Читати книгу - "Заручники шлюбу, Дані Балл"

Аделіна

- Нарешті ми переїхали з дому моїх сватів до квартири Дениса. Тепер навіть дихати легше. Вже тиждень ми живемо удвох. Ну як живемо, іноді бачимось. Бойко майже не з'являється вдома, лише щоб перевдягнитись, а так він весь час десь пропадає. По телефону я чула, що в Міли зараз нікого немає вдома, тож думаю вони в неї. Це чудово, я можу займатись своїми справами, зараз саме сесія, ніхто не відволікає. Якщо й далі все так буде продовжуватись, то я залюбки буду в шлюбі. 

На щастя квартира простора і в мене є власна кімната, хоч і поруч з Денисовою. Я б звичайно краще поселилась подалі від нього, але ця кімната як виявилось най простора і дуже гарна. Може мій чоловік ще той дурень, але іноді він все ж таки буває джентльменом, тому вмовив зайняти найкраще місце в квартирі. 

Валентина Макарівна дуже мила жіночка, часто дзвонить, питає чи не ображає мене Денис, чи все добре. Не звичайно, коли про тебе піклуються, тим паче чужі для тебе люди, враховуючи мою сімейну історію. 

Сьогодні я запросила до себе подругу, ми давно не бачились, навчання майже закінчилось, а з весіллям моє життя взагалі перевернулось до гори ногами. Тож вирішили зібратися в мене, тобто у Дениса. Я поки не звикла, що це мій дім. 

- То як тобі сімейне життя? - Наче нам поговорити немає про що, як про мій сімейний стан. Леся постійно має все знати.

- Давай поговоримо про щось інше, наче це головне. Краще скажи, як тобі Влад?

- Пффф. Влад... Знайшла кого згадати. - Я бачила як подруга на нього дивилась на весіллі та і в клубі також. 

- А чому про нього не поговорити? Чудовий хлопець, симпатичний.

- Чудовий? Симпатичний? Ми про одну людину взагалі говоримо? - Лесі він явно сподобався, судячи з її реакції, я спостерігала за ними на весіллі, вони трохи не ладнали, але іскра буда присутня.

- Ну досить вдавати, що він тобі не подобається?

- Мені? Влад? Ти що з глузду з'їхала? Це пихатий мажор, який собі ціни не складе, як він мені може подобатися?

- Він не мажор, його батьки лікарі, всього добились самі, правда вітчим депутат місцевий, але хлопець усього досяг самостійно. Вступив до вишу в Лондоні на стипендію. 

- Ти сама віриш в те, що сказала? Хто може вступити в Лондоні на безкоштовне навчання? 

- Але це так, його батько поїхав туди по роботі і Влад довго готувався до цього. Ми з ним багато спілкувались.

- То ти собі друга знайшла? Не очікувала від тебе. 

- Ой Леся не сміши, ти знаєш, що я тебе ні на кого не проміняю.

- Так, так, я все зрозуміла. - Влад точно їй сподобався, вона так ще на жодного хлопця не реагувала. Але з вираженням почуттів має проблеми. 

- А що твій батько? Ти жодного разу його не згадала.

- Дякувати Богу, він мене не зачіпає зараз. Через нові інвестиції справи пішли в гору, тому і про мене забув. Як на довго я не знаю, сподіваюсь хоч трохи поживу спокійно. Але він і гроші в мене відібрав.

- Тобто? 

- Картки заблоковані, а готівки а мене й не було. Я з ним не обговорювала це питання, але все й так зрозуміло. Віддав мене заміж, далі живи як хочеш. 

- Чесно я зовсім не здивована. 

- Я також. - В мене вже є професія і я можу піти працювати. Їжа в квартирі є, одяг також маю, тож зараз займуся працевлаштуванням, якось буде.