Читати книгу - "Небесна заступниця, Коваленко Надія"

У ту мить дім тайної Вечері наповнився сяйвом від незліченних ангелів і промені огорнули Пречисту Діву Марію. Потім Святий Петро освятив вино у чаші, повторивши всі діяння Христа. Причастився сам, уділив Причастя іншим одинадцятьом, після них з рук святого Петра Найсвятіші Тайни одержала Пречиста Діва. Приступаючи до вівтаря, вона три рази поклонилася, торкаючись лицем землі. Її особа преобразилася і піднеслася над підлогою у захопленні, бо Тіло її пресвятого Сина перебувало з нею. Із 5 тисяч новоохрещених лише одна тисяча сподобилася Причастя у той день. Інші духовно не були готові. Від цього дня Пресвяті Євхаристії мали назавжди спочити під серцем Пречистої Діви Марії. Число вірних у Новому законі милосердно більшало з дня на день. І разом з тим зростала опіка Пречистої Марії над новими віруючими, яких приводили Апостоли. Особливо пильно охороняла вона апостольську громаду від підступу і люті Люцифера. Її увагою і любов'ю були наділені святі, священики, проповідники і ті, що утверджували Святе Євангеліє. Її Церква зростала, апостоли все більше віддалялися від Єрусалима. Але щоразу вони верталися у свою громаду, щоб доповісти Преславній Цариці про успіхи. Не дрімали і слуги темряви, які сіяли смуту серед невіруючих і новоохрещених, затівали суперечки, сутички з Апостолами. Вони думали, що коли Пресвята Діва далеко, то легше буде їх подолати. Але її сторожова вежа сягала далеко. Вона викривала всяку спробу Люцифера, поспішала на допомогу віруючим зі своїм Сином і Господом, посилала Ангелів, щоб ті остерігали і потішали Христових воїнів. Ця тендітна, але надзвичайно сильна Жінка, мужньо несла на собі тягар подвійної роботи. Вона тримала у пам'яті всіх ново охрещених і дбала не тільки про рятунок їх душ, але й про тілесні потреби. Пречиста оздоровлювала з найтяжчих недуг, надавала допомогу у їх домах і годувала важко хворих, порядкувала біля їх, була терплячою служницею всіх немічних. У своїх милосердних стараннях нікому не відмовляла. Всіх наповнювала радістю, вірою, надією, важке легким робила. Коли не могла сама, бо було багато таких, що потребували її допомоги, посилала ангелів. Навіть і тепер цю ласку дарує тим, хто у свої земні роки

заслуговує на її присутність. Вона ревно змагалася за кожну душу, вириваючи її із пащі Люцифера.

Так вона боролася за душу бідної дівчини, яка похрестилася у перші п'ять тисяч, але, захворівши, в ослабленні попала у лютий напад сатани, який під виглядом улесливої жінки намовляв її зректися Христа і його проповідників. Запаморочена лютим змієм, йшла на свою вірну смерть вже не хотіла слухати проповідників. Тоді до неї прийшов Йоан, але зустрівся з тим самим опором. Та він встиг помітити численні легіони бісів, що щезли, коли він став на порозі. Тоді кинувся за допомогою до Пречистої Богородиці. Вона відразу прийшла на допомогу, благаючи у Неба порятунку, але Небо мовчало. Марія вирішила йти до умираючої, її перенесли ангели до постелі хворої, де вже нікого не було, крім бісів, які очікували на свою здобич. Як тільки Цариця увійшла, демони кинулися геть. Марія розказала їй, що трапилося і навернула умираючу до істинної віри Христа Спасителя. Вона послала за апостолами, щоб ті причастили її Святими Тайнами. Умираюча дівчина, повторюючи акти каяття і любові з іменем Ісуса і Марії на устах, щасливо заснула на руках Небесної Заступниці.

ПРЕЧИСТА ЖЕРТВА СТЕФАН

Крім Йоана, улюбленого учня Христа, якого дуже любила Марія, був ще апостол Стефан, якого уподобала Свята Марія за лагідність, покірність, хоробрість та розум. Він їй нагадував власного Сина. Ісус ознайомив Матір із майбутньою долею Стефана, який після Христа буде першим мучеником за віру. За великі ласки Христа та його Пресвятої Матері Стефан платив найбільшою приязню і любов'ю. Цариця Неба з радістю навчала його, заохочувала трудитися на благо Христа. Вона попередила його про майбутнє мучеництво, що він піде слідом свого вчителя. Нехай же озброює себе мужністю під щитом Віри і нехай знає, що міць Найвищого буде з ним у цьому протистоянні. Це запалило його до діяльності, він творив великі дива в Єрусалимі, сміливо сперечався з фарисеями, ніхто не міг опертися його мудрості. Він продовжував з великою сміливістю викривати брехню фарисеїв. Юдеї не могли його подолати у суперечці, не змогли тихцем замордувати, тоді вони вдалися до наклепів, ніби він виступає проти Бога і Мойсея, гудить закон, святий храм і твердить, що Ісус те і те зруйнує. Народ повірив цим наклепам, Стефана схопили і віддали на суд рабинів і фарисеїв. На суді він переконливо доводив, що Ісус це істинний Месія, обіцяний в святому Письмі. Фарисеї були безсилі заперечити йому, отож скреготіли зубами і затикали вуха.

Пресвята Марія уважно стежила за Стефаном і послала ангелів, щоб скріпити його дух, але він сказав, що з радістю постоїть на славу Господа Христа, не вагаючись віддасть своє життя. Лише благав, щоб Пресвята Марія переслала йому благословення.

Пресвята Богородиця простерлася на долівці у молитві, благаючи ласки для любого учня. Ангели доставили Пречисту до юдейського трибуналу і він один з-поміж усіх побачив Пресвяту Марію в оточенні ангелів. Ця ласка окрилила його. А згодом небеса відчинилися і Сам Спаситель, стоячи о десницю Отця, явилися св. Стефану. Він звів очі вгору і вигукнув:

— Ось бачу Небо відкрите і його славу, а в ньому Ісуса, що стоїть праворуч Самого Бога (Діяння 7, 55).

Цього юдеї вже знести не могли і засудили його до смерті. Божа Мати поблагословила його і підбадьорила ласкавими словами. А згодом із Вечірника дивилася і гірко скорбила, як град каменів падав на святого. Відчувши подих смерті, він замолив:

— Господи, прийми мого Духа, — і з останнім видихом голосно крикнув, Господи, не постав їм цього за гріх! (Діяння 7, 60).

Скалічений і зранений, Стефан відійшов, і ангели Марії занесли його чисту душу до Божого престолу.

Як каже Св. Лука, у той день почалося велике гоніння Церкви у Єрусалимі. Найбільше лютував Савл, переслідуючи християн, щоб привести їх на суд, знущатися над ними і убивати. Але це не перешкодило новій вірі стрімко поширюватися по всій Римській імперії.

СИМВОЛ ВІРИ

Апостоли мали роз'їхатися по світу, несучи віру в Ісуса Христа. Щоб не було різниці у проповідуванні, назріла потреба об'єднати їхню суть у Символі віри. Пречиста Діва ретельно готувалася до цієї місії сорок днів постувала і молилася. Господь повідомив свою Матір, як укладати твердження Символу віри.

Апостоли зібралися у вечірнику, який у цей час наповнився небесним світлом. Св. Петро відправив святу Літургію, запричастив Найсвятішими тайнами Пресвяту Марію й апостолів.

Діва-Богородиця звернулася до всіх зібраних, щоб кожен висловив своє розуміння, яке послав йому святий Дух.

Почав Св. Петро:

— Вірую в Бога Отця Всевишнього, Сотворителя Неба і Землі.

За ним продовжив св. Андрій:

-1 в Ісуса Христа, його единородного Сина, нашого Господа.

Його слова підхопив Яків:

— Що був зачатий діянням святого Духа, народжений від Діви Марії.

За ним виступив св. Іоан:

— Страждав при Понтії Пілаті, був розіп'ятий, умер і був похований.

Промовив Фома:

— Возстав із мертвих на третій день, зійшов у пекло.

Взяв слово Яків, син Антея:

— Вознісся на Небо, посаджений о десницю Бога, Отця Всевишнього. Продовжив св. Филип:

— Звідти він прийде судити живих і мертвих.

Утвердив св. Варфоломій:

— Вірую у Духа Святого.

Підхопив св. Матвій:

— У святу Вселенську Церкву, спільноту святих.

Додав св. Симеон:

— Прощення гріхів.

Ствердив св. Тадей:

— Воскресіння мертвих.

І закінчив св. Матвій:

— Життя вічне! Амінь!

Тут пролунав голос Святого Духа:

— Ви добре вирішили!

Цей символ Визнання Віри апостоли прийняли після страти Св. Стефана, перед першою річницею розп'яття Спасителя. Апостоли вирішили за порадою Цариці 10 днів постувати і молитися. Коли молитва кінчалася, на дім Тайної Вечері зійшло чудесне світло, що огорнуло всіх присутніх, пролунав голос Святого Духа, який передавав повноваження св. Петру куди спрямовувати апостолів. Апостоли сповнилися новим світлом і знаннями тих регіонів, куди проляже їх дорога. Святий Дух озброїв їх силою, мужністю, вогнем Божественної любові, уподібнивши їх до серафимів. Божа матір отримала від Господа нові знання відносно всіх створінь на землі, про царства та народи. Цариця Церкви мала взяти під опіку всіх праведних і грішників, берегти і допомагати Христовим учням і апостолам у їх трудах і небезпеках. Апостоли почали розходитися, перед тим відвідавши святі місця: Оливний сад, Голгофу, Божий гріб, місце Христового воскресіння, тоді верталися до Вечірника, вшанувавши все, що там відбулося, і приступали під прощальне благословення Матері Божої.

Про кожного апостола подбала Пресвята Цариця, подарувала їм ласкаві слова, кожному вовняну туніку, таку, яку колись носив Ісус і яку вона сама виткала при допомозі ангелів. Кожний одержав верхню одежу, подібну до Ісусової, хрест, як утіху і свідка їхнього навчання у мандрівках, кожному подарувала скриньку з Господніми реліквіями. Апостоли зі сльозами вдячності прийняли всі дарунки, упали ниць на землю і, попрощавшись, відійшли.

НАВЕРНЕННЯ СВЯТОГО ПАВЛА

Савл був знаний, як найбільш ретивий гонитель християн. Він досягнув успіхів у науках, але поверхово знав закон Мойсея, не розумів його духу і глибини. Був діяльний, сильний і хоробрий. Докладав багато зусиль, щоб знищити Церкву вкупі з іменем Христа. Люцифер всіляко підігрував його бажанню. Савл пішов до первосвящеників просити дозволу привести апостолів як в'язнів до Єрусалима. Первосвященики радо погодилися і дали йому повноваження, а особливо до Дамаску, де перебували втікачі з Єрусалима. На чолі загону вояків він прямував до Дамаску. Мати Божа дуже стривожилася і попросила у Ісуса допомоги. Ісус обіцяв перемінити долю Савла, перетворивши його на палкого оборонця Христової Церкви. Савл їхав на коні перед військовим загоном, і раптом перед ним у небі з'явився Господь у сяючій хмарі посеред незмірної слави. Савл був залитий зовні і всередині Божественним сяйвом і зненацька впав з коня. А з висоти пролунав голос:

— Савле, Савле, чому ти переслідуєш мене?

Переляканий, він відповів:

— Хто ти, Господе?

Ay відповідь почув:

— Я Ісус, котрого ти переслідуєш: тяжко тобі бити ногою проти рожна моєї всемогутності.

Савла охопило тремтіння і страх.