сер, найменшого співчуття до цієї тварюки».

Даддітс сидів ближче. Овен схопив його за комір просторої синьої курточки і смикнув. Даддітс завалився боком на сидіння. Бейсболка спала з голови, відкривши блискучий голомозий череп. Генрі, так і не розімкнувши обійми, впав зверху на Даддітса. Очей він не розплющив, але голосно застогнав. Овен нахилився й люто прошепотів йому у вухо:

— Тільки не вставай. Заради Господа Бога, Генрі, не вставай!

Овен зачинив дверцята, відступив на три кроки, впер приклад у стегно і дав залп. Вікна «Хамві» перетворилися на молоко, потім провалилися. Гільзи розсипалися навколо ніг Овена. Він знову підійшов ближче й подивився крізь розбите вікно на заднє сидіння. Генрі й Даддітс, як і раніше, лежали нерухомо, засипані крихтами скла, усі в крові Даддітса. Як на Овена, вони виглядали, мов справжні трупаки. Лишалося сподіватися, що Курц у поспіху не стане їх розглядати. У будь-якому разі Овен зробив усе, що міг.

Почувши різкий металевий брязкіт, він посміхнувся. Тепер зрозуміло, де Курц: біля тієї промоїни, де закінчив свій шлях «субару». Було б непогано, якби Курц і Фредді влипли носом у зад бісової розвалюхи, та, на жаль, звук був не таким гучним. Але тепер зрозуміло, де вони. За милю від них, щонайменше за милю. Усе не так погано, як він гадав.

— Часу вдосталь, — пробурмотів Овен, і це правда щодо Курца, але як щодо іншої сторони? Де зараз Сірий?

Тримаючи гвинтівку за ремінь, Овен кинувся стежкою в бік опори № 12.

14

Сірий відкрив для себе ще одну неприємну людську емоцію — паніку. Він пройшов увесь цей шлях — світлові роки крізь космос, милю крізь сніг — тільки для того, щоб у кінці дороги його підвели слабкі, занедбані м’язи Джонсі й залізна кришка, яка виявилася набагато важчою, ніж він очікував. Він тиснув на лом, доки м’язи спини Джонсі не заволали від болю… і нарешті його зусилля були винагороджені: з-під краю іржавого заліза проглянула вузька смужка пітьми. Зі скреготом люк посунувся — не набагато, всього дюйми на два — по бетону. Потім м’язи поперека Джонсі звело, і він відступив від шахти, кричав крізь зціплені зуби (завдяки своєму імунітету Джонсі зберіг усі до одного) і тримався обома руками за спину, ніби боявся, що вона вибухне.

Лед жалісно заскавчав. Подивившись на нього, Сірий побачив, що дійшло до критичної точки. Пес і далі спав, але черево його роздулося настільки, що одна лапа нерухомо стирчала в повітрі. Шкіра внизу черева натяглася, ось-ось лусне, вени швидко пульсували. З-під хвоста витекла цівка яскравої крові.

Сірий з ненавистю подивився на лом, що стирчав із виїмки в залізному люку. В уяві Джонсі росіянка була тендітною красунею-брюнеткою з темними трагічними очима. Насправді ж вона, певно, була широкоплеча й мала неабиякі м’язи, інакше як вона могла…

Проторохтіла черга пострілів. Якось надто близько. Сірий ахнув і озирнувся. Завдяки Джонсі суто людська гнилятина сумнівів стала частиною його маски. Уперше він усвідомив, що може зазнати поразки — так, навіть тут, коли мета так близько, що він чує її, чує плескіт води, яка починає свою шістдесятимильну підземну подорож. І все, що стоїть між байрумом і рештою світу, — якась кругла залізяка вагою в сто двадцять фунтів[229].

Верескливим, відчайдушним голоском вигукуючи Боброві лайки, Сірий кинувся вперед. Понівечене тіло Джонсі на ненадійній опорі хворого стегна смикалося туди-сюди. Один із тих наближався, той, кого звати Овен, і Сірий не сподівався, що змусить Овена повернути зброю на себе самого. Якби в нього був час і елемент несподіванки, тоді — можливо. Але він не мав ні того, ні іншого. Цей чоловік, який іде за ним, призвичаєний до вбивств, це його ремесло.

Сірий підскочив. Почувся виразний тріск: це стегнова кістка Джонсі, не витримавши навантаження, вивернулася з розпухлого суглоба. Сірий упав на лом усією вагою тіла Джонсі. Край люка знову піднявся, і цього разу кришка проїхала бетоном майже цілий фут. Знову з’явився чорний півмісяць, у який колись ковзнула