Читати книгу - "Корделія, Rin Voarg"

Легенди завжди починаються з краси

й закінчуються відповідальністю.

Мʼяке світло свічок відбивалося у великих краплях, що збігали зі стінок ванни. Вода була теплою, майже обволікаючою, а поверхня вкрита густою піною, крізь яку проскакували бульбашки. Аромат ванілі й абрикосів наповнював повітря, створюючи атмосферу спокою й ніжності.

Я лежала, розслаблена, спершись на груди Кассандра. Його руки ковзали по моїй спині, ніжно розтираючи олію з абрикосових кісточок. Кожен рух був таким плавним, що я ледве стримувала усмішку. Він явно не проти продовжити те, що ми почали в Долині.

— Як ти тоді погасив вогонь у теплиці? — запитала я, відкинувши голову назад і дивлячись на нього через плече. Відчуття від прогулянки все ще приємно відгукувалося в моєму тілі, змішуючись із теплом води.

Кассандр, на мить замислившись, провів долонями по моїх плечах, розтираючи залишки олії.

— Це тоді, коли ти перевернула стіл і розбила флакон із зіллям вогню? — його голос був м’яким, але я виразно відчула докір у його тоні.

Я усміхнулася й трохи підняла брови.

— Так, — відповіла я без жодної нотки провини. — Я бачила, як ти вже використовував магію, але не знала, що здатен гасити вогонь.

Вода тихо плескалася навколо нас, і невеликі бульбашки повільно підіймалися на поверхню.

— Я зробив це магією, — сказав він, трохи знизавши плечима, ніби це було щось цілком буденне.

— Це те саме, що ти робиш, коли підпалюєш свічку? — запитала я, опустивши руки у воду й обводячи пальцями сліди на її поверхні.

— Так, — кивнув Кассандр, обережно провівши пальцями по моєму волоссю, яке намокло від пари.

— Як ти це робиш? — Я повернула голову, дивлячись йому прямо в очі, в яких відблиск свічок виглядав майже містично.

— Я творець, — відповів він, його голос був спокійним, але в ньому звучала гордість. — Творці створюють заклинання. Для цього потрібен імпульс магії й певні слова.

Я нахмурилася, пригадуючи момент у теплиці.

— Але я не чула, щоб ти щось говорив.

Кассандр усміхнувся, нахилившись ближче до мого вуха, його дихання злегка торкнулося моєї шкіри.

— Можна пошепки або подумки, — тихо пояснив він.

Я на мить задумалася, проводячи пальцем через бульбашку, яка лопнула під моїм дотиком.

— Я не думала, що в Аларії таке можливо.

Його погляд став трохи серйознішим.

— В Аларії є і темна сторона, — промовив він, обережно, ніби боявся порушити нашу тишу. — Але я сподіваюся, ти ніколи її не пізнаєш.

— А що ще ти можеш робити? — запитала я, піднімаючи голову, щоб зустріти його погляд.

Він трохи задумався, проводячи пальцями по моїй спині, як завжди обережно, але впевнено.

— Зараз вже не так і багато, дрібниці, — нарешті відповів він.

— А чому творці мають більше магії, ніж майстри?

— Баланс магії, — коротко пояснив Касс, ніби ці слова містили в собі цілий всесвіт знань.

Я зітхнула, занурюючи руки у воду й дивлячись, як бульбашки обтікають мої пальці.

— Це, напевно, щось складне й заплутане для мене, — сказала я з легким сарказмом. — Але я так зрозуміла, що порушувати цей баланс не можна.

— Не можна, — погодився Кассандр. Його голос був тихим, але в ньому звучала певна нотка суворості. — Аларія такого не простить.

Я трохи підняла голову, здивовано дивлячись на нього.

— Ти говориш про Аларію, наче вона може думати, — зауважила я, трохи сміючись.

Він усміхнувся й тихо засміявся, але в його сміху було щось глибше, ніж просто гумор.

— Аларія — це і ми з тобою теж, — сказав він. — Хіба ти не читала, як з’явилися відьми й чаклуни?

— Ні, — відповіла я, трохи розтягуючи це слово, відчуваючи, як цікавість заповнює мене з голови до ніг. — Але я здогадуюся, що вони пішли від людей.

— А ось і ні, — заперечив Кассандр, його тон став серйознішим, але очі все ще світилися теплом.

Я різко розвернулася до нього, хлюпнувши трохи води. Піна піднялася, а кілька бульбашок зависли в повітрі, перш ніж розтанути. Його погляд, як магнітом, притягнувся до моїх грудей, які визирали з-під води.

Я засміялася, не приховуючи задоволення від його реакції.

— Дивись сюди, — сказала я з усмішкою, піднімаючи його обличчя руками, щоб змусити його поглянути мені в очі. — Я хочу послухати, як з’явилися відьми й чаклуни.

— Колись давно, коли існував тільки світ Аларія, магія була настільки сильною й всюдисущою, що стікала по крапельках роси, — почав Кассандр, його голос був спокійним і м'яким, а вода тихо плескалася навколо нас. — Безмежні ліси здіймалися до небес, їхні дерева спліталися кронами, створюючи непрохідні зелені арки. Галявини були вкриті незліченною кількістю квітів, кольори яких не знайти у світі людей. Усе довкола дихало життям і магією.