Читати книгу - "Iсторичнi есе. Том 1"

648

Korolevskij С. Métropolite André Szeptyckyj, 1865–1944 // Opera Theologicae Societatis Scientificae Ucrainorum. — Romae, 1964. — Vol. 16–17. Цю обширну біографію, присвячену, головним чином, пастирській та екуменічній діяльності Шептицького, слід доповнити двома нарисами, які торкаються громадської активності і впливу на життя українського суспільства: Баран С. Митрополит Андрей Шептицький: Життя і діяльність. — Мюнхен, 1947; Дорошенко В. Великий митрополит. — Йорктон, 1958.

649

Підгрунтя “нової ери”, особливо ступінь причетності до неї австрійського уряду, ніколи повністю не було розкрите. Про роль, яку відіграли київські українці, див.: Дорошенко Д. Володимир Антонович. Його життя і наукова та громадська діяльність. — Прага, 1942. — С. 78–84. Про розвиток подій у самій Галичині див.: Левицький К. Історія політичної думки... — С. 235–275. Важливу інформацію можна також знайти у кн.: Олесницький Є. Сторінки з мого життя: У 2 т. — Львів, 1935. — Т. 1. — С. 221–243.

650

Яскравий опис зловживань в одному із галицьких провінційних містечок під час виборів 1895 р. див. у кн.: Олесницький Є. Сторінки з мого життя. — Т. 2. — С. 96–115.

651

Матеріали про історію радикальної партії можна знайти у спогадах: Макух І. На народній службі. — Детройт, 1958.

652

Про історію національно-демократичної партії, крім основної праці К. Левицького “Історія політичної думки галицьких українців, 1848–1914” (Львів, 1926) див. дві книжки біографічних нарисів: Левицький К. Українські політики. Сильвети наших давніх послів і політичних діячів: У 2 т. — Львів, 1936–1937; Сохоцький І. Будівничі новітньої української державності в Галичині // Історичні постаті Галичини XIX–XX ст. — Нью-Йорк, Париж, 1961. Остання книжка містить також цитовані вище спогади Тита Войнаровського. Про програми націонал-демократів і радикалів див.: Feldmann W. Stronnictwa і programy polityczne w Galicyi 1846–1906, — Kraków, 1907. — T. 2. — S. 317–362; Баран C. Наша програма і організація. Програма і організація Української національно-демократичної (народної) партії. — Львів, 1913; Скварко З. Програми Народно-демократичної і Радикальної партії. — Коломия, 1913.

653

Левицький К. Історія політичної думки... — С. 327.

654

Левинський В. Нарис розвитку українського робітничого руху в Галичині. — Київ, 1914.

655

Особливо показовими щодо цього є оповідання Леся Мартовича. Див.: Мартович Л. Тв.: У 3 т. / Вид. Ю. Гаморак. — Краків, Львів, 1943.

656

Kann R. A. The Multinational Empire... — Vol. 2. — P. 223.

657

Багату інформацію дають спогади намісника М. Бобжинського: Bobrzyński М. Z moich pamiętników. — Wrocław, Kraków, 1967. Порівняй монографічне дослідження: Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza w Galicji 1905–1914. — Warszawa, 1956. Див. також тогочасний нарис, сповнений блискучого проникливого погляду: Kulczycki L. Ugoda polsko-ruska. — Lwów, 1912.

658

Srokowski К. N.K.N. Zarys historji Naczelnego Komitetu Narodowego. — Kraków, 1923. — S. 19–21.

659

Фіголь А. Львівський державний університет ім. І. Франка // Енциклопедія українознавства. — Т. 2, ч. 4. — С. 1420–1421; Мудрий В. Боротьба за огнище української культури на західних землях України. — Львів, 1923. Про переговори, що велися у зв’язку з університетським питанням, див.: Bobrzyński М. Z moich pamiętników. — S. 302–317; Sirka A. The Nationality Question in Austrian Education: The Case of Ukrainians in Galicia 1867–1914. — Frankfurt am Main, Bern, Cirencester, 1980. — P. 136–165.

660

Srokowski К. N.K.N... — S. 12–13.

661

Опис русофільської пропаганди у передвоєнні роки див.: Wasilewski L. Die Ostprovinzen des alten Polenreiches. — Kraków, 1916. — S. 263–265.

662

Kulczycki L. Ugoda polsko-ruska. — S. 47, 61.

663

Про “принципи порозуміння” 1913 p. див.: Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza... — S. 226–228.

664

Левицький К. Історія політичної думки. — С. 658–691; Buszko J. Sejmowa reforma wyborcza... — S. 262–265.

665

У 1911–1912 pp. у Галичині нараховувалося сімдесять польських і вісім українських гімназій для хлопців, двадцята польських та одна українська для дівчат, чотирнадцять польських і жодної української середньої технічної школи (Realschule). — Das Nationälitatenreсht des alten Oesterreichs. — S. 709; Sirka A. The Nationality Question in Austrian Education... — P. 110–135.

666

Bujak F. Galicya... — Т. 1. — S. 94.

667

Обширні витяги з декларації можна знайти у кн.: Bobrzyński М. Z moich pamiętników... — S. 296.

668

Повний текст див.: Левицький К. Історія політичної думки... — С. 720–722.

669

Про напіввійськовий рух у Галичині і початки Українських січових стрільців див.: Ріпецький С. Українське січове стрілецтво: Визвольна ідея і збройний чин. — Нью-Йорк, 1958. — С. 17–76.

670

Дорошенко Д. Історія України: 1917–1923. — Ужгород, 1923. — Т. 1. — С. 30–32.

671

Roberts H. L. Eastern Europe and the Historian // Slavic Review. — 1961. — Vol. 20, N 3. — October 1961. — P. 615.

672

Точніше 1 134 100 чол. станом на 1 січня 1977 р. — Див.: Kubijovyč V. and Žukovsky A. Map of Ukraine — Munich and Paris, 1978 [додана до карти брошура). — P. 5.

673

Див. фундаментальну працю з ранньої історії Карпатської України (до середини XIX ст.): Мицюк О. Нариси з соціально-господарської історії Підкарпатської Русь: В 2 т. — Прага, 1936–1938.

674

Варто звернути увагу на працю: Magocsi P. R. An Historical Guide to Subcarpathian Rus’ // Austrian History Yearbook. — 1973–1974. — Vol. 9–10. — P. 201–266. Це корисне дослідження може розглядатися як доповнення до рецензованої книжки.

675

Magocsi P.