Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики, Тіна Вітовт"

А тим часом шкідлива "парочка" просувалася коридором...

- І чому ти така колючка? - не витримася Стас.

- Кажу ж, їжака проковтнула, я бачу у тебе з пам'яттю проблеми, - Лєра не збиралася поступатися.

- Лєра, може вже досить дутися на мене? Я ж уже вибачився, і не один раз, - важко видихнувши попросив Стас.

Йдучи позаді милувався дівчиною, і у нього руки чесалися, щоб згебсти її в оберемок та зацілувати. Але шкідлива мала могла і прочуханку йому зробити, так як минулої ночі під час грози. Коли згадав ті вибрики дівчат мимоволі посміхнувся, це ж треба було таке утнути.

- Навіть не подумаю, я з тобою розмавляти не хочу.

- Але ж розмовляєш, і не тільки...

Несподівано Лєра обернулася та загрозливо тицьнула в нього пальцем, з несподіванки Стас все ж схопив її в обійми.

- Слухай, ти Ромео невдалий, якщо думаєш, що я поведуся на твої казки про велике кохання до мене, то ти ще більший дурень ніж я думала...

- Ти така красива і така сварлива, - перебив і відсунувши її в сторону пішов вперед, - ну ж бо наздоганяй, тобі ще мої бойові поранення обробляти.

- Не чіпав би мене, цілий залишився б, - подражнила його.

- Хто ж знав, що ти така дика кішечка, - в тон відповів, - також мені ще плече обробити потрібно, досі не зрозумів як ти примудрилася мене там вкусити.

Стас йшов спереді й не бачив як Лєра кривляється позаду. Як же вона хотіла йому стукнути чимось по голові добряче, щоб мізків прибавити. Якого милого він вчора її налякав. Доки вона наводила антураж так захопилася, що не почула коли він підкрався ззаду до неї. От вже і ліхтарик увімкнула, оцінила картину на вікні, краса.

А коли обернулася, почула тихеньке страхітливе "Бу!", і підсвічену фізіономію. Що говорити, серце в п'ятки втекло, а ще на додачу десь недалеко загриміло та блискавка шваркнула. Хто в такій ситуації залишиться спокійний? От і вона верещала на все горло, та почала лупити його всім що під руку потрапляло.

Трохи остудили її гуркіт та лайка з кімнати Тимура, о і цей вже не спить. Доки Лєра приходила в себе, щоб знешкодити її, та попередити нові напади гніву, Стас, нічого кращого не придумав, як схопити в обійми. 

- Ти що собі дозволяєш? Ану прибери свої лапи від мене...

Довго не думаючи закрив її рот поцілунком. Не так він хотів з нею поцілуватися, ой не так. Знатно захопившись прийшов до тями, коли вже цілував шию дівчини, а вона його вкусила за плече. Вириваючись щей поцарапала його, ну дика кішечка.

- Геть збожеволів? Не вистачає ласки, то котися звідси, ніхто не тримає...

Борючись з ним, лаяла на чим світ стоїть, та ще парочку не надто культурних слів отримав хлопець. Вирішив провчити малу шкідливицю, та залишив у відповідь на укус, поцілунком відмітину, також на плечі. І тільки тоді послабив хватку, та отримав відчутний тичок між ребер. Лєра дременула від нього у кімнату брата, та трохи не розрахувала зі швидкістю і врізалася в Тимура. Можливо вони і втрималися на ногах, але вирішальним був кидок Стаса він збив усіх з ніг як кеглі. Важезний зараза, і пригрів по сідницях добряче, як відповідь за стусани.

Тепер двоє побитих, покусаних та поцарапаних, взявшись за аптечку вирішували з чого б то почати.

- А давай я тобі зеленкою подряпини замажу, - підступно посміхалася Лєра, - будеш на Халка схожий.

- Ага, тільки з тобою разом за компанію, і то мажемо одночасно, щоб не обдурила, - підтримав жарт хлопець.

- Ее, ні, щось не хочеться зеленою жабою ходити.

- Зауваж, ти сама себе жабою обізвала.

- Та ну тебе, і хлоргексидином обійдемося, показуй своє поранення, - вирішила не гратися з вогнем зайвий раз, а то мало що і справді лице їй зеленкою обмаже, з нього станеться.