Читати книгу - "Устина - азовська відьма , Таня Мальована"

А в мене випала мить його уважно роздивитися, що це перевертень в мене не виникало сумнівів.

Кремезний дядько, він був з ростом десь метри зо два, виголений оселедець, довгі вуса світло рудого кольору, сережка в лівому вусі, та добрі блакитні очі, такого чистого кольору неба. Його погляд заспокоював, він хоч і виглядав войовничо, але світився ласкавістю. Цей чоловік викликав у мене абсолютну довіру, тільки виглядав дещо стомлено.

Стефа всадила мене на ліжко й сама сіла поруч, взявши мою долоню вона почала напитувати мої сили своїм теплом, моя магія значно підбадьорилася.

— Як ти себе почуваєш? — запитала Стефа, все ще уважно мене роздивляючись.

— Досить не погано, слабкість є, але все добре, — прислухаючись до себе відповіла я.

Рох крутився поруч нагостривши вушка.

—Ми хвилювались, ти була непритомна три дні, — сказав Сірко.

—Ого, так довго! — з повним здивування вигукнула я.

"Я гадав, що все зараз відкинемо копита разом, а потім Стефа цілим порталом з'явилася, вона нас і витягла" як на духу пронеслося в моїй голові.

— Сонечко, я знаю, що може бути важко згадувати про те що було, але ми маємо знати, — лагідно промовила Стефа.

—Я не знаю, з чого саме почати, але є один факт. Володан повертається. Чи вже повернувся. Це була його сутність, — мій голос тремтів, але я досить спокійно це змогла сказати.

Справжній жах промайнув на їх обличчях, навіть вусики Роха активно заходили. Стефа та Іван подивилися один на одного, чоловік промовив собі в бороду:

—Знов почалося, — і тінь ще сильніше набігла на його обличчя.

Я почала свою розповідь про події та усі мої сни, чим більше я розповідала тим біліша ставала Стефа і все міцніше стискала мою руку. Ніколи не бачила вчительку такою стурбованою і розгубленою, вона наче була сама не своя. Пан Іван уважно слухав і інколи задавав запитання на кшталт "Над яким морем я була?" Чи які сузір'я я бачила? , яке око було?

З кожною моєю відповіддю ставав все задумливіше.

— Устино, я тебе почув. Не турбуйся, ми все вирішимо. Зараз твоя основна задача закінчити навчання до свого повноліття. Благаю нікуди не влізь, — проговорив він рішуче.

А мені здалося, що він хоч і бачить мене в перший раз, але знає, як рідну.

Чоловік уважно подивився на мене і Стефу, побажав гарної ночі і пішов з кімнати, ставлячи охоронне закляття.

А я дивилася у всі очі на колір його магії і не могла згадати де вже бачила такий, а друга думка була, чому я взагалі бачу його магію. Це ж не загальний ритуал. Що ж це трапилося зі мною?

Стефа залишилася сидіти коло мене.

— Устино, ти юна відьма і мені прикро, що Вододан обрав тебе жертвою, — голос вчительки звучав аж над то сумно, неначе жаль і туга охопили її. Вона сильніше стисла мою долоню.

—Стефа, я хотіла б більше дізнатися про нього, — зі страхом у голосі, але рішуче попросила я. Мені було лячно навіть чути про Володана, але я розумію, що битви не уникнути. Тоді про ворога потрібно знати максимально.

— Ти справді хочеш знати? Це буде довга розповідь, — Стефа дуже уважно на мене подивилася.

Я просто кивнула погоджуючись і вмостилася зручніше. Рох зашкрябав лапкою об ліжко, подавши сигнал, що він хоче на руки до мене. Під час моєї розповіді велетень був аж занадто тихим, навіть не коментував нічого. А зараз попросився вмоститися.

Стефа серйозно подивилася на наш дует, тяжко зітхнула і почала свою розповідь.

— Колись давно Володан був добрим чаклуном. Сильний, відданий, вірний. Його сила розвивалася наче річка із маленького струмочка ставала безкрайньою. Він розмовляв з природою, а вона тягнулася до нього. Він був неперевершеним вчителем, його манера викладати зачаровувала, він знав як привернути увагу. В нього була родина жінка та маленька дочка. Здавалося, що в житті й бажати більше нічого, але сила потягнула його у мандри. Володан зібрав команду таких самих ентузіастів і вони досліджували країну аж на іншому континенті. Та щось пішло не так, якась хвороба вразила Володана, чи прокляття з тих часів, що ніхто й не пам’ятає. Але є один факт було прокляття і після цього темрява захопила його. Це було не відразу, ні, спочатку він здавався цілком звичайним. Спочатку з ним перестала спілкуватися природа, потім він почав робити речі, про які не пам’ятав, і кожна така річ шкодила іншому. А душа його ставала чорніша і зло розросталося там, неначе хвороба якась, а сила його ставала слабшою бо природа не терпить лихого. Крапкою стало вбивство, сила покинула його, а натомість прийшов злий дар. Він зміг забирати силу чаклуна чи відьми яких вбивав сам, першою стала його дружина. Дочці пощастило її встигли заховати. Після цих трагічних подій його вдалося зупинити на деякий час. Вісім років тому він знов з'явився більш могутній, але й ми чекали. Нам неймовірними зусиллями вдалося його скувати й зв'язати сили, але ми втратили дещо цінне й не знаємо, чи повернемо це коли небудь.

Я слухала затримуючи подих, бо мені здавалося кожне слово надважливим. Це було дивне відчуття бо магія всередині неначе зійшла з розуму й потребувала виходу.

Стефа уважно дивилася на мене, своїми розумними очима, здавалося вона бачить мене наскрізь. Все що турбує і що відбувається. За роки навчання ми стали досить близькими в спілкуванні, нехай вона й вимоглива вчителька, але завжди підтримає.