Читати книгу - "Парі на каченя, або Пограємось хлопчики, Тіна Вітовт"

- О, ще один помічник, вам баба Нюра, дивіться який міцних хлоп, - прихвалюю хлопців, двоє дивлячись на мене вовками, готовими придушити будь-якої миті, а Стас не може зрозуміти, що тут відбувається. Ну звісно, звідки йому знати, яка підстава їх чекає, коли він прийшов заліплений пластерями, як ще Лєрка його зеленкою не обмазала?

- Ой, дітки, які ж ви хороші та чуйні, - баба Нюра ледь сльозу не пустила, от у кого потрібно акторської гри вчитися, - а я вже вся розпереживалася, що ж старенька буду робити, змерзну взимку геть без дров.

- Так ви ж брикет купуєте...

Лєрка своїх п'ять копійок вставила, та так і получила по нозі під столом від мене. Ледь всю чітко слановану операцію не провалила, ще й в самому зародку, питається - навіщо я тут майже двадцять хвилин розпинаюся. Її що, Стас по голові пригрів м'якими іграшками, чи вчора при падінні трошки придавив, і її звивини у мозку дали збій?

- Так же... і дрова треба, куди без них, одним брикетом топити шибко дрого, - знайшлася баба Нюра, вона, видно, також хотіла Лєрку тапком лупнути, ну це ж треба було таке ляпнути.

- Добре, бабо Нюра, прийдемо допоможемо вам, все ж таки ви нас постійно підкормлюєте смачненьким, - Артем здався.

Правильно, він свою вигоду вже оцінив, утрьох легше буде з дровами розбиратися, як одному. Він добре знає бабу Нюру, вона не відстане тепер, доки не доб'ється виконання поставленої задачі.

- От і домовилися, - спленула задоволена собою баба Нюра, і додала, - тоді післязавтра чекаю у себе. Які ж все ж таки милі діточки. Гаразд, іду, бо Мурку доїти потрібно.

І почовгала додому. Вона свою місію виконала, у мене навіть закралася думка, що це не я скористалася моментом, а саме хитра бабулька, впринципі це дуже, навіть, у її стилі. Така своє непроґавить.

Хлопці ще якийсь час обурено жували пиріжки, принесені бабою Нюрою, та все ж змирилися зі своєю долею. Надіюсь вони не сильно злопам'ятна, і нам у відповідь не прилетить.

- Раз у нас завтра вільний день пропоную зранку на рибу зходити, - Тимур проявив ініціативу, - нам же можна буде взяти човен?

А він добре роздивився, що тут де. Молодець, люблю смажену на багатті рибку, або зварену на тому ж багатті юшку. Але це за умови, що вони хоча б щось упіймати зможуть.

- Звичайно, можна, - Артему ідея сподобалась, - сьогодні чим займемося?

- Погода, здається нічого, може скупнемося? - а це вже Стас.

Постає питання - вони суто між собою зараз розмовляють, і погоджують план відпочинку, чи нас також включать до своєї програми, ми, як не як, "набридлива малеча", здається так вони нас вчора обізвали, коли ми світили п'ятами, тікаючи від них. Я так навмисне мовчки сиджу, а Лєрка, взагалі, десь у хмарах літає, та пташок на дереві рахує.

- А давайте, - погодився Артем, - дівчата у вас на збори півгодини, якщо не встигнете, будете плавати в одязі...

- Або ж голяка, - реготнув Стас, - особисто мені, другий варіант більше подобається.

- Ти свої плавки, дивися не забудь, а то рибки, щось і відкусити можуть, - з'язвила Лєра, - подумають що черв'ячок.

- Ти, мала виразка, колись договоришся, - пропихтів невдоволено Стас, не будь тут Артема, мабуть поглянув би Лєрку, показувати свій черв'ячок.

- Треба ще, мабуть взяти з собою пити та щось на пікнік? - не думала, що Тимур так переживає за свій шлунок.

- Нате термосумку, збирайте їжу, - дістала наш похідний інвентар, - там в морозильній камері мають бути акумулятори холоду, - на запитальний погляд відповіла, - нам збиратися довше. І візьміть лимонад, ми вчора робили.

- А ще що взяти? Можливо ви збирете... - почав було Тимур.

- Ви збирайте, збирайте, а то наш час тік-так втікає, щось голяка купатися не хочеться, - втікаючи відповіла.