Читати книгу - "Новорічні (не)щасливці, Емілія Дзвінко"

Макс

Вона нестерпна жінка! А ще вперта і непоступлива. Ми продовжуємо тупцювати на одному й тому самому місці, бо я Наті не підходжу. Серйозно, та інша б на її місці вже давно стрибала від щастя. А вона вперлася зі своїми принципами і все. Я намагаюся вести діалог, але не знаю на скільки вистачить мого терпіння. От ніби все роблю правильно, не тисну на неї, даю можливість подумати і навіть запропонувати свої умови, бо впевнений, що всім нам щось потрібно і це нормально отримувати власну користь від двосторонньої співпраці. Називаю це так, бо на більше сподіватися точно не варто. Хоча якщо не брати до уваги колючий характер, то жінка вона приваблива та цікава. Їй вдається забирати всю мою увагу, страшенно бісити мене, та водночас, викликати захват і нестримне бажання. Це як клубок заплутаних емоцій, розплутуючи який незрозуміло, що з нього вирвиться на зовні.  Але я маю перш за все думати про справи, бо це важливо. Це те, що привело мене сюди і через що я зараз стримуюся з усіх сил, щоб не зірватися на Наті, яка продовжує крутити своїм милим носиком тримаючи мене в повному незнанні. Я не відступлю від свого, але хочеться, щоб вона добровільно погодилася мені допомогти, без натиску чи шантажу.

Наті ж не поспішає. Продовжує говорити про все і ні про що. Ми вже добряче так спізнюємося, а вона все тягне і тягне з відповіддю. Наша розмова плавно переходить до теми її кавалера. Наті як завжди обурюється моїми відповідями, але в якийсь момент сама себе заганяє в кут. Я користуюся нагодую і нарешті запитую прямо те, що мене цікавить найбільше.  

— Ти хочеш бути моєю фіктивною дівчиною? Звісно з умовою, що ти отримаєш в замін щось від мене, — дивлюся на неї уважно, зачіплюю погляд своїм, демонструючи, що чекаю відповіді прямо зараз. Але Наті продовжує тягнути.

— Якщо я скажу, що не хочу, то ти залишиш мене в спокої?

— Ні, не залишу, — чесно відповідаю я.

— Тоді для чого запитуєш?

— Хочу почути твою згоду. Мені так буде спокійніше і приємніше. А ще не треба буде вигадувати нічого нового, щоб тебе переконати.

— Твої методи переконання трохи агресивні, тобі не здається?

— Але вони дієві і ти розумієш їх логіку, тож нічого поганого в цьому не бачу.

— Як і нічого доброго, — каже Наті і дивиться мені прямо в очі. В її погляді розгубленість …  Я відчуваю, що Наті ще вагається, але вже готова погодитись. Чекаю ще декілька секунд, щоб вона сама вимовила в слух, те, що я так хотів почути сьогодні цілий вечір. — Я буду твоєю фіктивною дівчиною, але в мене є декілька умов. І якщо хоч одна з них буде порушена, я в будь-який момент можу відмовитись.

— Останнє слово за тобою, так? — я нарешті розслабляюся.

— А ти маєш, щось проти? — з викликом дивиться Наті.

— Я готовий повністю принести себе в жертву нашим фіктивним стосункам. Тому ні, я нічого проти не маю. Кажи вже свої умови.

—  По-перше, між нами будуть суто ділові стосунки і ти не будеш переходити межі, якщо це станеться, то я маю право розірвати нашу угоду.

—  Ти маєш на увазі стосунки без сексу?

—  Без сексу, поцілунків, обіймань, зайвих торкань, затискань, приставань, спокушань, дурних жартів, — перелічує Наті, все що в її розумінні «суто ділові стосунки».

—  Боюся, що це нереальна умова. Ти ж будеш дівчиною, в яку я закоханий. Як ти собі уявляєш наші спільні виходи на публіку? Думаєш повірять, якщо я триматимуся відсторонено, ніби боюся тебе? Я гарячий хлопець, тож для діла якраз треба майже все, що ти забороняєш, бо в іншому випадку ніхто не повірить. Особливо рідні, які досить добре мене знають.

—  Гаразд, для публіки зробимо виняток, але коли ми на одинці не переходь межі, — Наті зітхає, ніби на неї звалився важкий непосильний тягар.

—  Які ще умови? — запитую я.

—  З Нового року я відкриваю свою аудиторську практику. Мені треба поповнити клієнтську базу, бо я не хочу переманювати клієнтів з компанії в якій ще працюю, це буде не чесно. Тож приведи мені трьох нових клієнтів. Але вони будуть зараховані лише тоді, коли я з ними укладу договір про співпрацю.

—  Можеш привітати свого першого нового клієнта, — протягую Наті руку. — А решта будуть за тиждень.

—  Ти не рахуєшся, як новий клієнт. Ти будеш моїм бонусом, — усміхається Наті. — Тож крім тебе ще три.

—  А ти хитрунка!

—  Ага, намагаюся використати тебе по максимому, раз вже з'явилася така можливість.

—  Не боїшся, що я також почну використовувати тебе по максимому?

—  Ні, не боюся, бо якщо тобі потрібно буде, то ти і так це зробиш.

Наті сміється. Це виглядає мило і спокусливо водночас. Жаль, що ми не на публіці, бо зараз мені хочеться провести по її щоках рукою та поцілувати в губи. Спочатку ніжно, а потім глибше, щоб відчути її тремтіння і тихий стогін. Ледве стримую себе, подумки нагадуючи, що мені не можна.

— Це все чи будуть ще якісь побажання? — запитую в Наті і демонстративно поглядаю на годинник, бо ми вже страшенно спізнюємося і скоро взагалі не буде сенсу їхати на вечерю, краще відразу лишатися на сніданок.

— Є ще третя умова. Вона трохи дивна, але ти маєш її виконати.

— Сподіваюся ти не заставиш мене принести тобі ріг єдинорога чи еліксир вічної молодості, — жартую, бо уявлення не маю, що там Наті може в голову стукнути.

— Ні, я проти вбивства тварин і не боюся старіти, тому ти не вгадав.

— То що тобі ще потрібно?

— Я хочу, щоб ти допоміг мені купити один будинок в передмісті.

— Не зрозумів ...

— Цей будинок продається вже рік, але я ніяк не можу домовитись з власником про його купівлю. Питання не в грошах. З якихось незрозумілих причин, я йому не подобаюся, він називає мене «холодною жінкою».

— Ооо, то я вже в захваті від нього, — усміхаюся я. — Я так розумію, ти хочеш, щоб я вмовив його продати тобі будинок.

— Так, але якщо не вийде вмовити, то можеш його купити для мене, але так, щоб власник не знав правди, — пропонує мені Наті.