Читати книгу - "Чужинець на чужій землі"

— Гм... Цими днями він робить доволі великі пасочки.

— Бен розвивається значно швидке, ніж сам це визнає. Він — дуже свята людина, але ненавидить про це говорити. Тому що він сором'язливий.

— Пфф. Доун, ти — та Доун Ардент, яку я зустрів у Храмі Фостера десь два з половиною роки тому, чи не так?

— О, ти пам'ятаєш!! — вона виглядала так, наче він дав їй льодяника.

— Звичайно ж, пам'ятаю. Проте я тоді був трохи спантеличений. Ти змінилася — на краще. Здаєшся ще прекраснішою.

— Це тому, що так воно і є: я дійсно стала прекраснішою, — просто відповіла вона. — Спершу ти переплутав мене з Джилліан. А вона теж стала значно гарніша.

— Де те дитя? Я ще не бачив її... А сподівався побачити одразу ж.

— Вона працює, — Доун зробила паузу, — проте я передала їй твоє питання, і вона сказала, що вже йде, — Доун знову замовкла, — а я тим часом займу її місце. Якщо ти мене вибачиш.

— О, звісно. Біжи, дитинко.

— Не варто поспішати, — однак вона підвелася й вийшла.

Майже одразу на її місце сів доктор Махмуд.

Джубал кисло на нього поглянув.

— Ти мусив виявити хоча б елементарну ввічливість, щоб повідомити мені, що ви перебуваєте в цій країні, — замість того щоб дати мені можливість познайомитися з моєю хрещеницею тоді, коли вона користалась послугами нянечки-змії.

— О, Джубале, ти завжди так поспішаєш.

— Сер, коли один...

Але Джубала перервали, затуливши йому очі з-за спини. Голос, який він добре пам'ятав, вимагав:

— Вгадай — хто?

— Вельзевул?

— Спробуй знову...

— Леді Макбет?

— Значно ближче... Ну, третя спроба — або розплата!

— Джилліан, припини і йди сюди. Сідай біля мене.

— Так, тату, — вона підкорилася.

— І припини називати мене Татом будь-де, окрім як вдома. Сер, я говорив про те, що у моєму віці необхідно поспішати з такими речами. Кожний схід сонця — коштовність... Бо за ним може ніколи не настати захід. Світ може закінчитися у будь-який момент.

Махмуд посміхнувся йому.

— Джубале, тобі здається, що, коли ти припиниш крутитися, світ навколо зупиниться?

— Звичайно, сер — принаймні з моєї точки зору.

До них тихо приєдналася Міріам; вона сіла на вільне місце поряд з Джубалом, і він обійняв її.

— Оскільки я не сумував за твоїм потворним обличчям... І навіть за трохи приємнішою фізіономією моєї колишньої секретарки...

Міріам прошепотіла:

— Босе, ти хочеш удар у живіт? Я надзвичайно прекрасна — і це думка уповноважених спеціалістів.

— Досить. Нові хрещениці — в зовсім іншій категорії. Через те, що ви не надіслали мені й листівки, я міг пропустити можливість побачити Фатіму Мішель. І тоді моя тінь постійно поверталася б, переслідуючи вашу родину.

— У такому разі, — вказала Міріам, — ти міг би побачити Міккі, яка натирає волосся морквою. Огидне видовище.

— Я говорив метафорично.

— А я — ні. Вона вкрай неохайний їдок.

— Чому, — тихо запитала Джилл, — ти говорив метафорично, бос?

— Що? Концепт «привида» — належить до тих, які я вважаю виключно марним мовним засобом.

— Це більше, ніж мовний засіб, — наполягала Джилл.

— Ну... можливо. Але я віддаю перевагу тому, щоб дивитися на дівчат у плоті, — включно з моєю власною.

Доктор Махмуд сказав:

— Саме про це я й говорив, Джубале. Ти не помираєш; цього навіть і близько немає. Майк ґрокнув тебе, щоб бути впевненим. Він говорить, що ти маєш довгий простір років перед тобою.

Джубал похитав головою:

— Вже дуже давно я встановив собі верхню межу у вигляді трьох цифр.

— Яких трьох цифр, бос? — невинно запитала Міріам. — Ти маєш на увазі вік Мафусаїла?

Він струсонув її за плечі.

— Ну будь грубіянкою!

— Стійкі каже, що жінка може говорити що завгодно. Головне, щоб сказане нею нікого не обходило.

— Твій чоловік говорить правильні речі. Тож помовч. Я відділюся від тіла в той день, коли машина вперше покаже три цифри на лічильнику пробігу, — чи то в марсіанському стилі, чи за допомогою своїх власних, більш грубих методів. І ви не зможете цьому завадити. Вихід під зливу — найкраща частина гри.

— Я ґрокаю, що ти говориш правильно, Джубале, — повільно промовила Джилл, — про те, щоб бути частиною гри. Та я б не ставила на це так скоро. Твоя повнота ще не повна. Еллі склала для тебе гороскоп ще минулого тижня.

— Гороскоп? О Боже! Хто така «Еллі»? І як вона посміла складати для мене гороскоп! Покажіть мені її! Присягаюся, я її працевлаштую в Бюро Всенародного Процвітання!

— Боюся, що не вийде, Джубале, — вставив Махмуд, — просто зараз вона працює над нашим словником. А щодо того, хто вона — це мадам Олександра Везант.

Джубал сів і, здавалося, зрадів:

— Беккі? Вона теж у цій божевільні? Мені слід було б знати. Де вона?

— Так, Беккі. Проте ми називаємо її Еллі, — бо у нас є інша Беккі. Але тобі доведеться почекати. І я не кепкую з її гороскопів, Джубале; вона — Зряча.

— О, маячня, Стінкі. Астрологія — це дурня, і ти це знаєш.

— О, точно. Навіть Еллі це знає. А більшість астрологів — неотесані шарлатани. Тим не менше Еллі працює над нею навіть наполегливіше, ніж раніше, коли робить це для громадськості — тепер вона використовує марсіанську арифметику й марсіанську астрологію, що значно повніші за наші. Можна пильно вдивлятися в чашу з водою, чи у кришталеву кулю, чи роздивлятися нутрощі курки. Способи, які вона використовує, щоб створити потрібний настрій, не мають значення, — а Майк порадив їй продовжувати використовувати ті ж символи, що й раніше. Важливо ось що: вона Зряча.

— Що, в чорта, ти маєш на увазі під «Зряча», Стінкі?

— Здатність ґрокати більшу частину Всесвіту, аніж той маленький шматочок, на якому ти сидиш у цей момент. У Майка це є завдяки марсіанському вихованню; Еллі була непідготовленим напівадептом. Те, що вона використовувала беззмістовні символи як астрологію, не має значення. Молитви з вервицями теж беззмістовні — звичайно, я говорю про мусульманські, не критикуючи наших конкурентів на іншому боці вулиці.

Махмуд витягнув з кишені вервиці й почав їх перебирати.

— Якщо це допомагає, —